Чотири шари справжньої сексуальності й чому ми намагаємось "прокачати" технічний?

Фото: Pexels

В епоху маркетингу та постправди, а також об'єктивізації тіла в рекламних цілях, ми можемо забувати, що таке істина сексуальність. Хоча інфобіз пропонує багато можливостей "прокачати" свою сексуальність, "стати жінкою та чоловіком, яких будуть хотіти всі" чи треба нам це насправді?

Це третій текст, в якому ми досліджуємо зрілу сексуальність з сексологинею та психологинею Устиною Диковенко, авторкою блогу в інстаграм Sexology Matter про сексологію, спеціально для "ТиКиїв".

Раніше ми вже проговорили те, що сексуальність — це частина нашої ідентичності, наша біологічна складова. Ми всі за природою сексуальні, але чому хтось це відчуває, а хтось ні. 

Загальновживаним визначенням сексуальності, яке можна знайти на Вікіпедії, тобто інформація, з якою може ознайомитись більшість людей:

Сексуальність людини — це поєднання біологічних, психофізіологічних, душевних та емоційних реакцій, переживань та вчинків людини, пов'язаних з появою та задоволенням статевого потягу.

Мої клієнти, частіше за все вхоплюють саме "статевий потяг". Тож мені часто доводиться починати сесії та лекції зі слів, що сексуальність не пов'язана виключно з темою сексу, вона набагато ширше.

Сексуальність — це не ерекція та оргазм, а те, як ми вміємо проживати задоволення та насолоду, відчувати приємні переживання від усіх аспектів життя. Людина, яка починає досліджувати свою сексуальність, в першу чергу, задає собі питання, на скільки вона має зрілий "арсенал" задоволень. Чи здатна вона їх задовольняти самостійно та в якій мірі, а не очікувати, що задоволення повинен подарувати інший?

Шукати відповіді на ці питання варто, починаючи з дитинства. Чи була в нас можливість безпечно досліджувати свою сексуальність? Чи почали ми досліджувати свої ерогенні зони з дитинства? Чи вчились та, чи отримували задоволення від взаємного дослідження свого тіла й тіла партнера в підлітковому віці?

Якщо відповіді на ці питання "ні", то, не маючи такого досвіду й дозволу на це, людям властиво перекладати відповідальність на інших в дослідженні свого тіла. В дорослому віці це є проявом інфантильної дитячої позиції, тобто свідчить про незрілу сексуальність особи.

Окрім того, що людина в інфантильній позиції перекладає відповідальність на партнера за дослідження своїх ерогенних зон, вона може також ображатись й звинувачувати його в тому, що він робить це неправильно, не так, як їй би того хотілось.

Тому що в інфантильній позиції нам найчастіше не властиво пояснювати, чому ні. Ми всі бачили маленьких дітей, які стоять посеред вулиці в істериці й відмовляються слідувати за мамою. Але вони, можливо, переживають якийсь кризовий період розвитку, де ще не напрацювали навички комунікації та вміння актуалізовувати свої емоції. Однак, коли подібна поведінка властива людям в дорослому віці, це свідчить про потребу дослідити проблему глибше (з сексуальністю поки не працюємо). Ефективніше прояснити етапи свого психоемоційного розвитку з психологом.

Важливим є усвідомлення того, що сексуальність неможливо "прокачати". Однак її можна свідомо й нескінченно досліджувати, пізнавати свої джерела задоволення та насолоди, розширювати діапазон сексуальної прийнятності.

Багато сучасних курсів з "прокачування" сексуальності якраз таки орієнтовані на інфантильну або дитячу сексуальність, інколи підліткову, де орієнтиром є техніки. Такі пропозиції "зваблюють" людей, які зазвичай орієнтуються на те, що інший зможе їх відкрити. Насправді ж на таких курсах людину вчать сексапільності, що відображає лише її зовнішню сексуальність.

І, що не менш важливо, це навчання може бути травматичним. Наприклад, на них приходить дівчина, всередині сексуальності якої є бажання бути поміченою, тобто за віком сексуальності — вона дівчинка 5 років. А на курсах її вчать, як дорослу сексуально обізнану жінку, що запускає нескінченний процес психологічної травматизації.

Про те як вік корелює з нашою сексуальністю та як це впливає на наше здоров'я і стосунки, ми говорили ось тут. Якщо наш сексуальний розвиток, про який ми вже також говорили раніше, пройшов всі етапи, ми будемо усвідомлювати, що чим більше сексуальності в людині, тим менше потрібно прокачувати сексапільність.

Зовнішність як наш "фасад" — це тільки перша оболонка нашої сексуальності, й те, як ми проявляємо себе в контакті з іншими людьми. Ми дійсно починаємо будувати контакт зі зовнішнього вигляду. Але в довготривалій перспективі сексапільність завжди програє більш глибинному "візерунку" нашої сексуальності.

З яких оболонок складається наша сексуальність, як їх досліджувати та розвивати?

Чим більше ми намагаємось здаватися сексуальними за допомогою нашої сексапільності, тим менший наш контакт з собою справжніми та реальним віком нашої сексуальності. Наприклад, зовні я хочу бути "жінкою кішкою", а всередині я "квіточка, котик". Чим більший цей розрив, тим більше тривоги виникає при цьому, й тим більше енергії ми втрачаємо на збереження психологічної рівноваги. Через це часто сексапільні жінки бувають дуже невпевненими в собі.

Багато людей зупиняються у своєму сексуальному розвитку лише на сексапільній оболонці, хоча її теж варто й цікаво розвивати. Але дослідження глибинних аспектів сексуальності починається за нею.

Друга оболонка — це різниця між тим, як ми почуваємося всередині і тим, як проявляємося в інтимному сценарії. Якщо людині складно проявитись, то, зазвичай, це пов'язано з величезною кількістю упереджень, наприклад: секс важливий для здоров'я; жінка перша не повинна проявлятися; чоловік повинен завжди хотіти й добиватися жінки тощо. Або якщо я покажу свою дикість, то партнер не прийме мене такою.

Хоча за цими упередженнями насправді є потреба у справжньому бажанні — у коханні та близькості. Тому друга оболонка нашої сексуальності певною мірою про конфлікт, який часто не визнається людиною. Я маю на увазі одвічний внутрішній конфлікт власних бажань та упереджень, що блокують дослідження й розвиток своєї сексуальності.

Наприклад: хлопець або дівчина може хотіти досліджувати свою сексуальність з різними партнерами, щоб актуалізувати свої вподобання, але їх обмежує загальносоціальне переконання, що така поведінка аморальна й неприйнятна. І те, що варто зробити кожному, хто його відчуває — це переоцінити свої упередження, знайти негативні установки щодо сексуальності. Тут допоможе легалізація своєї неідеальності, що також дозволить бути ближчими до реальності.

Третя оболонка — про відчуття власної сексуальності й того, як вона впливає на вибір партнера/партнерів. Якщо всередині людина себе відчуває "недостатньо", то шансів, що до неї хтось "добереться" зі зворотнім зв'язком немає.

Вона неодмінно буде вибирати людей, які несвідомо будуть недооцінювати її, щоб підтримати цю установку людини в її "недостатності".

Власне, з цього самовідчуття ми й вибудовуємо відносини. Або людина відчуває, що вона "ОК": достатньо сексуальна, достатньо гарна, достатньо реалізована, достатня в дружбі, достатня як партнер, коханець тощо. Тоді її контакт буде вибудовуватись з її власного ресурсу та збудження: під збудженням я маю на увазі зацікавленість та дбайливе ставлення, в першу чергу, до себе. А дбайливе ставлення — це знання своїх меж та свого коридору можливостей і обмежень.

Скоригувати самопочуття "недостатності" допомагає психотерапія, в процесі якої людина почне розуміти свою достатність та силу, напрацює природну біологічну агресію для реалізації власних бажань й візьме відповідальність за свої потреби.

Четверта оболонка нашої сексуальності — це те, як моє "справжнє я" впливає на моє життя в цілому, на дизайн мого дня й життєвий розвиток. Вона про те, що ми щодня обираємо жити та діяти, розуміючи свої істинні бажання та усвідомлюючи, що приносить нам ресурс, задоволення та насолоду. Чи вміємо ми самостійно створювати задоволення у своєму житті та насолоджуватися власними діями.

Через нерозуміння комплексного впливу різних факторів нашої сексуальності більшість курсів та тренінгів не працюють глибинно та не допомагають, а стають короткотривалою таблеткою. Однак ми живемо в суспільстві, де переважно розвинута технічна сексуальність.

Не розглянувши всі 4 оболонки, людині складно зрозуміти, що сексуальність це частина нашої ідентичності. Через брак знань та нерозуміння своїх потреб, свого реального сексуального віку, своїх бажань, вона буде думати, що вона не сексуальна, а тому потрібно освоїти техніки орально мануальних ласк і курси мінету, щоб стати сексуальною.

Розвиток сексуальності починається з ініціації на нові переживання:

• Займати активну позицію в дослідженні — проявляти інтерес та зацікавленість;
• Послідовно освоювати свої переживання;
• Зробити переоцінку власних переконань щодо сексуальності;
• Формувати новий світогляд (можливо не лише в контексті сексуальності);
• Досліджувати діапазон своїх задоволень та насолод (тут про здатність мати секс із життям);
• Досліджувати та актуалізувати свої фантазії та свої пікові переживання;
• Напрацьовувати форми поведінки та навички, відповідні нашій сексуальній ролі та нашому емоційному стану;
• Розвиватись тілесно за допомогою практик: йога, пілатес, танці, плавання, все, що додає тілу гнучкості та живості;
• Брати відповідальність на себе за своє задоволення.

Тобто, якщо моє "істинне я" — це сором'язлива та тендітна жінка, мені не буде личити гіперсексуальність, про яку мені розповідають на курсах. Натомість мені потрібно формувати для себе відповідні простори, а також мої межі та коридор можливостей та обмежень.

Також залишу перелік питань, чесні відповіді на які допоможуть доторкнутись до атмосфери твоєї сексуальності:

• Як твоє тіло переживає слово "сексуальність"?
• Що ти при цьому відчуваєш?
• Чим це відчуття "живиться"? Які думки чи фантазії при цьому в тебе виникають?
• Чи є шанс потрапити в це відчуття чомусь іншому: досвідам, переживанням, знанням?
• На чому сконцентрована твоя увага, коли ти поринаєш у відчуття своєї сексуальності? (дотики, слова, погляд тощо).

Відповіді на ці питання допоможуть тобі краще зрозуміти свою сексуальність. Хочу також зазначити, що дослідження сексуальності (своєї чи партнера) не терпить поспіху, або ж не вимагає ламати свої упередження "через коліно". Наприклад, в ситуації, де людина хоче відчути себе сексуальною, а тому йде на пролом своїх упереджень відвідуванням секс-вечірки. Окрім того, що вона може бути не готовою морально та свідомо до атмосфери, що панує на таких заходах, це буде технічно, а не через дослідження своїх справжніх бажань.

Тонкі емоційні переживання вміє проживати людина, яка в контакті зі своєю сексуальністю, тому ламати себе вона не буде. Для цього потрібен час і врахування власного темпу.

Приємних досліджень, палкі люди!

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter