Історія Русанівки: взірцевий житловий масив на штучному острові
Фото: instagram.com/rusanivka.ua/Юрій Трофимець
Русанівка — багато в чому унікальна місцевість. Перший у СРСР житловий масив, побудований на намивному острові. Таке собі місто в місті, яке водночас є частиною Києва, але відокремлене від нього. Цей житловий масив має цікаву історію...
Урочище Русанівка відоме з давніх часів. Колись це була незаселена місцевість із заплавними луками та озерами на лівобережжі Дніпра, що перебувала у володінні київських монастирів. Під час весняних паводків ці землі уходили під воду, тож довгий час нічого капітального тут не будували.
Ймовірно, свою назву Русанівка отримала від прізвища великого землевласника Сави Русановича, який жив десь у XV-XVI століттях. Він володів землями, що межували із монастирськими володіннями на Русанівці. У наступних століттях в документах також згадуються село Русанів, Русанівське озеро, а також затока та рукав Дніпра з такою ж назвою.
Раніше на Русанівці існував каскад озер, але під час повені у 1877 році їх затопило так сильно, що утворилась Русанівська протока. У 1906 році через протоку відкрили двохсотметровий металевий міст, що з’єднав Труханів острів та Микільську слобідку. На той час це було справжнє диво інженерії та одне з улюблених місць киян для романтичних прогулянок і поцілунків. У 1920 році міст підірвали польські війська, що відступали з Києва, але його відновили за проєктом Євгена Патона. А у 1941 році, під час німецько-радянської війни, Русанівський міст знищили вже остаточно.
Згідно з Генпланом розвитку Лівобережжя 1935 року, Русанівку та Березняки планували перетворити на промислові зони. Якби не Друга світова війна, замість затишних вуличок та бульварів тут могли бути промислові причали, пристані та доки.
Після війни на Русанівці вирішили побудувати взірцевий житловий масив, розташований осторонь великих шумних доріг. При розробці проєкту ставку робили на комфортне зонування території з просторими дворами, зеленими бульварами, місцями для прогулянок і дозвілля. Головними архітекторами нового масиву були Генріх Кульчицький та Вадим Ладний.
У 1960 році тут почали створювати штучний піщаний острів — робили це новітнім методом гідронамиву, використавши понад шість мільйонів кубометрів ґрунту. Острів у формі трикутника намили на 3-5 метрів над рівнем води та відокремили від Лівобережжя штучним каналом. Із суходолом його з'єднали кількома автомобільними та пішохідними мостами.
За словами краєзнавця та дослідника забудови Києва Семена Широчина, Русанівка стала першим не лише у Києві, а й у всьому СРСР житловим масивом, спорудженим на намивних пісках. Та першим масивом у країні, збудованим на штучному острові.
Далі почали зводити житлову та іншу забудову — переважно це були 9- та 16-поверхові будинки на кілька під'їздів. На бульварі Олексія Давидова (нині Ігоря Шамо) звели дві (з чотирьох, що є у Києві) 17-поверхівки "на ніжках" — майже уся їхня маса тримається на залізобетонних опорах-стовпах.
Ще одна впізнавана будівля на Русанівці — готель "Славутич", який відкрили у 1972 році на південному перетині Русанівської набережної та вулиці Ентузіастів. 16-поверховий готель у вигляді розгорнутої книги став першим на лівому березі.
Усю Русанівку розділили на три мікрорайони двома бульварами: Ігоря Шамо перерізає увесь острів, а короткий Русанівський впирається в нього перпендикулярно. Вздовж Дніпра, з півночі на південь, проходить Русанівська набережна, а вулиця Ентузіастів оперізує острів уздовж каналу. У кожному мікрорайоні Русанівки, окрім житлових будинків, збудували школи, дитячі садки, поліклініки, магазини та інші заклади, необхідні мешканцям.
Заселяти новий житловий масив розпочали у 1963 році, коли ще активно велось будівництво. А наприкінці 1970-х, після того, як забудову закінчили, тут жили понад 40 тисяч людей.
Спочатку на Русанівку селили науковців, артистів, письменників та іншу інтелігенцію, тож вона стала домом для багатьох відомих культурних діячів. Тут жив радянський актор Леонід Биков — кажуть, він полюбляв рибалити на Русанівському каналі. А у будинку поряд виросла майбутня зірка Голлівуду Міла Йовович. Також на Русанівці провів дитинство та юнацтво український актор Олексій Горбунов. Серед жителів масиву були "шістдесятник" Євген Сверстюк, композитор Валентин Сильвестров, письменник Юрій Покальчук, актор Валерій Чигляєв та інші.
У 1970-х на Русанівському каналі встановили 24 плавучі фонтани, які стали однією з візитівок масиву. У теплу пору містяни тут прогулювались уздовж каналу, милуючись фонтанами, або вздовж набережної, з якої вино Труханів острів та правобережний Київ. Також можна було взяти човен та повеслувати...
Перекусити можна було у кафе "Дніпрові зорі", "Чебуречній" чи влаштувати обід у ресторані "Славутич". За розваги відповідав кінотеатр "Краків", який у наші часи, після довгого застою, перетворили на культурний кластер. При готелі "Славутич" також працював кінотеатр, але він закрився.
Русанівський масив — один з найкращих у Києві. Його недарма називають "київською Венецією". Ця частина міста з її бульварами, скверами справляє особливе враження. Вечорами, коли на каналі починають бити фонтани, навіть звиклі до цього видовища жителі не приховують свого захоплення, — писали у фотопутівнику "Київ. Що? Де? Як?" 1980 року.
До наших часів Русанівка дійшла у майже незмінному вигляді, що теж унікально для Києва. Це — один із небагатьох житлових масивів міста, що не надто обріс сучасними висотками. Завдяки вдалому плануванню тут за часи незалежності змогли вмістити лише один новий багатоповерховий будинок, який височіє над старою забудовою. Радянські будинки, яким зараз по 50-60 років, звісно, вже потребують капремонту, але все ще тримаються. Тож Русанівка залишається тим самим острівцем спокою посеред великого міста, як її й задумували.
Читай також: "Іноземці, на честь яких назвали вулиці Києва: ким вони були"
