Невідомі Святошин та Борщагівка: цікаві місця, про які ви не знали
Фото: Qypchak/Wikimedia Commons
"ТиКиїв" продовжує розповідати про цікаві пам'ятки столичних районів. Цього разу — про Святошинський. Назва місцевості Святошин пов'язана чи то з польським топонімом Земля Свеншицька (Святий ліс), чи то з іменем луцького князя Миколи Святоші, що володів землями на Борщагівці. На рубежі XIX та XX на Святошині виникло приміське дачне селище в оточенні хвойних лісів — такий собі заміський курорт для киян. А за радянських часів на місці густих хвойних лісів виросли нові житлові масиви. Розповідаємо, що цікавого є у цьому районі зараз.
Святошинські дачі
ДЕ? Вул. Львівська та її околиці
Дачне селище у Святошині почали розбудовувати наприкінці XIX століття, коли ця місцевість була передмістям Києва. Будиночки для відпочинку та садиби посеред лісу зводили за зразками закордонних курортних вілл у стилях історизму, еклектики й модерну. З часом сюди проклали вузькоколійну залізницю, облаштували місця для відпочинку на ставках, побудували театр, церкву та інші споруди.
Звісно ж, з приходом більшовиків усе це націоналізували, а найкращі споруди передали під оздоровниці, дитячі інтернати й табори відпочинку. У 1930-ті роки збудували ще кілька будівель у стилях неокласицизму та конструктивізму. Роки радянської влади та Другу світову війну пережили далеко не всі споруди, але багато дач збереглося й донині.
Чи не найвідоміша та найкрасивіша з них — Дача з каріатидами, збудована у стилі "київського ренесансу". Фасад будівлі багато прикрашений ліпниною, колонами, карнизами, а вхідний портал увінчаний двома фігурами каріатид. Також добре збереглись ще кілька дач на вулицях Львівській, Крамського та Берестейському проспекті.
Стара залізнична станція
ДЕ? Вул. Святошинська, 15а
З початком активного будівництва дач на Святошині виникла необхідність транспортного сполучення з Києвом. До дачного селища проклали лінію трамвая спочатку на кінській, а з 1901 року — на електричній тязі. У тому ж 1901 році побудували одноповерхову цегляну будівлю залізничної станції "Святошин" та проклали через дачне селище Києво-Ковельську лінію залізниці.
Згодом станцію перенесли, але старий будиночок з різьбленими дерев'яними балками стоїть і досі. А ось оригінальний критий павільйон, під яким очікували на поїзди дачники, зберігся хіба що на старовинних листівках.
На старих фото також можна побачити, наскільки змінилась місцевість навколо станції. Там, де був густий сосновий ліс, за радянських часів виросла промзона та житлові квартали, а потім додались сучасні новобудови.
Святошинські ставки
ДЕ? На захід від метро "Житомирська", з обох боків Берестейського шосе
Каскад ставків на річках Нивка і Борщагівка — найбільша система ставків у Києві. Одна частина тягнеться від житлового масиву Біличі до річки Ірпінь, а інша — на південь, на Борщагівку. Як і багато чого на Святошині, ці водойми з'явились тут завдяки "дачному буму" кінця XIX — початку XX століття. Для дачників облаштували два ставки, щоб вони могли відпочивати біля води, купатися та кататися на човнах.
Найбільший серед ставків, завдовжки близько 1,7 км, має назву Святошинське озеро (або ж став №15). А трохи південніше розташований став № 14, також відомий як озеро Верховина, завдовжки майже кілометр.
Як і сотню років тому, на порослих очеретом і рогозом берегах водойм у теплу пору полюбляють відпочивати жителі Святошина. Тут тихо, затишно, а якщо зайти трохи далі, то про густонаселений мегаполіс поряд будуть нагадувати лише силуети новобудов, що стирчать над деревами.
Найстаріший кінотеатр Києва
ДЕ? Просп. Берестейський, 117
Кінотеатр "Екран" збудував ще у 1911 році підприємець Ілля Штейн. Кіноустановка у будівлі працювала від динамо-машини, гуркіт від якої дуже не сподобався святошинським дачникам. Тож кінотеатр доволі швидко закрили, а апарат Штейн переніс у село Біличі. Друге життя кінотеатр отримав у 1943 році — за часів нацистської окупації тут показували німецькі фільми. Після завершення війни він також продовжував працювати, а у 1973 році будівлю відремонтували та встановили нові проєктори.
За часів незалежності "Екран" працював ще деякий час. Він був чи не останнім кінотеатром Києва, де вручну малювали афіші фільмів. У 2004 році Київрада дозволила знести будівлю заради зведення нового ЖК, проте її врятувала економічна криза, через яку будівництво зупинилось.
Однак у 2010 році, усього за рік до сторіччя кінотеатру, його закрили через пошкодження фундаменту. Після цього тут працювала невелика кав'ярня та вбиральня, а у 2018 році у приміщенні сталася пожежа. Зараз найстаріший кінотеатр Києва занепадає, а грошей на його відновлення немає.
Парк "Совки"
ДЕ? Між вул. Жмеринська та Бетховена
Територія сучасного парку належить до історичної місцевості Скарбовий (або ж Казенний) ліс. З XIX століття цей великий ліс перебував у казенній власності, звідки й отримав свою назву російською мовою. А на рубежі XIX та XX століть в ньому облаштували зону відпочинку для тих самих святошинських дачників. За радянських часів частину лісу забудували, переважно промисловими спорудами. А на території, що залишилась, у 1976 році заклали парк "Совки" площею близько 35,5 га.
Фактично "Совки" стали невеликим лісопарком з густою рослинністю (переважно високими хвойними деревами) та прокладеними поміж ними ґрунтовими доріжками. Тут можна зустріти їжаків, дятлів, повзиків, зябликів та найчастіше — вивірок.
У 2018-2019 роках парк оновили: на вході створили сухий фонтан з різнокольоровою підсвіткою, більшу частину доріжок забетонували, облаштували дитячі й спортивні майданчики та збудували шахову альтанку.
Храм мормонів
ДЕ? Вул. Яблунева, 1
Мормонство — доволі рідкісне для України явище, тож особливо не очікуєш побачити у Києві аж цілий храм цієї християнської течії. Відкрили київський український храм у 2010 році майже на межі Святошинського району (і, відповідно, Києва), з боку Софіївської Борщагівки. Він став 11-м за рахунком та третім за розмірами храмом Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів (найбільшої гілки мормонства) у Європі.
Своїм виглядом храм віддалено нагадує чи то мавзолей, чи то будівлі у стилі сталінського ампіру, щоправда, у набагато скромнішому виконанні. Навіть має шпиль, який вінчає позолочена статуя ангела Моронія — пророка і центральну релігійну фігуру для мормонів.
Всередині храм більше схожий на багату садибу з дорогими люстрами, розкішними меблями, мармуровою підлогою та вітражами у вікнах.
Щоправда, побачити розкішне оздоблення всередині храму "прості смертні" не зможуть. Щоб його відвідати, потрібно бути членом церкви та пройти обряд присвячення. Та й тоді у храмі можна побувати тільки під час ритуалу.
"Колібріс"
ДЕ? Перетин проспекту Леся Курбаса з вулицями Гната Юри та Володимира Покотила
Район ринку "Колібріс" — це такий собі центр життя на Борщагівці, по-своєму легендарне місце, де майже завжди повно людей. Що не дивно, адже це тут перетинаються кілька важливих транспортних артерій.
Нетипову і доволі складну кільцеву розв'язку, під якою проходить лінія швидкісного трамвая, побудували у 1970-х. Поряд звели кінотеатр "Лейпциг" (він працює і зараз) та універсам, біля якого встановили фонтан. А неподалік облаштували одразу три парки: "Юність", "Інтернаціональний" та імені генерала Потапова.
На початку 1990-х всередині розв'язки виник ринок "Колібріс", який поступово почав захоплювати навколишній простір. Фонтан також став жертвою стихійної торгівлі — його забудували МАФами. Тож не дивно, що через торговельний безлад "Колібріс" набув доволі специфічної репутації. До початку повномасштабної війни активісти планували розчистити увесь цей "Шанхай" та відновити фонтан і громадський простір, але поки ці плани так і не здійснились.
Читай також: "Невідомий Поділ: цікаві локації, про які ви не знали"
