Два українські фільми покажуть на Венеційському кінофестивалі
Постер фільму "Назавжди-назавжди". Фото: facebook.com/mvgrm
Нова драма "Назавжди-назавжди" режисерки Анни Бурячкової та класична драма "Тіні забутих предків" Сергія Параджанова представлять Україну на 80-му Венеційському кінофестивалі. Один із трьох найбільших міжнародних кінооглядів пройде в Італії з 30 серпня до 9 вересня.
Світова прем'єра фільму "Назавжди-назавжди" відбудеться у конкурсній програмі "Горизонти Екстра". А "Тіні забутих предків" покажуть у позаконкурсній ретроспективній секції "Венеційська класика".
Розповідаємо про ці дві вітчизняні стрічки, які будуть представлені у Венеції.
Назавжди-назавжди
Режисерка: Анна Бурячкова
Виробництво: Україна, Нідерланди, 2023
Дія фільму розгортається в Києві наприкінці 1990-х років. Головна героїня — 15-річна Тоня. Вона переходить зі школи в центрі міста до іншої — у спальному районі. Там знайомиться з компанією однолітків, разом з якими шукає пригод і неприємностей на околицях столиці.
У новій школі Тоня закохується в Журіка, а згодом в іншого хлопця — Саню. Між ними формується любовний трикутник. Водночас дівчина має власне складне минуле, яке стає на заваді її новій дружбі та романтичним стосункам, за сюжетом.
Фільм став повнометражним ігровим дебютом режисерки Анни Бурячкової. Раніше вона знімала переважно кліпи та рекламу. Сценарій стрічки написала разом з авторкою драми "Стрімголов" Мариною Степанською.
За словами Анни Бурячкової, цей фільм — пісня любові, яку вона присвятила розгубленим підліткам кінця 1990-х. Її герої "виросли серед пострадянської руїни, добре засвоївши правило: якщо тебе ніхто не полюбить, ти не виживеш". Вони шукають себе, своє місце в соціумі та любов, толеруючи насильство та несправедливість.
Бути підлітком означає, що кожна частина твого життя існує лише тут і зараз, і залишатиметься такою назавжди. Кожна любов, стосунки та драма — назавжди. Тож тепер, ставши дорослими, доводиться усвідомити, що єдине визнання і любов, яких ми направду потребуємо, мають приходити від нас самих. А таке розуміння завжди вимагає прийняття самотності та відповідальності за власне життя, — каже режисерка.
Знімальний період завершився в Києві у січні 2022-го. Після початку повномасштабного російського вторгнення матеріали евакуювали до Амстердама, де й закінчували виробництво картини. Там же до команди долучилися нідерландські співпродюсери та партнери з постпродакшену.
Тіні забутих предків
Режисер: Сергій Параджанов
Виробництво: Україна, 1964
Події відбуваються в Карпатах на початку 20 століття. Пастух Іван Палійчук закохується в сусідку Марічку з ворожого роду Гутенюків. Вони планують одружитися. Та коли юнак вирушає на заробітки на полонини, дівчина зривається зі скелі в гірську річку й гине. Іван намагається забути кохану, але не виходить. Померла починає йому ввижатися, за сюжетом.
Екранізація однойменної повісті Михайла Коцюбинського стала знаковою стрічкою в нашій історії, зазначали в компанії KyivMusicFilm, яка цьогоріч випускала картину у повторний прокат. "Цей новаторський для свого часу фільм заклав основи українського поетичного кіно, а після акції проти арештів українських інтелектуалів став одним з головних символів дисидентського руху та боротьби українців із радянським режимом".
2021-го драма посіла перше місце в рейтингу "100 найкращих українських фільмів усіх часів", складеного на основі опитування кінокритиків і кіноекспертів.
На Венеційському кінофестивалі продемонструють відреставровану Довженко-Центром версію стрічки.
"Тіні забутих предків" ніколи не мали свого фестивалю класу "А". Мар-дель-Плата, Салоніки та навіть Римський — це все фестивалі не для новаторського шедевра Параджанова, який міг претендувати на Канни чи Берлін з Мострою. Але рядянські реалії та ексцентричний характер творця позбавили фільм такого шансу.
Нарешті історичну помилку виправлено. На ювілейному Венеційському фестивалі — найстарішому у світі кінофорумі (з якого взагалі пішла кінофестивальна культура) відбудеться прем'єра реставрованої версії "Тіней забутих предків". Сергій Параджанов представлятиме інтереси України й світу у програмі Venice Classics, — пише ініціатор показу, режисер і кінокритик Андрій Алферов.
Загалом у Венеції покажуть близько сотні фільмів. Серед них — нові роботи Девіда Фінчера, Майкла Манна, Софії Копполи, Бредлі Купера, Йоргоса Лантімоса, Люка Бессона, Аґнешки Голланд, Веса Андерсона, Річарда Лінклейтера, Вільяма Фрідкіна. Про найочікуваніші прем'єри ми написали в окремому матеріалі.
