Містичні Київські гори та їхні таємниці
Фото: Getty Images
Здавна Київ був містом пагорбів, або, як їх ще називають, гір та схилів. 15 років тому Київські гори навіть визнали об'єктом культурної спадщини України. То які цікаві секрети приховують містичні схили столиці?
Щекавиця
- ДЕ? На Подолі. Спуск можливий до вул. Нижньоюрківської у напрямку Пивзаводу або ж до вул. Олегівської в напрямку пологового будинку №1.
Гора Щекавиця прославилася на всю Україну завдяки мемам, що виникли в перший рік повномасштабного вторгнення. За інтернет-легендами, в очікуванні апокаліпсиса кияни вирішили зібратися на Щекавиці та влаштувати "прощальну" оргію. Сайти нерухомості пропонували оренду квартир на вулиці Щекавицькій, а шеф-кухар Євген Клопотенко навіть підготував рецепти для охочих зібратися на горі.
Втім, Щекавиця й раніше була оповита багатьма легендами. Одна з них — про те, що гора належала Щеку, братові Кия, Хорива та їхньої сестри Либідь. Свого часу Щекавиця була фортецею, що захищала місто від нападів, потім її заселили як частину стародавнього Києва.
На мапах X століття Щекавицю також позначали як Олегівку чи Олегову Могилу. За легендою, саме на цій горі підступна змія вкусила Віщого Олега, князя київського, від чого він сконав і тут-таки був похований у 912 році.
І погребли його на горі, що зветься Щекавицею. Єсть же могила його й до сьогодні. Називається та могила Олеговою ("Повість минулих літ")
Після татарсько-монгольської навали про те, що на горі жили люди, свідчили хіба залишки їхньої діяльності. Після боїв та пожеж земля була спустошеною, але за неї взялися хлібороби. У XVII столітті тут знову точилися бої за територію між різними народами.
Згодом, у XVIII столітті, на Щекавиці з'явилося кладовище — треба ж було десь ховати людей, що померли від чуми. Цвинтар залишався центральним некрополем Києва аж до XX сторіччя. А у 2000 році біля мусульманського кладовища відкрили мечеть Ар-Рахма.
Замкова гора
- ДЕ? Між Старокиївською горою, Щекавицею, Гончарами та Кожум'яками з одного боку й Подолом — з іншого.
Якщо Щекавицю ототожнювали з Щеком, Хоревицю — з Хоривом, то ця гора, за припущенням дослідників, належала Кию, найстаршому з братів. Саме тут була його резиденція.
У XIV столітті, коли Поділ став центром міста, на горі спорудили замок-резиденцію київського князя Володимира Ольгердовича — одну з наймогутніших фортець Наддніпрянщини. Зокрема, тут розмістився монетний двір, де карбувалася перша українська монета. Ось чому гора до сьогодні називається "Замковою".
Замок проіснував з кінця XIV до середини XVII століття, змінивши кількох власників, поки не був остаточно зруйнований військами Богдана Хмельницького.
Уздихальниця
- ДЕ? Недалеко від Андріївського узвозу.
Ще одна гора, оповита таємничими історіями, — Уздихальниця. Вперше вона згадується в документах середини XVI століття. Звідки така назва гори? Є дві версії її походження.
За першою версією, схил треба було стратегічно понизити, коли будували дерев'яний замок на Замковій горі. Так нівелювався б ризик того, що Уздихальниця може стати майданчиком ворога, який з неї атакував би фортецю. Втім, хоча гору буквально розкопували, щоб понизити її висоту, вона все одно була достатньо крутою — тож кожен, хто нарешті вибирався на її вершину, робив переможний видих.
За іншою ж версією, гора отримала свою назву від зітхань дівчат. Буцімто вони підіймалися туди, щоб побачити своїх хлопців, які служили у фортеці навпроти. А від думки, що не можуть бути поруч із коханими, панянки зі смутком зітхали.
Нині Уздихальниця вважається однією з найромантичніших локацій Києва. На ній розташований панорамний майданчик, звідки відкривається неймовірний краєвид на Поділ, Андріївський узвіз і Замкову гору.
Тут також можна побачити містичний Замок Річарда: про нього (і про його привидів) ми вже писали.
Лиса гора
- ДЕ? На південний захід від Видубичів на правому березі річки Либідь, між Теличкою, Саперною слобідкою і Багриновою горою.
Лиса гора оповита легендами з давніх-давен. До появи християнства наші пращури були язичниками, і навіть з приходом християнства на українські землі язичництво синкретизувалося з народним християнством, через що збереглося багато реліктових уявлень і звичаїв. Вважається, що саме тут, на горі, відбувалися численні язичницькі ритуали та жертвоприношення богам природи.
Кажуть, якщо провести на горі багато часу у пошуках, то все ще можна знайти стародавні дивні ієрогліфи та знаки, які там залишали язичники...
Коли християнство прийшло до Києва, саме тут будували підземні проходи, які начебто ведуть аж до Києво-Печерської лаври. А під час правління хана Батия у печерах гори, як стверджують деякі перекази, було замуровано тисячі людей.
Інша історія пов'язана з частиною цієї гори — Русалчиним Яром. Подейкують, що там є таємниче озеро, де начебто живуть русалки, які заманюють у воду перехожих. Саме тому Лиса гора й понині має таку зловісну репутацію... А ще тут збираються неоязичники, які вірять у силу духів гори.
А тобі вдалося дослідити Київські гори?
