Self-partnered: що означає бути у стосунках із самим собою?

Фото: Unsplash

Останнім часом психологи, журналісти та знаменитості почали говорити про філософію self-partnered. Наприклад, якщо забити ці слова в ґуґл, він видасть тобі кілька матеріалів про акторку Емму Вотсон. До свого 30-річчя вона говорила, що суспільство може викликати у тебе певну тривожність, якщо ти до цього віку не побудувала будинок, не маєш чоловіка, дітей і живеш сама. Для акторки фраза "бути самотньою і щасливою" здавалася якоюсь маячнею. Але згодом Емма прийшла до філософії self-partnered, що пропагує хороші стосунки із самим собою і принцип, коли власні інтереси та пріоритети ставляться вище за думку оточення.  

Ми вирішили спитати у психологині Алли Рожкової, наскільки в сучасному світі важливо бути хорошим партнером для самого себе, чи може бути самотність зі знаком плюс та як навчитися прислухатися до себе, а не до думки неважливих для тебе людей.  

Як стати для себе ідеальним партнером по життю? 

Насправді якщо поглянути глобально, кожен із нас — саме та людина, з якою ми залишаємося до кінця своїх днів. І якщо підвищена тривожність, то залишатися із самим собою буває досить важко. З'являється метушливість, постійно виникає бажання призначити зустріч, кудись вирушити. Тож важливо, звісно, проаналізувати власні почуття, виділити час для дослідження себе та, власне, знайомства із собою.  

Я раджу для початку відповісти собі на такі запитання: 

• що я люблю? 
• що мене цікавить? 
• як ти? 
• чого мені зараз хочеться? 
• які мої мрії? 

Як стати самому собі партнером і не звертати уваги на думку оточення? 

Це дуже важливий момент. За умови високої самокритики, приміром, дитина виростає з установкою: завжди важливо, що скажуть інші. Тож не звертати уваги на думку оточення буває дуже-дуже важко. Бо в цьому всьому багато напруги, особливо коли ти дозволяєш собі робити те, що не вписується у певні стандарти.

Часто я стикаюсь із тим, що людині навіть важко вийти самостійно на прогулянку, тому що "раптом я зустріну знайомих і що вони скажуть про мене?" І тут дуже важливо поставити самому собі запитання: що зі мною відбувається? Як я себе почуваю? Чому мені важливіше те, що говорять люди, ніж мій власний стан?  

Дуже важливо ставити на перше місце свої потреби та свій стан. Адже коли ти будеш постійно фокусуватися на думці інших та на самокритиці, це може призвести до серйозних апатичних станів, з якими потім дуже важко жити.  

Чи може бути усамітнене життя яскравим та насиченим? 

Тут важливим є питання власного вибору. Чого хочеться саме тобі? Людина може насправді проживати дуже яскраве життя, але часто на це начебто не має дозволу. Вона сама не дозволяє собі робити те, що їй подобається, зважаючи на власні інтереси.  

Тут також важливо ставити собі запитання: "Як я хочу жити — самостійно чи в партнерстві з іншою людиною?" Адже все має йти від власного бажання. Я дуже раджу розпочати знайомство із собою. Зважати на свої інтереси, дізнаватися про те, що любиш, а що ні, і аналізувати, чому саме так. 

Раджу згадати мрії свого дитинства. І пригадати, чому ти їх не втілював. Також раджу з'ясувати, яким має бути твоє хобі. Варто розширювати своє життя з фокусом на те, що саме тобі цікаво, зважаючи на те, що ти можеш себе любити. Також слід не забувати про те, що твої потреби важливіші, адже у тебе тільки одне життя й іншого не буде.   

Що робити, якщо, підтримуючи філософію self-partnered, все одно відчуваєш себе покинутим? 

Потреба бути між людьми, у соціумі, насправді дуже важлива, адже це наша еволюційна потреба. Тому тут знову важливо ставити собі запитання: "Де я можу соціалізуватися? які люди мені цікаві? З ким я можу спілкуватись? Де та як можу розширювати коло свого спілкування?" Це ті запитання, які можуть допомагати розвивати себе, знайомитися із собою, з іншими людьми, шукати тих, хто буде для тебе дійсно цікавим. Тому що самотність — це досить їдке почуття. Постійно усамітнюватися — не властиво нам еволюційно, ми всі виконуємо ті чи інші соціальні ролі. Тому важливо оточувати себе людьми, з якими цікаво, і саме з ними шукати спілкування.  

Чи можливо практикувати self-partnered, коли ти не живеш один? 

Бути прибічником цієї філософії або ні — особистий вибір кожного. Але це дуже добре, коли ти живеш у контакті із собою, коли тобі із собою цікаво, коли ти не відсуваєш на задній план свої інтереси, коли маєш цікавість. Тоді й іншим людям з тобою стає цікаво.  

Важливо влаштовувати із собою побачення, ходити на прогулянки, згадувати, що ти любиш, про що мріяв і наскільки ці мрії зараз реалізовані. Варто також проводити "ревізію" своїх цінностей й аналізувати, наскільки вони відповідають твоєму життю. Наприклад, якщо в моїх цінностях є мандри, а я давно не мандрую, то, звісно, потрібно спитати себе, чому саме так і що потрібно зробити, щоб це змінити. 

Як прийти до філософії self-partnered? 

Перш за все я б рекомендувала розпочати знайомство із собою. Став собі запитання: "Що мені цікаво? що я люблю? чого я хочу?" Раджу взяти папірець і почати все прописувати.  

Це така відома практика, коли ти виписуєш сто своїх бажань і починаєш їх втілювати. І ці бажання не обов'язково мають бути якимись глобальними — це може бути потяг посидіти в парку, поспостерігати за людьми чи спробувати щось нове. Деяким людям дуже важко сформулювати свої бажання. Але важливо розвивати в собі це, тому що саме це вміння допоможе бути в кращому контакті із собою. Допоможе також екскурс в дитинство, щоб згадати, чим ти любив займатись, що приносило найбільше задоволення.  

Далі рекомендую зробити такий аналіз своїх цінностей, з'ясувати, що для тебе цінно і знайомитися із собою. Важливо поставити собі такі запитання:

• Якого внутрішнього дозволу мені не вистачає для того, щоб взагалі почуватися добре наодинці?
• Що саме мені зараз заважає — надмірна тривожність? Чи несприйняття себе? 

Деколи потрібна допомога фахівця, щоб дослідити ці моменти, іноді з цим можна впоратися самотужки. Раджу розпочати нову сторінку життя саме із запитань до себе. Це насправді дуже цікавий проєкт.  

Хочу зазначити, що всі ці запитання непрості, тож часто, щоб на них відповісти, потрібен певний час. Можливо, крім часу тобі знадобляться додаткові інструменти. Люди часто не замислюються над цими запитаннями, але вони дуже цікаві, аби ставити їх собі. Варто пам'ятати, що життя одне і саме ти несеш відповідальність за те, як його проживаєш.  

Ще я б хотіла порадити практику, коли ти кажеш собі: "Я можу!", але без усіляких "але". Наприклад: "Я можу отримати нові знання". І вже без "Але у мене на це немає часу". Водночас можна сказати собі: "Я не маю змоги змінити своє токсичне середовище на роботі, але можу знаходити однодумців серед інших колег, які є, або поза межами роботи, серед друзів". Це теж дуже корисна вправа для того, щоб познайомитись із собою та стати найкращим для себе партнером.  

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter