Чому замок Річарда ще називають Будинком із привидами?
Фото: архів
Замок Річарда вважають одним із найзагадковіших місць Києва. Будинок стоїть на Андріївському узвозі, 15 та названий на честь англійського короля Річарда. Замок є памʼяткою початку 20-го століття та виконаний у стилі англійської готики.
Монументальні фасади оздоблено архітектурними елементами фортечно-замкових споруд, а з лівого боку видніється висока башта з рисами фортеці. Будинок у вигляді старовинного замку стоїть на складному рельєфі колишньої літописної гори Уздихальниці, нижче від Андріївської церкви.
Початок 20-го століття став періодом активної розбудови Києва. У той час архітектор та будівельник Андрій Краусс отримав замовлення від магната Дмитра Орлова. Завданням було звести споруду, що приваблюватиме мешканців Києва.
24 березня 1904 року, коли будівництво мало завершитись, будівлю охопило вогнем. Причиною пожежі стала недбалість робітників, які залишилися на ночівлю. Згодом люди почали подейкувати, що будівля "нещаслива".
Остаточно така репутація закріпилася, коли поблизу Благовіщенська в серпні 1911 року вбили Дмитра Орлова. Його жінка залишилася вдовою з 5 дітьми, тому мусила продати будинок.
Наступною власницею стала Марія Франк, а невдовзі – Анатолій Серебренников. Відтак замок перейшов у власність князя Павла Урусова, а з приходом радянської влади його націоналізували у 1917 році. Розкішні апартаменти були розділені на невеликі комунальні квартири.
На фасаді встановили меморіальну дошку, присвячену українському художнику Григорію Дядченку, який мешкав в історичному замку протягом 1909–1921 років. Крім Дядченка, в будинку мешкали такі відомі діячі: професор Київської духовної академії Степан Голубєв, живописець Фотій Красицький, скульптор Федір Балавенський, художник Іван Макушенко. У1905–1906 роках там розміщувалася редакція журналу “Шершень”.
Готичний будинок Левове Серце швидко привернув до себе увагу перехожих. Адже коли здіймався вітер, із пічних труб було чути звуки моторошного виття, що сильно лякало мешканців. Люди задумувались, чи не має будівля якоїсь містичної сили.
Власне, причиною постійної зміни господарів і були моторошні шуми в пічних та вентиляційних трубах. Однак здогадки про нечисту силу доволі швидко розвіялись, коли професор Київської духовної академії Степан Голубєв витягнув із труби димоходу яєчну шкаралупу та пляшки, які створювали потойбічні звуки.
Попри те, що жодної нечистої сили в будівлі немає, вона пустує вже понад 20 років. Мешканців відселили у 1980-му та мали провести реконструкцію. У 1990 році замок перетворили на відомчий, а згодом – на приватний готель.
Захоплива історія містичної споруди потребує продовження, оскільки вона пережила величні та трагічні події. У стінах Замку Річарда навіть переховувалися євреї під час Другої світової війни.
До речі, декільком вітринам Музею однієї вулиці присвячені історії будинку та його мешканців. Можна побачити особисті речі та портрети митців, художні роботи, плани та фотографії Замка Річарда.
