Від Міської думи до "Бермудського трикутника": де одружувались та одружуються кияни

Весілля у Києві, 1980-ті роки. Архівне фото: pastvu.com

Рішення про укладання шлюбу чи не найважливіше у житті кожної пари. Тож і місце для такої урочистої події, коли двоє закоханих офіційно стають новою сім'єю, має бути відповідним. До Всесвітнього дня шлюбу, який відзначатимемо 8 лютого, розповідаємо про історію локацій, де реєстрували свої стосунки кияни різних поколінь.

До 1919 року жителі Києва традиційно вінчалися в храмах. Тоді це було не тільки церковне таїнство, але й офіційне дійство для світського життя.

Але після радянської окупації України церква була відділена від держави особливим декретом. Відтоді "червоне весілля" почали реєструвати в окремих установах.

Процес намагалися максимально пришвидшити та позбавити ознак урочистості. В деяких випадках взагалі створювали будинки-комуни, де були загальні діти, побут, ліжка тощо. Так бачили майбутнє будівельники комунізму: зруйнувавши старе, намагалися створити нове, але достеменно не знали — яке саме. 

На щастя, саме у Києві будинки-комуни впроваджені так і не були. А радянські ідеологи з часом все ж повернулися до класичної моделі нуклеарної сім'ї (чоловік, дружина та їхні діти).

Ось як описували процедуру реєстрації в довіднику "Весь Київ" 1925 року:

Записи актів громадського стану ведуться виключно громадською владою — відділами РАЦС при НКВС, повітовими, губернськими, міськими… Церковні шлюби не підлягають додатковій реєстрації, якщо вони укладені до 20 грудня 1917 року.

Центральний РАЦС Києва тоді розташовувався у будівлі колишньої Міської думи за адресою: вул. Хрещатик, 18 (тоді вул. Воровського). З того ж довідника "Весь Київ" ми дізнаємося, що завідувачем відділу запису актів цивільного стану у той час був товариш Баран. Щоб отримати його номер телефону й дізнатися щодо черги та подачі заявок на реєстрацію шлюбу, спершу треба було телефонувати на загальний комутатор. 

На жаль, ця красива історична будівля не пережила Другої світової війни. Після відступу з Києва у вересні 1941 року її та інші будинки на Хрещатику підірвали радянські підпільники. 

Вже після визволення Києва від німців головним палацом реєстрації шлюбу киян став знаменитий "Шоколадний будиночок" на Липках. Цю ошатну будівлю звели у 1899-1901 роках на замовлення київського бізнесмена Семена Могильовцева. Подейкують, що такий розкішний особняк він замовив для своєї таємної неофіційної дружини. 

Звичайно, це також додає пікантності історії будівлі, в контексті того, що тривалий час вона використовувалася як центральний палац реєстрацій шлюбів Києва.

Свою назву будівля отримала завдяки характерному кольору та пишному оздобленню — як зовні, так і всередині. "Шоколадний будинок" вважається одним із найкрасивіших старовинних особняків не тільки Липок, а й усього Києва.

Серед киян побутувало повір'я: хто одружиться/вийде заміж тут, проживе вік у злагоді та добробуті. Що ж, почасти це правда. Предки автора цієї статті реєстрували шлюб саме тут і жили разом понад 40 років — аж поки смерть їх не розлучила.

З 1982 року "Шоколадний будинок" втратив свою почесну функцію. Тепер тут розташована картинна галерея. Проте до повномасштабного російського вторгнення тут можна було замовити весільну фотосесію всього за 700 грн. Зокрема можна було відшукати архівні фото своїх родичів або родичів партнера чи партнерки та зробити такий собі косплей — на тому самому місці, з таким самим ракурсом. 

У 1982 році на незабудованому правому березі Либеді, в районі Повітрофлотського шляхопроводу, звели новий Палац урочистих подій. Колись на цьому місці розташовувався склад гасу. 

Колектив авторів спроєктував цікаву будівлю в стилі модернізму. Вона має три симетричних фасади, які дивляться в різні сторони світу. Вочевидь, це зробили для максимальної "конвеєрності" урочистого процесу.

Натомість гострі на язик кияни, особливо чоловіки, почали називати будівлю "Бермудським трикутником". І не тільки за її незвичну форму. Мовляв, це місце, де губляться людські долі.

У часи невпинної міської забудови палац дещо втратив  свою індивідуальність. З одного боку його підперли три новобудови, а з іншого — заморожене будівництво споруди, що мала стати найвищою в Україні (близько 200 метрів). 

Загалом у Києві існують ще десять районних РАЦСів. Сьогодні для реєстрації шлюбу не обов'язково прив'язуватися до свого району проживання чи місця прописки. Можна подати заявку в будь-який з них. Розглянемо їх в алфавітному порядку. 

 

Дарницький РАЦС

Розташований в перебудованій докорінно будівлі радянської агітації й пропаганди, зведеній у 1940 році. За часів німецької окупації Києва тут був так званий солдатський будинок або ж простою мовою — бордель. Після війни будівлю зайняв перший на лівому березі ресторан "Маяк".  А у 1970-х його реконструювали та надали сучасних рис.

Деснянський РАЦС

Займає декілька приміщень на першому поверсі громадського торговельного комплексу, що складався з декількох будівель — колишнього універсаму, поштового відділення тощо. Він був споруджений в середині 1980-х років на житловому масиві Вигурівщина-Троєщина.

Дніпровський РАЦ

Він, безумовно, один із найцікавіших не лише на лівому березі, але в усьому Києві. Його автор — видатний архітектор Едуард Більський, "батько" житлового масиву Виноградар. Саме тому модерністська архітектура РАЦСу має багато спільного з громадськими будівлями вищезгаданої місцевості. До речі, на самому Виноградарі планувалося будівництво великого Палацу урочистостей за проєктом Більського, проте у життя воно так і не втілилось.

Враховуючи обмежену територію для будівництва, автор спроєктував видовжену прямокутну споруду, ліве крило якої переходило у модерністську вежу, всередині якої відбуваються урочисті події. За допомогою природної інсоляції приміщення реєстрації шлюбів максимально гарно підсвічені. На жаль, первісні авторські інтер'єри були втрачені під час реконструкції 2000-х років, але збереглася велика декоративна кришталева люстра, яка й підсвічується сонячним світлом. Загальний антураж будівлі псує лише досить неоковирна дев'ятиповерхівка, зведена впритул до РАЦСу.

Голосіївський РАЦС

Він розташований у частині Голосіївського району, максимально наближеній до історичного центру міста. Проте знайти його не так просто, бо він займає невелике приміщення на першому поверсі "сталінки", зведеної у 1950-х роках для керівних кадрів Інституту електрозварювання ім. Патона. Приміщення РАЦСу вкрай тісне, тож на офіційну частину весілля рекомендується запрошувати не більш як 15 гостей.

Оболонський РАЦС

До 2001 року більша частина територій сучасного Оболонського району належали до нині розформованого Мінського. Перший Мінський РАЦС, відкритий у 1975 році, розташовувався на першому поверсі звичайної житлової "чешки". Сучасну будівлю Оболонського РАЦСу спорудили через чотири роки після попередника, коли, вочевидь, там стало вже затісно для молодят. Архітектурних особливостей у споруді майже немає, і, окрім вивіски, нічого не натякає на те, що тут проводяться урочисті заходи.

Печерський РАЦС

Попри історичне значення та центральне розташування цього району, місцевий РАЦС також нічим цікавим не вирізняється. Тісниться він на першому поверсі звичайної "хрущовки" в дуже спартанських умовах.

Подільський РАЦС

Ще у 1950-х жителі Подолу одружувалися в ошатному особняку купця другої гільдії Новікова, розташованому на перехресті Верхнього Валу та вулиці Костянтинівської. Пізніше, заради будівництва синьої гілки метро, цю будівлю вкоротили наполовину, і Подільський РАЦС переїхав. Зараз він також займає історичну будівлю — колишній маєток київського міського голови Сольського на вулиці Борисоглібській, 6, у самому серці старого Подолу. 

Святошинський РАЦС

Цей РАЦС був збудований у 1984 році на одній з найвищих природних точок Києва — в нетрях Микільської Борщагівки на вулиці Якуба Коласа. Загалом це доволі стандартна одноповерхова будівля пізньорадянської доби, оточена такою самою стандартною забудовою. А от фасад РАЦСу прикрашає доволі цікаве монументальне керамічне панно "Молодята", яке вигідно розкривається для огляду за завдяки природному рельєфу. 

Солом'янський РАЦС

Місце, де реєструють шлюби жителі Солом'янського району, займає приміщення колишньої книгарні на початку бульвару Вацлава Гавела. Цей РАЦС також одноповерховий та складається всього з декількох кімнат. Фасад будівлі прикрашений монолітними світильниками, які надають їй певних урочистих рис. 

Шевченківський РАЦС

Так само як Печерський, Шевченківський район, попри своє центральне розташування, не може похизуватися вишуканістю архітектурних форм. Місцевий РАЦС сховався у глухій тупиковій вулиці на Загорівці — невеличкому історичному районі за Лук'янівкою. Він вбудований у перший поверх житлового будинку та не може похвалитися чимось цікавим з погляду архітектури, хіба що сучасною скульптурою, що зображує молодят, біля входу.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter