Храми, вежі та бароко: як Іван Мазепа розбудовував Київ
Колаж: "ТиКиїв"
20 березня 1639 року в селі на Київщині, яке нині має назву Мазепинці, народився майбутній гетьман, видатний державний та політичний діяч Іван Мазепа. Період його правління Гетьманщиною супроводжувався активним піднесенням культурного й духовного життя, а також зміцненням економіки й обороноспроможності.
По всій країні були зведені 350 храмів, а у Києві завдяки Мазепі з'явилися барокові шедеври, які дійшли до наших днів. Про те, як гетьман розбудовував столицю, поговоримо у цій статті.
Мазепа всім серцем мріяв про відокремлення України від російського впливу, тож щедро вкладав гроші в розбудову Києва. Хоча формальною столицею Гетьманщини з його постійною резиденцією був Батурин, саме золотоверхий Київ мав стати головним містом незалежної української держави.
На жаль, за життя гетьмана цим планам не судилося збутися, натомість в нашій сучасній столиці є чимало будівель і храмів, що нагадують про часи його правління.
Насамперед тоді йшлося про розбудову фортифікаційних укріплень для захисту Києва. Ще у 1680-х роках козаки гетьмана Івана Самойловича, попередника Мазепи, насипали земляні вали навколо Києво-Печерської лаври.
Мазепа ж вперше з часів Русі відновив навколо Лаври зруйновану ще монголами фортечну стіну — вона збереглася й дотепер. Крім цього, її посилили шістьма оборонними вежами, чотири з яких дійшли до нашого часу. І кожна має свою назву.
Напроти Мистецького Арсеналу можна побачити вежу Іоанна Кущніка, якого гетьман вважав своїм небесним покровителем. За нею вглибині розташовується Дзигарська або ж Годинникова вежа, де стояв годинник. На території Верхньої Лаври у бік парку Вічної Слави дивиться потужна Малярна вежа. В мирний час в ній малювали ікони, а зараз розташовується гуртожиток Національної академії керівних кадрів культури та мистецтва.
Також з території цього вишу можна побачити четверту й основну вежу Мазепинської твердині — Онуфріївську. Власне, саме тут, за однією з версій, колись були палати гетьмана. Через це башта ще називається Палатною. Основна ж її назва пов'язана з розташуванням на третьому поверсі церкви з присвятою святому Онуфрію.
Місце проживання Мазепи в Києві лишається дискусійним. Відомо, що "будинком Мазепи" часто називають садибу магістратського райця Сичевського на вулиці Спаській, 16-Б на Подолі. Зараз у ному розташований музей Гетьманства. Натомість жодних документальних підтверджень навіть короткотривалого перебування тут Івана Мазепи не виявлено. Ймовірніше, ця назва будівлі є суто народною.
Цікаве також походження неофіційної назви ще однієї стародавньої кам'яниці на Подолі — "Будинку Петра I". Народна уява поселила в одному районі двох запеклих ворогів, але жоден з них насправді тут не жив.
Відомо, що на місці сучасного Мистецького Арсеналу, тобто прямо напроти Лаври, був колись жіночій Вознесенський монастир. Його ігуменею була мама Івана Мазепи — Марія Магдалина (до заміжжя та чернецтва — Марина Мокієвська).
Вважається, що похована вона була на території цього монастиря. Після поразки гетьмана в боротьбі за незалежність московський цар Петро I наказав вщент зруйнувати житло матері Мазепи. Вже в новітні часи, під час археологічних розкопок, на колишній території монастиря виявили численні поховання, серед яких могла бути й могила Марії Магдалини.
Мазепа, як вже зазначалося вище, активно сприяв розбудові храмів. Тільки на території Києво-Печерської Лаври він спорудив три, а також перебудував більшу частину святинь. Надбрамна церква Всіх Святих прикрашена гербом гетьмана "Курч", який був знищений під час російської окупації Києва й відновлений вже у 1999 році.
Коштом Мазепи також був перебудований Софійський собор у стилі бароко, поряд з яким спорудили капітальну цегляну дзвіницю. Спочатку вона була триярусною, з невеликою банею, але після кількох перебудов "виросла" до чотирьох ярусів.
І досі головний і найбільший дзвін Софії, завважки 13 тонн, зберіг назву "Дзвін Мазепа". На ньому теж можна розгледіти герб "Курч", а також напис: "Відлито коштом ясновельможного гетьмана". Цей дзвін вважається найбільшим зі збережених старовинних дзвонів в Україні.
Вінцем храмового будівництва Києва часів Мазепи став величний Микільський собор, який не зберігся до наших днів. Як відмічають дослідники, це був перший у місті храм, збудований в стилі національної архітектури — українського бароко. Згодом його ще назвуть Мазепинським бароко.
Будівництво Микільського собору тривало шість років — з 1690-го до 1696-го. Ним керував "кам'яних діл майстер" Йосип Старцев. Сакральної споруди такого розмаху Київ ще не бачив.
Згодом Мазепа велів збудувати ще одну його копію на Подолі. Так на теренах Києво-Могилянської академії був зведений Богоявленський собор.
Бароковий "редизайн" отримали й інші стародавні храми Києва, перебудовані коштом Мазепи. Після вимушеного виїзду гетьмана з України Петро I наказав священникам щодня читати анафему "зраднику", якого він колись нібито вважав своїм другом.
Є легенда, що одного разу Петро I зайшов у Микільський собор й одразу, слід за прокляттям Мазепі, почув… молитву за його здоров'я як засновника храму. Щоправда, за іншою версією, курйоз стався з послідовником Петра — Миколою I. Він взявся перебудувати Печерські укріплення, і Микільський собор потрапив в їхню межу. При вході до нього встановили великі гармати, і відтоді храм вважався місцем молитов за воїнів — як живих, так і полеглих.
У 1918 році командир російсько-більшовицького війська Михайло Муравйов, після бою під Крутами, наказав бомбардувати Київ. Комуністи гатили з гармат прямо по будинках, насамперед цілились в ненависну їм "мазепинську" архітектуру. Постраждав Микільський собор, Палатна вежа й багато інших споруд.
Коли більшовики остаточно захопили владу в Києві, їм закортіло прибрати прояви української самостійності навіть в архітектурі. Микільський та Богоявленські собори були розібрані — на місці першого збудували Палац дітей та юнацтва.
Поруч із місцем, де стояв зруйнований Микільський собор, ізраїльський скульптор Франк Майслер звів у 2009 році перший у Києві офіційний пам'ятник Мазепі. Це велика бронзова куля з рельєфними зображеннями мазепинських храмів та дзвіниць, що обертається навколо своєї осі.
Цікавою є історія вулиці Івана Мазепи на Печерську. У 2007 році вулицю, що тягнеться від Арсенальної площі повз Києво-Печерську лавру та з радянських часів називалася на честь повсталих робітників заводу "Арсенал", нарекли іменем видатного гетьмана та мецената.
Проте у 2010-му, за правління Віктора Януковича, від вулиці Мазепи відокремили більшу частину — від площі Слави до нинішньої Наводницької площі — та перейменували її на Лаврську. Рішення це ухвалили під тиском депутатів-регіоналів, яким кортіло догодити московському Патріарху Кирилу, що навідався до Лаври того року.
І тільки у грудні 2025-го Київрада відновила історичну справедливість та повернула вулиці Івана Мазепи колись "відрізану" від неї частину.
Гетьман не лишався осторонь й від освітянських питань. Кожен українець знає, що на зворотній частині банкноти 500 грн зображений Староакадемічний корпус Києво-Могилянської академії. Значно менша кількість наших людей знає, хто був його засновником. Тож не дивно, що іншою назвою цього корпуса є Мазепинський. Первісно він був одноповерховим, а у 1730-х, вже після смерті гетьмана, його розширили та надбудували ще два поверхи.
За словами сучасників, "в цьому корпусі проводилися наукові диспути, діалоги, підносилися гравіровані тези, ставилися драми, співав найкращій в Україні хор, гралася студентська капела".
Як не намагалися московити стерти з історії ім'я видатного гетьмана, все ж щонайменше декілька поколінь українських патріотів кликали себе "мазепинцями". А добрі справи Івана Мазепи у вигляді архітектурної спадщини збереглися до наших днів та існувати й надалі.
