Антон Сенін: "Улюблене місце в Києві — те, де зустрів перше кохання"
Ми продовжуємо досліджувати столицю разом із коміками наймасштабнішого українського стендап-проєкту "Підпільний Стендап". Як знайти кумедне в повсякденному та повсякденне в кумедному? Поговоримо з нашим восьмим героєм — Антоном Сеніним.
Антон Сенін — стендап-комік, резидент клубу "Підпільний Стендап", ведучий YouTube-каналу "бла бла подкаст".
Випускник стендап школи І-ІІІ ступенів. У виступах практикує використання панчлайнів, полюбляє паузи.
Антоне, коли ти вирішив переїхати до Києва та чому обрав саме його?
Відверто кажучи, на моє рішення перебратися з міста Перевальськ Луганської області до Києва повпливало декілька факторів. Перший — те, що я не знав угорської мови, тому, на жаль, Закарпаття для переїзду не розглядав. Тож залишався тільки Київ. А ще мені якось пощастило побувати восени в Києві як туристу, і, блукаючи мальовничими вуличками центру міста, я опинився на Золотих воротах, а саме — на вулиці Прорізній. І як зараз пам'ятаю, що тоді вирішив: "Я маю дати на цій вулиці сольний стендап-концерт, а краще — два!" Мені тоді було дев'ять, і поки я не встигнув насолодитися цими думками, мене повели в МакДональдз — відтоді я його незлюбив.
У якому районі живеш зараз? Розкажи про найулюбленіші його локації!
Наразі я мешкаю на кордоні району Золотих воріт. Мені там дуже подобається, бо, виходячи з дому і йдучи до самих Золотих, я бачу на шляху всю палітру краси. А посольства Куби, Польщі, Словаччини та Чехії нагадують мені про те, що ми не самі у Всесвіті, і я ніби подорожую — а це, своєю чергою, надихає. Хочу зауважити, що виділити три найулюбленіші локації буквально неможливо… Але я зроблю це. Отже:
- Велотрек. Зазвичай я приїжджаю туди на електросамокаті, беру келих пінного і вболіваю за тих, хто на треку. Назад додому добираюся на попутці, бо геть нема сил.
- Софія Київська. Завжди приємно проходити повз неї. Єдиний момент за весь рік, коли мені некомфортно там бути — Новий рік.
- Будь-який золотоворітський дворик: це ніби й центр мегаполіса, і водночас місце, де можна усамітнитись.
Яке в тебе улюблене місце в Києві? Де любиш проводити час?
Це, безумовно, місце, де я зустрів своє перше кохання. Було це вже далекого 2018-го на Прорізній, 21. Вже минуло стільки часу, а я й досі, коли даю там концерти, подекуди вдивляюсь у глядацький зал у надії побачити її. Ех…
Ще мені подобається озеро на Житомирській: відчуваю себе там як вдома.
Пам'ятаєш, де в Києві в тебе вперше відбувся стендап?
Це було в "Амігос барі" на Контрактовій площі — там "Відкриті мікрофони" проводила пані Світлана. Напевно, єдине, що можу сказати за результатами цього виступу — це те, що відтоді я знаю пару глядачів, які досі слідкують за моєю творчістю.
Як би ти описав у своєму стендап-виступі типового киянина?
Я не прибічник думки про існування певної типовості серед киян. Але в контексті комедійного стендап-виступу типового киянина я б, напевно, змалював засмаглим і усміхненим, бо зустрілися б ми десь на південному березі Італії.
До речі
У тебе є чудова можливість побачити Антона Сеніна на власні очі й почути на власні вуха: стендапер запрошує глядачок, глядачів та тих, хто ще не визначився, долучитись до його спроби зафіксуватись у вічності (тобто інтернеті).
Фіксація відбудеться на базі жартів, написаних у 2022-2024-му рр.
-
ДЕ? Comedy Room, DoskaBar, вул. Прорізна, 21
-
КОЛИ? 22 листопада, 19:00
-
СКІЛЬКИ? 300 грн
Якби ти створював стендап-шоу на основі історії Києва, яку б епоху обрав?
Знаєте, я, напевно, погоджуся з думкою, що давно існує, — її озвучив Даг Стенхоуп, який нещодавно відвідав Київ. Говорячи на Единбурзькому комедійному фестивалі про великі міста, він сказав: "Я, чорт забирай, ненавиджу це місце! Не люблю міста, натовп, вогкість, морок. Люди тут найбільш нещасні, тому комедія тут працює. Де-небудь у Коста-Риці не потрібні коміки. Люди там і так щасливі, сидячі на пляжі, попиваючи ром. І їм плювати на всі проблеми у світі, якщо в них немає власних".
Тому я б обрав сучасну епоху. Не певен, що на цей момент у моїх силах створити шоу, і що я володію усіма потрібними для цього навичками. Також я переконаний у тому, що для людей, які б за це взялись, це була б важка мистецька робота. Але вірю в те, що на виході це б спричинило терапевтичний ефект.
Як Київ змінив тебе, чого навчив?
Яким би сильним не був Київ, не думаю, що йому вдалося мене змінити, бо формувався я все ж не тут. Можливо, сталися просто невеличкі правки. Але дечого він мене все ж таки навчив — наприклад, самостійності. Я, приміром, можу самостійно знаходити дорогу кудись. До прикладу, на Прорізну...