Що треба знати про Національну філармонію України
Фото: Національна філармонія України
Видатна будівля Національної філармонії має не менш визначну історію. Відлік її концертних сезонів починається з 1863 року.
Будівля, у якій нині розташована Національна філармонія України, протягом свого існування змінила багато назв. У певні періоди її називали Купецьким зібранням, Палацом піонерів, Німецьким клубом, Лавкою Дегтерьова.
Купецьке зібрання
Історія філармонії починається із заснування Київського відділення Імператорського музичного товариства. З розвитком економіки України в XIX столітті також активно розвивались мистецтво й культура. До України приїздили громадські діячі й музиканти з інших країн, заможні люди охоче підтримували мистецтво, тож виникла потреба створити музичне товариство. У 1881 році Рада старійшин Київського купецького зібрання отримала дозвіл міської думи на будівництво кам’яного будинку для свого клубу.
Будівництво вийшло дуже дорогим – заклали бюджет у 41 тис. 863 руб, що на ті часи було дуже значною сумою. Але навіть цього виявилось недостатньо. Щоб завершити будівництво, купцям довелося взяти в борг у голови Ради старійшин Київського купецького зібрання Михайла Дегтерьова. Він виділив 30 тисяч рублів під 30 % річних. Коли настав час віддавати борги, Михайло не стидався жодних засобів, за що його прозвали скнарою, а нову будівлю – "лавкою Дегтерьова".
Будинок Купецького зібрання отримав схвальну оцінку та інтерес киян.
Завдяки архітектору Володимиру Ніколаєву акустика в залі з колонами була неймовірною. Це, звичайно, привернуло увагу митців, і вони почали влаштовувати тут бали-маскаради, сімейні свята, благодійні лотереї, музичні та літературні вечори. Справи йшли так добре, що були плани розширити будівлю, але, на жаль, Перша світова війна стала на заваді.
Палац піонерів
Після встановлення радянської влади будівлю переробили під Пролетарський будинок мистецтв. Згодом тут розташовувались Будинок політичної освіти, клуб "Більшовик", а в 1934-му облаштували Палац піонерів і жовтенят.
Німецький клуб
Під час окупації Києва в будинку майбутньої філармонії базувався німецький офіцерський клуб.
Після Другої світової, за планами післявоєнної відбудови міста, будинок колишнього Купецького клубу збиралися знести через аварійний стан. Але дивом він залишився на своєму місці.
І вже в 1944 році сюди переїхала Київська філармонія.
Післявоєнні часи
У 1962 році, з нагоди 120-річчя від дня народження і 50-ї річниці з дня смерті Миколи Лисенка, Колонній залі Київської державної філармонії було присвоєно ім’я видатного композитора.
Протягом історії цей будинок пережив кілька аварій та потопів. Через аварію в 1980-х роках ми втратили неоціненні архіви та одну з найкращих нотних бібліотек Києва.
Пошкодження були настільки істотними, що будівля потребувала серйозної реставрації, яка тривала аж шість років.
У грудні 1996-го відбудовану Колонну залу імені Лисенка знову відкрили для публіки.
Нині Національна філармонія, попри російсько-українську війну, продовжує працювати та дає можливість доторкнутися до музичного мистецтва киянам та гостям столиці.
