9 вересня 2024 14:20

Як заохотити дітей до читання: поради сімейної психологині

Фото: пресслужба "Книжкової країни"

Чи справді українські діти не читають і як заохотити їх до літератури? На популярні запитання відповідає дитяча психологиня Катерина Гольцберг.

Катерина Гольцберг дитяча та сімейна психологиня, президентка Професійної Асоціації Дитячих Аналітичних Психологів (ПАДАП)

У багатьох українських родинах побутує міф, буцімто сучасні діти не читають, а віддають перевагу комп'ютерним розвагам. І заохотити їх до книжок у цифрову епоху нереально. Перевірити цю думку на міцність допоможе статистика.

Український інститут книги (УІК) дослідив, що частка охочих до книжок дітей зросла в усіх сегментах — щоденних, тижневих і щомісячних читачів. Щодня літературу читають:

18% дітей віком 6–9 років;
15% дітей віком 14–17 років.

Утім, не читають книжок зовсім 15% дітей 6–9 років та 18% підлітків 14–17 років. УІК робить висновок, що нині з віком залученість до читацьких практик спадає.

То чим українські діти займаються на дозвіллі? Читання книжок своєю улюбленою практикою назвали 25% дітей. Натомість у вільний час малеча найбільше полюбляє:

зустрічатися з друзями — 85%;
бувати на природі — 67%;
грати в ігри (зокрема й онлайн) із друзями — 52%;
дивитися фільми, серіали, відео на YouTube або деінде — 47%;
займатися хобі — 47%;
cпілкуватися в месенджерах — 44%.

Попри стереотип, нині українські діти читають регулярно — просто не в тому класичному розумінні, як хочуть батьки. Малеча проводить чимало часу за читанням блогів, новин, інструкцій до відеоігор, фанфіків тощо.

Крім того, статистика не враховує альтернативну літературу — приміром, аудіокниги. Психологиня Катерина Гольцберг зауважує, що багато книжок сучасні діти саме прослуховують. Це теж читання: малеча сприймає текст, переживає супутні емоції — лишень інформація потрапляє не через очі.

Читання може бути інакшим — тактильним або слуховим. Навіть люди з порушеннями зору читають завдяки шрифту Брайля, — зауважує Катерина Гольцберг.

Та все ж друковані книжки містять певну "магію". Година за гортанням цікавого роману може принести чи не більше насолоди за будь-яку відеогру. То чи є шанс привчити дітей саме до паперової літератури? Авжеж!

Дитяча психологиня Катерина Гольцберг визначає три правила.

Власний приклад. Це має бути традицією родини: можна влаштовувати сімейні читання, коли одна людина декламує вголос, а інші слухають, або читати книжки дітям на ніч. Якщо ж батьки самі демонструють зацикленість на телефоні й інших гаджетах замість книжок — не слід дивуватися, що й дитина ці звички переймає.
Заохочення через дію. Можна облаштувати вдома книжковий клуб: ділитися з дітьми прочитаним, обговорювати сюжети, разом відігравати певні сцени. Корисно брати за основу твори зі шкільної літератури, які дитина якраз вивчає. А ще можна гуртом переглядати екранізації улюблених книжок, робити порівняння тощо.
Свобода вибору. Дитина має навчитися вибирати книжки самостійно. Задля цього можна разом ходити до бібліотек і книгарень, де малеча зможе знайти собі щось цікаве, погортати, почитати. Нав'язувати власну думку дитині не варто. Якщо сюжет її зацікавив — можна взяти або придбати книжку. Ні — сміливо відкласти й спробувати іншу.

Книжки, як і вбрання, можна "приміряти". Універсальної літератури для всіх не існує. Книжка має відображати потреби окремої дитини. Якщо це закоханий підліток — йому буде цікаво читати про кохання. Якщо дитина відпочивала влітку в бабусі в селі, то її увагу привернуть схожі пригоди, — пояснює дитяча психологиня Катерина Гольцберг.

Є ще один спосіб заохотити дітей до читання — книжкові фестивалі. Батьки можуть брати малечу з собою, показувати, як вони вибирають книжки, розмовляють про них. А ще такі заходи передбачають окремі активності саме для дітей, де вони зможуть висловити власні думки, дискутувати з однолітками та дорослими.

Дитяча психологиня Катерина Гольцберг долучиться до прийдешнього фестивалю "Книжкова країна". Як авторка книжки "Я іду до психолога" вона публічно обговорить із дітьми цю тему та дізнається їхні думки.

Наші дітки дуже розумні, але часом не демонструють своїх знань, бо дорослі їх просто не слухають. Тому я всіляко за активності у вигляді дискусій, які є вкрай важливими для розвитку дітей. Адже там вони будуть не лише слухачами якоїсь лекції, а її активними учасниками, — підсумовує Катерина Гольцберг.