Джейхун Сафаров: "Київ навчив мене ставитись до гумору серйозніше"
Фото: колаж "ТиКиїв"
Ми продовжуємо досліджувати столицю разом із коміками наймасштабнішого українського стендап-проєкту "Підпільний Стендап". Як знайти кумедне в повсякденному та повсякденне в кумедному? Поговоримо з нашим дев'ятим героєм — Джейхуном Сафаровим.
Джейхун Сафаров — стендап-комік, резидент клубу "Підпільний Стендап", яскравий імпровізатор і поціновувач аніме. Джейхун — азербайджанець за походженням, що виріс в Україні, тому робить акцент на азербайджанський гумор. Проте не оминає й інших улюблених шанувальниками тем.
Джейхуне, коли ти вирішив переїхати до Києва та чому обрав саме його?
Я переїхав до Києва з Дніпра три роки тому, коли пройшов кастинг на шоу "Розсміши коміка". Бо в Дніпрі після мого виступу якийсь стендапер сказав, що, якщо я хочу бути коміком і заробляти цим, треба переїжджати до Києва. У Дніпрі це дуже важко зробити — індустрія не так побудована.
Плюс, в Києві зібрані дуже сильні коміки, і я зрозумів, що саме тут зможу побудувати кар'єру.
Тоді я познайомився з дівчиною, яка теж мріяла переїхати до столиці, і ми зробили це разом. Ми підтримували одне одного, хоча було непросто. Я навіть опинився в мінусах та пообіцяв їй перемогти в "Розсміши коміка", щоб виграти 50 тисяч. Але програв. Довелося шукати роботу й жити коштом кредитного ліміту.
А згодом я влився в стендап-тусовку...
Як це відбулося?
Спочатку я тричі виступив у Comedy Room, а на четвертий раз зайшов Іван Барбул, побачив, як сміється зал, сказав, що хоче частіше мене там бачити, й додав до їхнього чату.
До "Підпільного Стендапу" я потрапив, бо Олександр Качура побачив мій виступ у Comedy Room і сказав Святу Загайкевичу, що я дуже смішний. Свят запросив мене на декілька вечірок "ПС" і потім теж додав до їхнього чату.
Так я почав трохи заробляти своїми виступами, і тепер стендап — моя основна робота.
У якому районі живеш зараз? Розкажи про найулюбленіші його локації!
Я живу на метро "Мінська". Колись я втомився жити із сусідами — я їм часто заважав, коли зранку повертався з концерту з іншого міста, та й вони мені заважали: мені завтра зранку на зйомку, а сусід голосно кричить, граючи в "Доту".
І в мене клеми зірвало: я став шукати квартиру й обрав першу, яка підвернулась. Приїхав туди, мені сказали, що цю квартиру щойно дивилися люди й дали завдаток. Але є інший варіант. А це була квартира поруч із Ромою Щербаном (стендап-комік — Прим. Ред.) — і я її зняв. Тепер сиджу з його котом, коли він їде.
Метро "Мінська" — це Оболонський район, там є все, що потрібно: торгові центри, затишні парки й, звісно, красиві краєвиди на Дніпро. Тут я почуваюся комфортно, хоча через щільний графік рідко встигаю насолодитися всіма його перевагами.
Яке в тебе улюблене місце в Києві? Де любиш проводити час?
Я майже ніде не буваю, бо сфокусований тільки на гуморі. Або сиджу на зідзвонах, або пишу жарти, або зустрічаюся з кимось з приводу проєктів, які можна відзняти, або ми з коміками пишемо жарти…
Я рідко десь буваю, тому не хочу нічого радити. Зараз моя дівчина часто водить мене до цирку, в кіно і ще кудись, щоб я відпочивав. Але найчастіше я буваю в закладах, де виступаю — наприклад, у клубі "Підпільного Стендапу" на Золотоворітській, 15.
А взагалі таких локацій багато: готель "Турист", Будинок кіно, "Сцена 6", Attic_Space тощо. Там гарно, прикольно, і я рекомендую приходити туди, щоб ще й підтримати стендап та отримати гарний настрій!
Пам'ятаєш, де в Києві в тебе вперше відбувся стендап?
Це був DoskaBar на Прорізній. Там я почав виступати на вечірках і навіть став резидентом. Дуже вдячний Вані Барбулу та Євгену Євсюкову за цю можливість.
Тоді я добре виступив, зі мною ще говорив ведучий — спитав, чим я займаюсь. Я сказав, що переїхав із Дніпра до Києва, щоб займатися тут тільки гумором. Він дуже сміявся! (Усміхається.)
Я виступав в один день з Олександром Сасом, який перебивав ведучого і казав зі сцени дивні жарти. Мій виступ пройшов добре, я запам'ятався, і ведучий, коли його вчергове перебив Сас, пожартував: "А можна вам двох таких, як Сас, а нам ще одного такого, як комік із Дніпра?"
Пізніше я почав виступати в "Підпільному Стендапі".
Як би ти описав у своєму стендап-виступі типового киянина?
Типовий киянин... Усі люди тут настільки різнобічні й різні, що важко виділити якийсь один типаж. Але, думаю, це про амбіції та спроби щось зробити й кимось стати. Мені тільки такі кияни й траплялися.
Якби ти створював стендап-шоу на основі історії Києва, яку б епоху обрав?
Думаю, нинішню: зараз найкращий час, щоб робити стендап і розвивати культуру. Україна потребує відокремлення від російського контенту, який люди споживали раніше. Це унікальний момент для створення свого нового продукту.
Зараз українські коміки збирають стадіони, їхні сольні концерти набирають до мільйона переглядів, а в когось і мільйон, як у Васі Байдака.
Мені казали, що раніше навіть київські коміки каталися до Одеси на виїзний концерт за 2 пачки цигарок і шукали собі хостел, а зали там, зазвичай, не завжди збирались — навіть маленькі. Єдині, хто був більш-менш відомим — телевізійні коміки.
Як Київ змінив тебе, чого навчив?
Київ навчив мене, що якщо ти стараєшся, то в результаті щось обов'язково виходить. Дуже багато людей у цьому місті працюють на свій успіх. Але якщо ти дійсно чогось хочеш і не здаєшся, то це питання часу, коли ти досягнеш своєї мети.
Ще Київ показав мені, що людину формують складнощі, бо тут я отримував шанси й втрачав їх, кохав — чи мені тоді так здавалось — і ненавидів, мене зраджували й мені брехали, а хтось допомагав і рятував, коли я цього не чекав.
Це місто — концентрація життя і подій. Раніше був такий український серіал "Київ вдень та вночі" — мені здається, він точно передавав сутність цієї атмосфери.
Тут я став ставитись до гумору серйозніше. Київ вклав думку: якщо ти щось просиш, то маєш розуміти, що можеш дати.
Він навчив покращувати свій гумор і підвищувати професійність, навчив того, що багато людей заслуговують на успіх, але щось виходить лише в тих, хто багато робить і не зупиняється. Чи хоча б не зупиняється…
