Машина часу: новий музей ретротехніки та автомобілів у Києві
Ідеальне місце, яким можна гуляти цілий день — це нещодавно відкритий технічний музей "Колеса історії", в якому на площі 1800 метрів квадратних експонують більше ніж 100 ретроавтомобілів та мотоциклів. Представлені тут і старовинні предмети побуту. Подивимось?!
Дитяча мрія майже кожного хлопця
Їдемо у гості до музею, де нас зустрічає співзасновник "Коліс історії", керівник клубу технічної класики Old Car Service Павло Лозовенко. Він розповідає, що музей відкрив разом з партнерами, для яких авто — це не просто "залізо для пересування", а справа життя.
Я збираю автомобілі понад 30 років. Кожен з них має свою велику історію, але я не можу виділити якогось улюбленця, — розповідає нам Павло Лозовенко.
За словами Павла, у музеї зібрані авто, мотоцикли та вінтажні меблі 1950-1980-х років, про створення яких можна дізнатися та роздивитися тут на власні очі.
Підходимо до перших екземплярів авто — бачимо декілька вінтажних моделей Opel.
Першу — зелену автівку — я придбав у Лубнах (Полтавська область), вона потребувала реставрації. Друга — з Одеси, її продавали декілька разів. А от третя "попила мені крові". Вона була розбита дуже сильно. Задню частину реставрували, аби повернути її належний вигляд, згодом була більша проблема — знайти деталі на це авто. Відшукати частини на ретроавтомобілі складно, тому я навіть думав її розібрати. Але коли купував другий Opel з Одеси, у хлопців були як раз потрібні запчастини, тому ви її бачите тут, — розповідає Павло.
По іншу сторону бачимо колекцію радянських "москвичів". За словами співвласника музею, всі вони були придбані в Україні.
Йдемо далі й бачимо цікаву "копійку" (ВАЗ-2101). Її особливість в тому, що це авто з найпершої збірки, яка випускалася з італійськими деталями від компанії Fiat. За нею стоїть друга — з кузовом універсал, це вже цілком вітчизяне виробництво, її пробіг — всього 80 кілометрів! По суті — це нова машина. Такого ж автомобіля більше ніде не знайдеш! А ще його особливість в тому, що це універсал. На таких переважно могли їздити співробітники якогось заводу чи підприємства.
По іншу сторону запаркована справжня британська класика та елегантність у світі авто — Rolls Royce. Обидві машини належать партнеру Павла. Перший — седан, придбаний у Донецькій області, другий — у колекціонера з США. Ці екземпляри нині неоціненні, тому що в Україні немає ринку таких авто, і якщо власник вирішить їх продати — він може озвучити будь-яку суму.
Далі бачимо відомий на весь світ джип Willys. Це американський армійський автомобіль підвищеної прохідності часів Другої світової війни.
В роки Другої світової війни автомобілі Willys отримали нову назву — Jeep, а в післявоєнний час всі позашляховики (це був новий клас автомобілів) стали називати джипами. Існує декілька версій походження слова "джип". За найбільш поширеною — воно виникло від скорочення GPW (абревіатура назви "Віліса", що виробляла компанія Ford Motor, розшифровувалась як: G — державне замовлення, Р — автомобіль з колісною базою до 80 дюймів, W — тип Willys).
Ще одна версія така: за класифікацією, прийнятою в армії США, Willys MB потрапив в категорію автомобілів "загального призначення" — General Purpose, скорочено — GP (джі-пі). Імовірно, внаслідок аудіювання (сприйняття на слух) ця абревіатура трансформувалася в джей-пі (JP).
Декілька років тому я виїжджав на ньому покататися Києвом — 80 кілометрів їде спокійно, можна тиснути педаль газу, бо він може й більше. Ця машина легка, тому готова до будь-яких бойових завдань. А от поряд з нею стоїть "важка артилерія", — розповідає Павло.
Поряд ми бачимо радянські аналоги Willys — ГАЗ-67 та ГАЗ-69. Ці автівки почали випускати в СРСР з 1943 року. Їх використовували як командирські автомобілі на полі бою і легкі артилерійські тягачі, але в армії фактично застосовувалися як транспортні засоби піхоти, здатні при короткочасному навантаженні перевезти відділення бійців.
Ці автівки потребують ретельного обслуговування. Але на відміну від американських, вони важчі, тому возили зброю на фронті й виконували інші військові завдання, — каже співвласник музею.
Йдемо далі й бачимо одну з останніх "волг" — ГАЗ 24-10. За словами власника вона має неймовірну історію.
Це "волга", яка колись належала полковнику міліції однієї з областей України. Він її зареєстрував та поставив у гараж, а далі в багажнику ховав хабарі. Зараз я відчиню багажник і ви здивуєтесь... — додає Павло Лозовенко.
Поряд бачимо автівку, відому як "чорна блискавка" або авто КДБ — ГАЗ-24. Її особливість в тому, що виробник встановив на неї двигун з більшою потужністю, ніж передбачена виробником, щоб працівники спецслужб могли переслідувати на ній будь-кого та виконувати різні завдання.
А ще поряд з колекцією "волг" стоїть універсал ГАЗ-24-02, який можна було отримати лише від держави за спеціальним запитом. Її неможливо було придбати у СРСР. Це — "автомобіль супроводу, створений на базі моделі ГАЗ-24.
Рухаємося далі й бачимо, напевно, найвідоміше авто у СРСР. Його не було у вільному доступі, ним міг користуватися тільки найвищий ешелон радянської влади — це ГАЗ-13 "Чайка". Радянський репрезентативний (представницький) легковий автомобіль великого класу, що випускався малою серією на Горьківському автомобільному заводі з 1959 по 1981 роки. Сьогодні таку машину можна побачити лише на парадах у Києві або в колишніх країнах СРСР.
На мою думку, це єдине гарне авто, яке створила радянська влада. Я не знаю як прийшли до цього дизайну, але ця машина — витвір мистецтва. Всі лінії, контури — це щось, — розповідає Лозовенко.
Проходимо далі, й бачимо як на самоті стоїть один "москвич". Одразу запитуємо в Павла, чому авто розмістили окремо від колекції цієї марки.
Це моє особисте. Я побачив цю автівку, коли був маленьким, вона стояла у дворі, коли я ходив у школу, а потім — в університет... Згодом її купили молоді хлопці, тримали у гаражі, намагалися з нею щось зробити, але не змогли. Тоді я вирішив її придбати. Я її не реставрував і не планую. Це моя особиста історія, пам'ять, — розповідає колекціонер
Поряд бачимо ГАЗ 23 — одну з перших "волг" "з мордою акули". Її розробили для КДБ. Автомобіль ще "наздоганялкою" за потужний V8 під капотом. Одразу питаємо про цікавий блакитний колір.
Цей колір затвердили, але він не пішов у серію, тому ми вирішили його відтворити, аби люди побачили цю красу. Їй дуже личить цей колір, — додає співвласник музею "Колеса історії"
Колекція для фанів мототехніки
Підіймаємося на другий поверх й бачимо колекцію мотоциклів. Перший — радянський двоколісний, призначенням якого було максимально швидко приїхати на пожежу та почати гасити вогонь. Переважно такі мотоцикли використовували у селах.
Поряд стоїть мотоцикл "Дніпро", який у СРСР використовували для супроводу перших осіб держави або іноземних гостей в кортежах.
Проходимо далі й бачимо вишуканий мопед "Вятка". По суті — це копія мотоцикла італійського бренду Vespa. На думку Павла, напевно це єдиний стильний мопед часів СРСР.
Рухаємося далі й бачимо мопед Delta. Це — "зоряний" мопед кінця вісімдесятих років. Він був укомплектований декількома видами моторів: V-50 з можливістю ручного перемикання передач і V-50M, в якому передачі перекидалися ногою. Двигун має обсяг 40-50 кубів. Максимальна швидкість — 50 км/г. За словами колекціонера, свого часу хлопці, які мали цей мопед, були дуже популярними у дівчат.
Delta — один із найпопулярніших мопедів у країнах СРСР. Мільйони райдерів обрали цю марку через її універсальність, низьку вартість та просте обслуговування, — розповідає Павло.
Появі мопеда Delta передував випуск двох 50-кубових мопедів "Рига". А вже потім, у 1986 році, на їх базі створили перші моторолери.
Машина часу
Також тут є локація, яка, як машина часу, може повернути у минуле.
Тут зібрані речі побуту та меблі часів СРСР: є інсталяції кімнат різних років, предмети чиєїсь молодості та іграшки, які були в багатьох, чиє дитинство прийшлося на ті часи. Питаємо Павла, навіщо до транспорту додали ще й таку експозицію.
Насправді, тут люди "залипають" більше, бо кожен знайде щось своє. У відвідувачів є спогади, пов'язані з якоюсь деталлю інтер'єру чи предметом побуту... Я, приміром, яскраво пам'ятаю, як грав на цьому старому калькуляторі в ігри. Молодь напевно не зрозуміє як і чому, але, так, в них були блоки для карт пам'яті, й можна було грати в понад 50 ігор. А ще як не згадати "Тетрис" та популярну електронну гру, де вовку потрібно зловити яйця в кошики, — розповідає Павло Лозовенко.
Музей працює щотижня з п'ятниці по неділю від 10:00 до 17:00, вартість відвідування — 200 гривень. На території музею є й кав'ярня, де можна під каву обговорити побачене та поділитися враженнями.