Київ, якого більше немає: яким був будинок Крістера та його господар
Фото: Вікісховище
Колись на Пріорці можна було помилуватися будинком славетного київського підприємця й садовода Вільгельма Крістера. Нині все, що нагадує про архітектурну пам'ятку — її руїни та макет у парку. Як так сталося?
Карл Вільгельм Ґотліб Крістер народився 8 січня 1815 року на теренах Саксонського королівства. Як він опинився в Києві? Річ у тім, що в 1838 році литовський князь Радзивілл запросив Крістера як досвідченого ткача для роботи на суконній фабриці в містечку Хабно (нині Поліське) Київської губернії.
Фабрика Радзивілла виробляла до 3000 штук сукна на рік, яке продавалося за ціною від 1,5 до 4,5 рублів за аршин. Майстрами там працювали семеро іноземців, зокрема й сам Крістер. Заробіток майстра був солідним — близько 6500 рублів на рік.
Утім, Крістера завжди вабило садівництво. Тож після 10 років роботи на фабриці він накопичив заощадження і зміг реалізувати свою давню мрію. У 1848 році садівник-аматор купив в угорського князя Естергазі ділянку площею 38 десятин (близько 40 га) на Пріорці, а згодом і сам переїхав на це місце.
У 1850 році Крістер заснував фірму "Садівництво і насіннєве господарство "В. Крістер", яка постачала саджанці плодових і декоративних рослин — і не лише приватним садівникам, а й для благоустрою паркових зон у Києві. У господарстві були також виноградники, городи, молочна ферма, пасіка, риборозплідні ставки.
Як ми вже писали, саме зусиллями Крістера Київ почав називатися "містом-садом". А завдяки тому, що німець почав вирощувати в українській столиці навіть виноград, поруч розташований масив отримав назву Виноградар.
Пріорку ж надбання Крістера перетворило на центр зразкового сільського господарства. Раніше обробка землі тут була примітивною, а місцеві жителі використовували посадковий матеріал низької сортності.
Саме Вільгельм Крістер налагодив ефективне розведення різних культур, підбираючи сорти, найпридатніші для клімату Пріорки. Насіння та саджанці продавалися місцевим жителям за доступними цінами. Доступ до господарства був відкритий для всіх охочих, і до Крістера часто приходили за консультаціями.
На початку XX століття підприємство Крістера щорічно продавало 50 тисяч саджанців фруктових та майже 100 тисяч декоративних дерев! Також у попиті були насіння, квіти, виноград, фрукти тощо.
На честь агрофірми Крістера місцевість у Києві на Пріорці (Подільський район) нині має назву "Крістерова гірка". Окрім житлових будинків, тут розташовані парки, численні ботанічні пам'ятки природи, зокрема другий за віком дуб Києва.
Двоповерхову дерев'яну садибу Вільгельм Крістер збудував у 1880 році. Зрештою там прожило декілька поколінь родини. За час свого існування будинок двічі добудовувався. Стіни були зведені з бруса і зовні зашиті дошками. В оздобленні фасадів застосовувалися елементи неокласицизму. Деталі фасаду прикрашав дерев'яний прорізний декор.
Головний вхід був обладнаний дерев'яним ґанком із різьбленими колонами, на які спирався трикутний фронтон.
Вільгельм Крістер помер 4 (16) серпня 1890 року і був похований на території садиби. На могилі був пам'ятник, але він не зберігся. А надгробну мармурову плиту вкрали після 1945 року.
За радянської доби садівництво Крістера було націоналізоване. У його садибі розміщувалися технікум, потім — адміністративні приміщення Інституту хлору, ба навіть склад отрутохімікатів.
З 1960-х років будинок належить Інституту харчової хімії і технологій (нині — Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України). Але зрештою він став непридатним для експлуатації: усе через брак відповідних умов утримання, вчасних ремонтних робіт та невизначеність статусу будинку як пам'ятки.
У 2000 році будинок Крістера таки отримав статус щойно виявленої пам'ятки архітектури. Та було запізно: садиба перебувала в настільки аварійному стані, що її реставрація була вже неможлива. Наступні десять років будинок "доживав віку", аж поки його остаточно не розібрали у 2011 році...
Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України неодноразово звертався до Президії НАН України з проханням виділити кошти на реставрацію, проте фінансування так і не отримав.
Чи не остання згадка про садибу Крістера — її мінімакет у парку "Гірка Крістера", що біля кінотеатру Шевченка. Зменшена копія була виготовлена з дерева скульптором Василем Маркушем і встановлена у парку у грудні 2021 року.
Оригінальний будинок Крістера кияни вже ніколи не побачать. Та, можливо, колись на місці руїн постане його репліка, або й новий архітектурний шедевр...
