Київ 40 років тому: шахи, меблі та метро
Хрещатик у 1980-х роках. Фото: facebook.com
Якою була українська столиця 40 років тому? Зазирнімо в 1984-й...
У 1984 році Київ був одним із ключових політичних і культурних центрів СРСР. У той період уже відчувався вплив пізньорадянського застою, що характеризувався економічною та соціальною стагнацією, відсутністю реформ та бюрократизмом.
Проте зовні місто виглядало модернізованим: у 1980-х роках з’явилися нові житлові масиви, зокрема Троєщина та Харківський масив. А ще відкривалися нові лінії Київського метрополітену — зокрема Святошинсько-Броварська лінія, що спрощувало транспортне сполучення для мешканців великих масивів.
Крамниця меблів
28 лютого 1984 року в Печерському районі відкрився славетний Будинок меблів. Це — універсальна крамниця-виставка з увігнутим дахом у стилі неомодернізму.
- ДЕ? Бульвар Міхновського, 23.
Будинок меблів спроєктували українці, а саме авторський колектив КиївЗНДІЕПу на чолі з народним архітектором УРСР Наталією Чмутіною. На першому поверсі розмістили зону торгівлі з касами, бюро обслуговування, кінозал на 50 місць, адміністративні приміщення. А другий поверх обладнали модулями-макетами квартир зі зразками меблевих композицій.
Загальна площа крамниці — 20 тисяч м²!
Тут і зараз можна придбати меблі на кожен смак: від класики та бароко, до модерну і хай-теку. Крамниця успішно співпрацює з провідними виробниками Італії, Франції, США, Німеччини, Великої Британії тощо.
Оновлений фунікулер
Київський фунікулер впустив перших пасажирів ще в 1905 році! Однак у 1984-му систему значно оновили. А що передувало цьому апґрейду?
Проблема зв'язку між Верхнім містом та низинним Подолом існувала з часів виникнення Києва. Здавна кияни послуговувалися крутими стежками, а згодом — Андріївським узвозом. Врешті постала ідея збудувати між верхньою і нижньою частинами міста механічний підйом у вигляді невеличкої похилої залізниці з канатною тягою. Її подав український інженер Артур Абрагамсон.
Фунікулер будували впродовж 1902–1905 років, урочисто відкрили 7 травня 1905 року, а регулярні пасажирські перевезення розпочалися день по тому. Тодішні колії підйому простяглися на 200 метрів.
- ДЕ? Схил Володимирської гірки.
1958 року була проведена кардинальна реконструкція фунікулера: у машинному залі встановили сучасніше обладнання, яке мало гарантувати повну безпеку руху. А наприкінці 1984 року фунікулер знову оновили: на рейки встановили нові вагони К-80, а старі К-56 демонтували. Нижня станція була відбудована з нуля, а навколишню територію повністю привели до ладу.
Після реконструкції 1984 року фунікулер уже не змінював свого вигляду радикально. (Хіба що кольори вагончиків.)
Чемпіонат шахістів
З 4 по 26 червня 1984 року Київ приймав Чемпіонат УРСР із шахів. Фінальний турнір відбувався за коловою системою. 16 шахістів змагалися не тільки за звання чемпіона республіки, а й за чотири путівки у всесоюзні відбірні турніри.
У турнірі брали участь декілька поколінь українських шахістів, зокрема 50-річний гросмейстер Ігор Платонов, кандидати у майстри Юрій Круппа та 15-річний Василь Іванчук.
Переможцем чемпіонату став 25-річний харків'янин Михайло Гуревич: не програвши жодної партії, він випередив срібного призера, киянина Володимира Маланюка, на 1 очко. А третє й четверте місця розділили між собою одесити Віктор Москаленко та Микола Легкий.
Вернісажі на Андріївському
До 1980-х років минулого сторіччя Андріївський узвіз не був вулицею-музеєм. Це була тиха безлюдна зона для прогулянок у вихідні. Внизу узвозу працювали гончарні майстерні, але вони довго не протримались. А ось творчі й прогресивні люди потихеньку починали збиратися на Андріївському. І Союз художників вирішив організовувати перші вернісажі саме там.
"Спілка художників була абсолютно зацикленою на радянських правилах, — згадує художник Олександр Міловзоров. — Вони заявили, що всі, хто хоче виставляти та продавати свої роботи, мусять нести їх до спеціальної ради. І якщо вона дозволить, то видасть спеціальний пропуск. Якщо його немає, ти не маєш права стояти на Андріївському".
Однак з травня 1984 року на Андріївському узвозі художники почали виставляли свої картини. Кияни приходили гуляти по імпровізованому "Вернісажу". На вулиці грали музиканти, створювали святкову атмосферу. Виключенням став 1986 рік після аварії на Чорнобильській АЕС — тоді гуляння взагалі не проводили. Хоча парад на 1 травня й пройшовся Хрещатиком.
Нові станції метро
Ледь не одразу після відкриття 1960 року київське метро почало активно розвиватися й планувати нові пересадки. А в грудні 1984-го "синя гілка" подовжилася на південь завдяки новеньким станціям "Палац "Україна" (тоді "Червоноармійська") та "Либідська" (тоді "Дзержинська").
На станції "Палац "Україна" опробували експериментальну технологію освітлення на основі світловоду. Втім фокус не вдався: конструкція світловоду виявилася технічно недосконалою і згодом була замінена на кільцеві світильники з "Українського дому".
Станція "Либідська" пробула кінцевою аж до 15 грудня 2010 року, коли відкрили її наступницю — станцію "Деміївську".
Космічний готель
У 1984 році в центрі Печерського району добудували готель "Салют". Чимало киян прозвали його космічним завдяки футуристичній архітектурі споруди у формі еліпса. До речі, раніше на місці готелю була дзвіниця Військово-Микільського монастиря, зруйнована в 1930-ті роки.
- ДЕ? Вулиця Івана Мазепи, 11-Б.
Архітектором готелю був Авраам Мілецький. Він планував, що заокруглена будівля матиме 18 поверхів. Спершу звели технічний і цокольний поверх, на яких розмістилися хол і ресторан. Пізніше надбудували 5 житлових поверхів. А ось продовжити будівництво додаткових поверхів не вдалося — заборонили чиновники. Чому? Бо, мовляв, це зашкодило б панорамі Києва.
Нині тризірковий готель містить 88 номерів (80 одномісних і 8 двокімнатних "люксів").
Читай також: Київ 50 років тому
