7 чудес Києва і пов'язані з ними містичні легенди
Фото: Unsplash
У 2013 році завдяки інтернет- та експертному голосуванню було визначено 7 чудес Києва. Кожне самобутнє і має не тільки дивовижну історію та архітектуру. Всі вони оповиті дивовижними легендами, які складали кияни протягом багатьох століть.
Напередодні Дня Києва ми хочемо не тільки згадати 7 чудес нашого міста, а й розповісти більше про пов'язані з ними давні містичні історії.
Андріївська церква та Андріївський узвіз
Історія Андріївської церкви тісно пов'язана з Андріївським узвозом. Вважається, що він отримав свою назву на честь святого апостола Андрія Первозваного. За легендою, місце, де тепер тече Дніпро, колись було морем. Прийшовши у Київ, святий апостол Андрій встановив хрест саме на тому місці, де зараз розташована Андріївська церква. Після цього море впало вниз, але деяка частина води залишилась під Андріївською горою. Легенда також пояснює, чому в Андріївській церкві немає дзвонів, мовляв, при першому ж ударі вода "прокинеться" і затопить Київ.
Андріївська церква вважається рідкісним зразком єлизаветинського бароко та пам'яткою архітектури та монументального живопису 17 століття. А наразі Андріївський узвіз — друга за популярністю вулиця Києва (після Хрещатика). Узвіз часто називають вулицею-музеєм. І справді — час тут наче зупинився: на Андріївському панує атмосфера міста кінця 19 — поч. 20 століття.
Чарівна атмосфера на Андріївському узвозі панує не тільки завдяки архітектурі — її створюють художники, співаки, артисти та інші люди мистецтва.
"Будинок з химерами"
Одне з найголовніших творінь всесвітньо відомого архітектора, інженера Владислава Городецького — "Будинок з химерами". Свою назву будинок отримав завдяки скульптурам на фасаді, на якому зображено тваринний наземний та підводний світи, атрибути полювання, міфічні істоти. Споруду називають головною архітектурною будівлею раннього неоготичного стилю Києва.
Звісно, такий будинок не могли не оповити легенди. Наприклад, одна з подібних історій каже, що перед тим як виїхати з будинку, відомий зодчий прокляв його. Мовляв, після цього всі, хто житиме у цьому будинку, будуть страждати, і тільки члени родини Городецьких зможуть все змінити. Городяни подейкували, що всі контори, що тут розташовувалися, спіткало нещастя: хтось розорився, когось розформували, а хтось із працівників і взагалі безслідно зник.
Видубицький монастир
Стародавній монастир був побудований у 11 столітті князем Всеволодом, сином Ярослава Мудрого. Історія цього монастиря розпочалася з розташованих поряд печер. Ці печери віднайшли наприкінці 19 століття і встановили, що вони старіші за лаврські. Вважається, що на території цих печер був монастир, а існував він ще задовго до того, як Володимир Великий охрестив Русь. Після 988 року гоніння на християн припинилися, ченці з монастиря в печері вийшли на волю, звели новий монастир і назвали його Видубицьким. Ярослав Мудрий роздав землю своїм синам, Всеволод отримав урочище Видубичі. Він став покровителем монастиря у 1070 році та почав будівництво кам'яної церкви.
Історія, пов'язана з цим монастирем, згадується у "Повісті минулих літ" Нестора Літописця. До того, як Володимир Великий прийняв християнство, він запровадив язичницький пантеон богів, серед яких зокрема був Перун. Містяни вірили в язичницьких богів та поклонялися їм, а тому на території Володимирської гірки стояло язичницьке капище з дерев'яною фігурою Перуна. Після хрещення Русі всі язичницькі символи знищувались, а статую Перуна пустили за водою Дніпра і втопили. Люди були нажахані. Вони бігли берегом Дніпра та кричали: "Видибай, боже, видибай!" Легенди свідчать про те, що Перун почув ці заклики та з'явився з Дніпра, саме на тому місці потім було зведено Видубицький монастир.
Фото: taras-shevchenko.com.ua
Володимирський собор
Володимирський собор був побудований у 1896 році, проте саме ідея його звести з'явилася у 1852 році. Належала вона митрополиту московському, який пропонував звести храм до 900-річчя Хрещення Русі київським князем Володимиром.
Запит на те, щоб побудувати собор на честь Володимира Великого, був оголошений всьому місту. Кияни масово збирали гроші на храм. Головною особливістю Володимирського собору є його розписи, адже над ним працювали найкращі майстри з усього світу.
З цими розписами пов'язані й таємниці монастиря. Одне з них — зображення Богоматері з Немовлям, на центральній частині вівтаря, створене художником Віктором Васнецовим. За легендою, коли він переступив поріг храму, на нього зійшло просвітлення — він побачив обриси Божої матері з Немовлям, які й втілив у реальність. Роботи іншого художника Вільгельма Котарбінського не менш загадкові. У 1998 році було ідентифіковано через фотографічні опрацювання обличчя Туринську плащаницю. А хрещення собору відбулося у 1886 році. Річ у тім, що лик Христа на плащаниці та роботах Котарбінського майже ідентичні. Головна загадка: як зміг так точно повторити Христа?..
Софія Київська
Собор був збудований ще у 1011-1018 роках князем Ярославом. Деякі історики стверджують, що Ярослав Мудрий завершив роботу свого батька, і зведенням Софії Київської мав на меті утвердити на Русі християнство. До речі, це одна з небагатьох споруд часів Київської Русі, що вціліли. Він захоплює унікальними графіті, мозаїками, фресками, скульптурами, ювелірним мистецтвом тощо. Не дивно, що Софійський собор занесений до переліку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО, адже вивчати його можна роками.
Ще у давні часи народилася легенда, пов'язана з мозаїчним зображенням Оранти. За легендою, Богоматір, що молиться з піднятими руками, зупиняє всі нещастя, що можуть трапитись з містом, і доти, доки стоїть Оранта — стоятиме й Київ.
Старий Поділ і Києво-Могилянська академія
Києво-Могилянська академія відома передусім тим, що свого часу це був один із найбільших та найвидатніших навчальних закладів у Східній Європі. Ба більше, вона була єдиним вищим загальноосвітнім, всестановим навчальним закладом Східної Європи. Зі стін цієї академії випускалися філософи, історики, архітектори, гетьмани. Тут зародився український театр, історична та філософська наука.
Розташовується академія в одному з найстаріших районів міста — Подолі. Історики кажуть, що перші поселення тут існували ще до нашої ери. І варто зазначити, що знайти більш містичний район у Києві буде важко. Існує легенда, що коли до міста приїхав Григорій Сковорода, під час своєї прогулянки Подолом він вимовив: "Пахне смертю". А вже наступного дня у Києві було оголошено епідемію чуми. Крім того, саме тут, за легендами, оселялися відьми, упирі, медіуми — вони вибирали цей район за енергетикою.
Києво-Печерська лавра
Києво-Печерська лавра, як і Софійський собор, внесена до переліку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.
Засновано вона у 1051 році, а названа на честь печер, де жили монахи лаври. Вона стала центром розповсюдженням і затвердженням християнства у Київській Русі. Це зробило її дуже потужним елементом в об'єднані східних земель і прославило монастир не тільки на території України, а й далеко за її межами.
На сьогодні на території лаври діє Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. Найбільше легенд пов'язано з печерами лаври. Дивовижні тунелі, підземні ходи, життя між каміння у темноті, цілющі мощі та, зрештою, поховання на території Києво-Печерської лаври найбільших праведників дивують людей і донині. Хтось переповідає легенду про те, що саме тут варяги заховали скарби, звідти й назва печери — Варязька. А хтось переповідає давню легенду про те, що саме в закутках дальніх печер лаври... є хід у пекло, тому деякі люди колись зникали тут без сліду.
