"Зробимо біг знову швидким": історія київського проєкту бігунів-аматорів Suffer
Фото: Suffer_prjct
"Ми не біговий клуб", — говорять засновники Suffer prjct. У той час, коли біг стає популярним і навіть "інклюзивним", коли бігові спільноти відкриті для всіх охочих, їхня концепція звучить як виклик. Наприклад, до основного складу Suffer відбирають лише швидких бігунів, таких, що пройшли кваліфікацію по часу (майже як на Бостонський марафон!), а потім тестують на дисципліну та мотивацію до важких тренувань.
Редакторка "ТиКиїв" поговорила з організаторами Suffer prjct, які не вважають себе біговим клубом, про те, як вони утворились, чому такі незрозумілі та привабливі, і про розподіл обов’язків у команді.
Як виникла ідея створити біговий клуб і коли? Як на старті уявляли собі результат?
Для початку варто уточнити: Suffer — це не біговий клуб у звичному розумінні. Основна відмінність нашого проєкту полягає в тому, що більшість клубів формуються навколо тренерів і мають на меті кількісне зростання. Suffer натомість виник органічно — як природне об'єднання сильних аматорів, які історично згрупувалися навколо спільних цінностей і бачення.
Наше коріння — з міста Дніпра. Саме там відбулися перші івенти, з’явилися перші логотипи й назва. Потім був поступовий переїзд до Києва й подальше формування Suffer у той формат, який він має зараз.
Відповідно, ми не уявляли собі жодного конкретного "результату" на старті. І досі не вважаємо, що існує якась кінцева точка, де можна сказати: "Ми досягли мети". Так, зараз Suffer — це вже впізнаваний проєкт, але ми продовжуємо розвиватися і не ставимо перед собою меж. Нам близька фраза: We haven’t come this far to only come this far. Тобто не існує моменту, коли можна зупинитися й сказати: "Місію виконано".
Наша головна мета — дати можливість сильним аматорам ставати ще сильнішими. Бути поряд на тренуваннях, а завдяки підтримці партнерів — допомагати з харчуванням, екіпіруванням, профілактикою травм тощо. Єдина ідея, яку ми справді тримаємо в голові з самого початку — це створення нової культури бігу: швидкого, естетичного, натхненого.
Якими були перші кроки після появи ідеї? Що найважливіше на старті?
Love what you do and do what you love. Найважливіше — вірити в те, що ти робиш, і віддаватися процесу повністю. Поруч мають бути люди, настільки ж захоплені спільною метою й баченням. Не варто зупинятись на досягнутому — потрібно постійно шукати нові шляхи розвитку, робити щось цікаве насамперед для себе.
Чи був у вас приклад клубів, на який ви орієнтувалися?
Ми постійно надихаємося світовими прикладами — як окремими атлетами, так і цілими проєктами. Серед них — Tinman Elite, Satisfy Running, UVU, On Athletics Club, Sova, Team Makou тощо. Стежити за розвитком світової бігової культури завжди приємно. А ще приємніше усвідомлювати, що ми самі є частиною цієї культури у межах нашої країни.
Як ви розподілили обов’язки в команді та які ролі кожного з учасників?
У Suffer немає керівників або чітко визначених обов’язків. Ми просто разом робимо спільну справу. Хтось краще знімає відео чи монтує влоги, хтось фотографує, хтось комунікує з партнерами — і кожен може підстрахувати іншого.
Ролі постійно змінюються залежно від ситуації: сьогодні ти тренер і складаєш плани, завтра — оператор. Можеш бігти тренування, але якщо бачиш гарний кадр — стаєш фотографом. Маєш час на відновленні — можеш відповісти на інтерв’ю. Так і живемо. І нам це дуже подобається.
Яка філософія або місія вашого проєкту і які цінності ви пропонуєте учасникам?
Наша місія — створювати найкращі умови для розвитку особистості аматора-атлета. І через індивідуальний прогрес кожного ми сприяємо розвитку бігової культури в країні.
Щодо цінностей — найголовніша, напевно, це свобода. Людина може обирати, з ким тренуватися, хто напише їй план, брати участь у спільних забігах чи тренуватися наодинці. Але, по суті, ми нічого не "пропонуємо". Навпаки — кожен атлет, що приходить у Suffer, приносить із собою щось унікальне, і це стає новою цінністю нашого проєкту.
Хто є вашою цільовою аудиторією, і як ви визначаєте її потреби? Чому люди приєднуються до вашого клубу?
Наша цільова аудиторія — це ми самі. Якщо нам подобається те, що ми робимо, це точно сподобається тим, хто на нашій хвилі. А якщо ні — це теж нормально. Ми не намагаємося догодити всім. У соцмережах ми такі самі, як і в житті. Без фальші. Ми не створюємо ідеальну картинку, не женемося за кількістю. Можливо, саме це й приваблює. Люди не до кінця розуміють, як це працює — а все незрозуміле завжди інтригує.
Хто, навпаки, є "не вашими"?
"Нашими" є дев'ять людей із Suffer. Всі інші, виходить, "не наші" — жартуємо :) Але якщо серйозно, то "наші" — це ті, хто кричать на стартах слова підтримки, хто підтримує нас на Patreon, хто розуміє нас інтуїтивно. А "не наші" — ті, хто, мабуть, не відчуває цієї атмосфери.
Результати, якими ви пишаєтесь?
Ми пишаємось кожним стартом і кожним фінішем кожного нашого атлета. Гонки — це завжди непередбачувано. Навіть при ідеальній формі щось може піти не так. Але кожне змагання — це окрема історія Suffer.
Якщо говорити про проєкт загалом — ми пишаємось тим, що за майже два роки сформувалися як проєкт, який впізнають і сприймають як сильного конкурента і взірець для інших.
Розкажіть про монетизацію клубу
Suffer — не про гроші, і навряд чи це колись зміниться. Основне джерело підтримки — підписки на Patreon. Це дуже приємно: люди не лише споживають контент, а й підтримують його створення.
Ми намагаємося вкладати всі зібрані кошти у розвиток бігової культури: організовуємо івенти, створюємо медіа. Це — потужна мотивація. Також ми дуже радіємо грошовим винагородам за перемоги :)
Є й підтримка від партнерів — харчування (226), екіпірування (RunLab), стартова форма (Youp Athletics). Але проєкт не є комерційним. У кожного з нас є основна робота, а все, що ми отримуємо з Patreon чи YouTube, йде виключно на розвиток.
Які довгострокові плани або мрії щодо розвитку клубу у вас є?
Планів багато — переважно пов’язаних з івентами, які ми поки що не можемо розкривати. Але ми впевнені: коли побачите — вам сподобається. Головна мета залишається незмінною — популяризація бігу всіма доступними способами.
Що б ви порадили тим, хто розглядає можливість створення свого бігового клубу? Чи є ще місце на цьому "ринку"?
Місце є завжди. Якщо хочеться створювати — створюй. Не витрачай роки на обдумування. Звісно, усе залежить від цілей. Ми — не бізнес, тому радити в такому ключі не будемо. Але якщо хочеш створити щось для душі — то просто дій. І ми будемо раді, якщо більше людей приєднуватимуться до бігу чи спорту загалом.
Чи обов’язково бути "упоротим" бігуном, щоб створити бігову спільноту?
А як ви визначаєте "упоротість"? Якщо це — любов до бігу, то так, обов’язково. Якщо ж це — тренування двічі на день і темп 3:30 — зовсім ні. Не існує чіткої межі, після якої вам дозволено створити бігову спільноту. У світі є приклади клубів, що виникли навколо повільного, "оздоровчого" бігу. Якщо біг є у ваших думках — цього вже більш ніж достатньо.
