Невідома Оболонь: цікаві локації, про які ви не знали
Фото: Getty Images
"ТиКиїв" продовжує розповідати про цікаві пам'ятки столичних районів. Цього разу — про Оболонський. Назва місцевості Оболонь ("болонь", "болоння") має давньоукраїнське походження та означає заплавні луки. Колись тут і дійсно були заплави річок та озер, а ще відбувалися епічні битви київських князів та, можливо, хрестили Русь. Що цікавого є на сучасній Оболоні?
Музей пожежної справи
ДЕ? Вул. Героїв полку "Азов", 6
Музей відкрився у 2004 році на території пожежної частини № 25 (колись найбільшої в Європі). Тут зібрані пожежні автомобілі та інші засоби боротьби з вогнем, які використовували з 1840-х років і до нашого часу.
Найстаріший зразок пожежної техніки у музеї — вози з паровим котлом, якими користувалися у XIX столітті. Також тут є старовинні пожежні машини, помпи, автодрабини та спорядження пожежників різних часів. А під час повномасштабної війни до експонатів додались пошкоджені росіянами рятувальні авто та залишки зброї окупантів.
Відвідувачі музею також можуть побувати на тренувальній базі пожежної частини. Усі екскурсії є безплатними, проте потрібно попередньо записатися.
Церква Серафима Саровського
ДЕ? Вул. Миколи Юнкерова, 42
Пуща-Водиця — не тільки популярне місце відпочинку киян, а й місцевість з унікальною архітектурою. Наприкінці XIX століття тут створили дачне селище, візитівкою якого стали дощаті будиночки з "дерев'яним мереживом". У 1910 році у селищі на прохання громади звели дерев'яну церкву Серафима Саровського у стилі історизму з рисами бароко, також дерев'яну.
Церква пережила радянські часи та була капітально відреставрована на початку 2000-х. Щоправда, частина її стародавніх ікон не збереглася: перед Другою світовою війною парафіяни розібрали та заховали у навколишньому лісі іконостас, але повернути потім вдалося не все.
На церковній території розташовується ще одна цікава пам'ятка — склеп у мавританському стилі, побудований близько 1913 року. Хто саме був у ньому похований, точно невідомо. У радянський період склеп почав руйнуватися, і в 1990-ті його сховали під залізною обшивкою. А у 2007 році відреставрували.
Літописна Почайна
ДЕ? Між просп. Степана Бандери та вул. Електриків
Ця історична річка, що з'єднує систему озер Опечень на Оболоні, колись була притокою Дніпра та впадала у нього в районі сучасної Поштової площі. Вперше назва "Почайна" згадується у "Повісті временних літ". Також, згідно з давніми літописами, саме у цій річці Володимир Великий у 988 році хрестив Русь. На думку столичних істориків, для стародавнього Києва Почайна значила навіть більше, ніж сам Дніпро.
Проте з часом, стараннями людей, річка почала занепадати. А після розбудови житлового масиву на Оболоні та будівництва синьої гілки метро за радянських часів майже вся опинилася у підземних колекторах. Територія навколо неї перетворилася на занедбані хащі в оточенні залізничних колій та промислових будівель.
У 2010-х активісти взялися рятувати Почайну з бетонного полону і домоглися проголошення території навколо річки парком. Його площа складатиме 10 га, і він тягнутиметься вздовж річки Почайна, між проспектом Бандери та вулицею Електриків. Зараз там триває благоустрій, тож за кілька років кияни знову зможуть гуляти біля легендарної річки.
Кесон у парку
ДЕ? Парк "Наталка"
Бетонний кесон заввишки 12 метрів в урочищі Наталка, що за формою нагадує підводний човен, був частиною будівництва так званого Сталінського метро — комплексу підземних залізничних переходів під Дніпром, який почали будувати у 1936 році. Цими тунелями планували перевозити боєприпаси та навіть важку воєнну техніку на кшталт танків.
Кесон мали занурити під землю, і від нього почати будувати тунель на протилежний берег Дніпра у бік Вигурівщини. Однак будівництву завадила Друга світова війна, а після її завершення проєкт вирішили не продовжувати. Частину працівників потім залучили на будівництво київського метро.
Довгий час кесон стояв закинутим і був таким собі нагадуванням про нереалізований амбітний проєкт. Він обростав сміттям та графіті, але водночас набув культового статусу серед дослідників історії міста. Наприкінці 2010-х з'явилися пропозиції перетворити кесон на артпростір, а нещодавно почалась його реконструкція, щоправда, за іншим проєктом. Відкрити оновлений кесон планують восени цього року.
Кам'яний сад
ДЕ? Оболонська набережна, 1
На початку того ж парку "Наталка", ближче до Північного мосту, розташований невеличкий затишний сад з фонтаном, скульптурами та… так, каменями. Заклали сад у 2011 році — тут поставили лави, висадили кущі й дерева та встановили кілька артоб'єктів у вигляді валунів та брил. На них або поряд з ними розмістилися скульптури тварин, комах, людей та міфічних істот. На одному камені сидить русалка, з іншого готовий злетіти хижий птах, а поруч причаївся тигр.
Деякі скульптури "ховаються" під кущами або між тими самими каменями. У центрі саду — фонтан з фігурами трьох дівчат, які ховаються під великим чи то грибом, чи то парасолькою.
Будинок-корабель
ДЕ? Вул. Сокальська, 1
Чотириповерховий будинок № 1 на вулиці Сокольській на Пріорці вирізняється незвичайною для Києва архітектурою галерейного типу, більш притаманного для південних міст колишнього СРСР. Наприклад, Одеси.
Усього у столиці звели шість таких будинків, і цей — перший з них. Побудували його у 1940 році за проєктом відомого архітектора Йосипа Каракіса для робітників взуттєвої фабрики № 4.
Особливість будинку галерейного типу — проходи до квартир на усіх поверхах, окрім першого, облаштовані через відкриту галерею, а сходи розміщені у торцях. Через зовнішній вигляд, який чимось нагадує палуби корабля, будівлю прозвали "будинком-кораблем".
Затока Верблюд
ДЕ? Між вул. Богатирською і Дніпром
Мальовнича затока на самісінькій півночі правобережної частини Києва має штучне походження. Утворилась вона на місці колишнього кар'єру, з якого за радянських часів добували пісок для будівництва "подушки" під майбутній Оболонський житловий масив. Водойму, що утворилася, згодом розширили та поглибили, також на ній збудували гребний канал і кілька водних станцій.
Свою назву затока Верблюд отримала через зовнішній вигляд — якщо подивитися на неї на мапі, можна побачити два різні за розміром горби та шию, що тягнеться до Дніпра.
На берегах затоки є пляжі, причали, спортивні бази та альтанки для відпочинку. Її оточують заливні луки, які раніше займали усю Оболонь та урочища з густою рослинністю, а на півночі у затоку впадають кілька озер. Словом, це — ідеальне місце, щоб на день чи два "втекти від цивілізації" на природу, не покидаючи межі Києва.
