Театр, готель, музей і культурний центр: історія "Українського Дому"
Фото: Unsplash
"Український Дім" — монументальна споруда в центрі Києва, що має цікаву історію. Місце, де він розташувався, в різні часи належало декільком зовсім різним за призначенням будівлям. Спочатку сюди приходили на театральні вистави, потім селилися в комфортабельних номерах, пізніше запрошували поглянути на велетенського мармурового "вождя" й приймали у піонери, а зараз будівля відома як один із центрів ділового, громадсько-політичного, просвітницького та культурно-мистецького життя країни.
Перший міський театр
Перший міський був створений після переведення в Київ контрактових ярмарків з Дубна, на які приїздили акторські трупи та різні культурні діячі. Спочатку вони орендували різні приміщення, а згодом виник запит на побудову міського театру. За справу взявся головний архітектор міста Андрій Меленський.
Цікаво, що ділянка під театр фактично належала дружині архітектора Мар'яні Меленській, проте на цій території не проводилися будівельні роботи, а отже, територію було віддано місту. Будівництво тривало недовго, і вже за рік, у 1806 році, на Кінній площі (нині Європейська) з'явилася двоповерхова дерев'яна будівля, після чого площу перейменували на Театральну.
Хоча в театрі було всього лише 40 крісел, а інші глядачі могли бачити виставу тільки стоячи, він користувався неабиякою популярністю серед містян. Свого колективу театр не мав, тут виступали українські та польські трупи, приїжджали також з виставами французи й іспанці.
Згодом будівля театру втратила свою привабливість, тож її вирішили знести.
Готель "Європа"
В 1857 році, через сім років з моменту зруйнування міського театру, тут розпочалося будівництво нової споруди. На місці колишнього театру було вирішено звести готель. За проєкт взявся відомий архітектор Олександр Беретті. Свого часу він побудував Володимирський собор, першу чоловічу гімназію та багато інших визначних споруд нашого міста. За його проєктами на Хрещатику зводили прибуткові та житлові будинки, тож не дивно, що будівництво готелю на центральній вулиці міста теж довірили саме йому. Так з'явився готель "Європа", що дуже швидко став одним із найкращих у місті, а згодом в ньому традиційно зупинялися представники наукової та культурної еліти. Змінилася і назва площі — тепер вона стала Європейською.
Темні часи в історії "Українського Дому"
У 1918 році будівля перестає працювати як готель, проте залишається чинною завдяки різним установам, що розташовуються там. У 1934 році туди переїжджає Генеральна прокуратура, тож споруда стає адміністративною будівлею. Пізніше там буде розташовуватися також Наркомат юстиції та Міністерство геології. Навколо будівлі постійно ходять чутки про заплановане знесення, але сталося це тільки у 1979 році.
Наразі, блукаючи сучасним "Українським Домом" і не знаючи його історії, вже важко здогадатися, яку функцію він виконував колись. Не так давно там ще можна було побачити мармурову статую та барельєфи зі словами "Вчитися, вчитися і ще раз вчитися", які належали Леніну.
Ідея встановити черговий музей вождя пролетаріату (на той час один такий вже існував у Києві), звісно, випливала з тогочасної ідеології. Ідея будівлі не була надто оригінальною, адже дуже схожа споруда вже існувала в Ташкенті — звісно, також музей Леніна.
Проте внутрішнє оформлення вже було більш незвичним, подейкують, що автори проєкту надихалися інтер'єром Музею сучасного мистецтва у Нью-Йорку.
Нова ера "Українського Дому"
Після здобуття незалежності з'являється логічний запит позбутися музею Леніна, а на його місті створити центр ділового, громадсько-політичного, просвітницького та культурно-мистецького життя України. У 1993 році президент Кучма підписав указ про ліквідацію музею Леніна, розпочалася декомунізація внутрішнього оздоблення будівлі.
Ще пізніше споруда отримає статус пам'ятки архітектури. Відтоді "Український Дім" відіграє важливу роль в українському суспільстві. Він неодноразово ставав центром політичних подій під час демонстрацій, політичних акцій і революцій. Під час Революції Гідності "Український Дім" стає стратегічним національним центром. Його також починають називати "народний дім".
Нині "Український Дім" — це сучасний національний центр ділового та культурного співробітництва. Під час повномасштабного вторгнення у його стінах проходять важливі виставкові проєкти, відбуваються обговорення у межах "Діалогової платформи", проводяться кінопокази й кінозустрічі, а також лекції, освітні та музичні події.
