"Природа і люди": як прокуратура рятує унікальну київську мозаїку
Фото: "ТиКиїв"/Ігор Кузнєцов
У Києві розгортається непомітна, але важлива битва за збереження культурної спадщини. Головною героїнею цієї історії стала будівля Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії, збудована в 1977 році. Ця споруда не просто науковий заклад — вона є об'єктом культурної спадщини та прикрашена справжнім витвором мистецтва українських художників-монументалістів.
Чому ця будівля така особлива?
Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії розташовується на Харківському шосе, 50, що біля станції метро "Лісова". Його фасад прикрашає унікальне мозаїчне панно "Природа і люди", яке привертає увагу перехожих. Це яскравий приклад монументального мистецтва радянської доби, яке збереглося до наших днів, і продовжує вражати майстерністю художників, що його створили.
Панно площею 100 кв. м створила 1977-го родина художників — Степан Кириченко (творець відомої мозаїки "Українська пісня" на вулиці Богдана Хмельницького) та його син Роман Кириченко з дружиною Іриною. На барвистому панно зображена величезна кольорова квітка, схожа на соняшник, у її центрі — дві жіночі постаті, що символізують симбіоз науки й природи. Хоча місцеві називають панно просто "Дві тітки". Мозаїка створює барвистий акцент, що виділяє споруду в архітектурному середовищі. Це одна з наймасштабніших київських мозаїк періоду "розвиненого соціалізму".
Крім того, будівля має історичну цінність. Праворуч від входу встановлено погруддя з написом: "У цьому будинку в 1977-1988 рр. працював видатний радянський учений — академік АН УРСР Віктор Степанович Гутиря".
Основні його праці присвячені дослідженню нафтородовищ України. Він вивчав процеси каталітичного крекінгу й синтезу алюмосилікатних каталізаторів, вперше сформулював загальні положення про специфічні особливості каталізу на цеолітах. Це нагадування про важливий внесок науковців у розвиток нашої країни та про славетне минуле інституту.
Що загрожує пам'ятці?
Дніпровська окружна прокуратура Києва виявила серйозну проблему — відсутність у власника будівлі уповноваженої особи юридичної особи ІБОНХ ІМ. В.П. Кухаря НАН України охоронного договору на цю споруду. Це означає, що юридично ця пам'ятка архітектури та мистецтва не має належного захисту від можливих змін, руйнувань чи навіть знесення.
Охоронний договір — це не просто формальність, а важливий юридичний документ, який регламентує використання об'єкта культурної спадщини, встановлює правила його утримання та реставрації. Без такого договору будівля фактично залишається беззахисною перед можливими загрозами.
Усвідомлюючи ризики, Дніпровська окружна прокуратура Києва звернулася до суду з вимогою укласти охоронний договір на будівлю Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії. Укладення такого документа дозволить забезпечити належний догляд за спорудою та навіть ініціювати її реконструкцію. На жаль, час панно не помилував: хоча здалеку мозаїка виглядає цілою, та ближче можна помітити, що деякі її фрагменти обсипалися. Попередні спроби реставрації включали часткове замальовування пошкоджених ділянок відповідною фарбою, що дещо маскує проблему. Однак одна "дірка" залишилася незамаскованою, ніби нагадуючи про необхідність професійної реставрації.
Крім того, на фасаді з'явилися сучасні елементи, які не були частиною оригінального дизайну: два металевих кронштейни (можливо, від кондиціонера) та три недоречні металеві квадратики. Ці додатки порушують історичний вигляд будівлі й потребують уваги фахівців з охорони культурної спадщини.
Що буде далі?
Зараз доля цієї унікальної споруди залежить від рішення суду — розгляд справи триває. Якщо суд підтримає вимогу прокуратури, буде укладено охоронний договір, який забезпечить правовий захист будівлі.
Однак на цьому робота не закінчується. Після отримання правового захисту потрібно буде розробити план реставрації та збереження будівлі, зокрема мозаїчного панно. Це потребуватиме залучення фахівців із реставрації, архітекторів й істориків мистецтва. Можливо, згодом створять освітні програми або екскурсії, які розповідатимуть про такі унікальні архітектурні й мистецькі об'єкти Києва.
Мозаїки радянської епохи — неоднозначні для сучасної України. Вони є частиною культурної та мистецької спадщини країни, відображаючи певний період її історії. Багато з цих творів демонструють високу майстерність українських митців та мають значну художню цінність.
Як візуальні нагадування про радянський період, ці мозаїки допомагають осмислити та зрозуміти ту епоху, служать важливим історичним контекстом. Крім того, вони викликають значний дослідницький інтерес для істориків, мистецтвознавців та соціологів.
А Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії продовжує працювати в цій будівлі, символічно поєднуючи минуле та сучасність української науки.
Ця історія нагадує кожному з нас, що варто бути уважнішими до архітектурних та мистецьких об'єктів міста. Можливо, просто зараз поруч із тобою є будівля чи пам'ятник, який потребує уваги та захисту?
