Спецтема. Пишемо лист Святому Миколаю разом: Сергій Кисіль, Володимир Ращук, Вікторія Білан-Ращук та Христя Храновська

Фото: колаж "ТиКиїв"

Традиція писати листи до Святого Миколая — це не просто звичай, а справжній ритуал, який об'єднує покоління. В яких питаннях варто покладатися на Святого Миколая, а в яких — ні? Обговоримо із відомими українцями!

Сергій Кисіль, актор кіно та театру

"Про Святого Миколая я вперше почув, коли мені було років 10, але не вдома, а в дитячій школі мистецтв, де для учнів організували свято. Коли я був маленьким, в родині такої традиції не було (я народився в радянські часи, які не сприяли таким традиціям). Вже потім, коли Україна стала незалежною, з року в рік Святий Миколай приносив нам із сестрою подарунки.

Святий Миколай — це про віру в диво, про добро, яке повертається. Його можна попросити про щось важливе, добре та щире. Але не варто чекати, що він зробить за тебе те, що ти маєш зробити сам. Наприклад, гарні оцінки або виконання певних зобовʼязань — це твоя праця. А от підтримка в скрутний момент або натхнення для добрих справ — це вже до нього". 

Володимир Ращук, актор кіно та театру 

"Я виріс у Маріуполі, де не було розуміння свята, хто такий Святий Миколай, що він чарівник Микола Чудотворець... Коли вперше потрапив на Миколая до Львова, і от там я очманів! Це був 8 чи 9 клас, я був у захваті від того, як там святкували! Пам’ятаю, ми залишилися до Різдва, проте саме Новий рік там не святкувався взагалі. Тільки Миколая і Різдво! А виходить в Маріуполі навпаки — святкували Новий рік, це відголос московії.

Якби тоді знав, що існує Святий Миколай, я б дуже хотів, щоб батьки були здорові та живі, не сварилися і не шукали проблем, не фокусувались на дрібних речах, нестачі грошей, а просто любили одне одного. Це було б зараз для мене найкрутішим подарунком та побажанням до Святого Миколая.

Я мрійник. Мені, Вовчику, 37 років, 125 кг ваги, 192 зросту, але вірю в те, що є чудо і є якась інша сила. Називайте як хочете: Бог, Всесвіт або якась інша сила... Є щось, що нас береже. Коли діти щось просять у Миколая та запитують: "Чи він існує?", обов'язково варто пояснити, що Миколаю можна розказувати про свої бажання, мрії... Бо надалі, якщо дитина не буде мрійником, то буде погано. Малеча має знати, що дива існують. Святий Миколай чи Микола Чудотворець може все. Він має творити дива. Діти мають в них вірити й мають просити будь-які, навіть неймовірні речі. Тому що вони різними шляхами здійснюються!" 

Вікторія Білан-Ращук, акторка театру і кіно 

"В дитинстві я найбільше любила саме це свято, оскільки воно було якимось загадковим, наповненим таємницями. Я навіть намагалася не спати вночі й мріяла побачити, як Святий Миколай через кватирку залітає і кладе під подушку подарунок... Щороку в цей день зранку ми прокидалися й обов'язково знаходили там щось смачненьке-цікавеньке від Святого Миколая. Коли були дуже маленькими, нас не питали, що ми хотіли б отримати. А ось у підлітковому віці ми писали листи, і пам’ятаю, як одного разу я написала, що дуже хочу настільну лампу. І от я прокидаюся й одразу рукою під подушку, а там нічого немає. Думаю, ну все, не буду вставати, поки там не з’явиться мого подарунка... Відвернулась до стіни й чекаю. І близько першої години дня відкриваються двері в мою кімнату, входить мама і каже: "Доцю, ну ти тут ще з голоду не померла? Ти плануєш вставати?". А я їй, не повертаючись, кажу: "Поки мені Святий Миколай не подарує подарунок, я не встану". А мама у відповідь: "Він тобі подарував ще вночі. Просто воно під подушку не влізло". І я повертаюсь, а на моєму учнівському столі стоїть красива настільна лампа! В той момент я і плакала, і сміялась. Ми кожен рік чекали на це свято навіть більше, ніж на Новий рік.

У дитинстві мене не дуже балували мандаринками,  Святий Миколай в мене асоціюється саме з ними. Бо коли я прикидалась вночі й чула запах мандарин, розуміла, що Святий Миколай тут був.

Зараз у мене доросла донечка, вона розуміє, що це все батьки їй дарували. А от коли вона була маленька, писала кожного року листа. І для нас це було дуже зручно, тому що ми ці листи читали й орієнтувалися, що їй покласти під подушку. Але пояснювали, що це Святий Миколай нагороджує всіх діток, які гарно навчаються, гарно себе поводять. Колись вона навіть написала, що була не дуже чемною в цьому році, та мабуть, не заслужила на подарунок, але раптом, якщо Святий Миколай вирішить подарувати, то писала, що хотіла отримати. І коли їй діставався подарунок, вона мене питала: "Мам, я йому написала, що я себе не дуже добре вела, а він мені все одно подарував!?".

Я відповідала, що він добрий і кожному дає шанс виправитися, бути хорошою людиною. І наша донечка, мабуть, дотепер вірить в добро та чудеса, тому і виросла такою прекрасною та світлою дівчинкою. Варто дітям пояснювати, що ця традиція — про віру в добро, в гарні справи, в намагання це робити. Ніби бути співзвучним Святому Миколаю, тому що саме він робить життя людей кращим, виконує бажання, фактично робить чудеса. Тому кожна людина має бути схожа на нього, теж чинити чудеса, добрі справи, бути корисною".

Христя Храновська, меценатка, авторка проєкту "Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей"

"Традиція святкувати День Святого Миколая була в моїй родині, коли я була маленька, і вже коли сама стала мамою. Навіть зараз, попри те, що мої діти вже також подорослішали, вони досі продовжують писати листи й чіпляти їх зі зворотної сторони вікна, щоб Св. Миколай обов'язково їх прочитав і приніс подарунки. Цього року ми перейшли в такий собі гумористичний стиль написання, використовуючи ШІ, бо все ж таки технології прогресують, та й діти не живуть давно з нами.  На цьогорічного Св. Миколая вже отримали у сімейній групі всі побажання від дітей. 

Коли я починаю згадувати подарунки на Св. Миколая, то одразу пригадую, що він стабільно щороку приносив мені цукерки "Ромашка". Навіть зараз, коли я бачу ці цукерки, у мене виникає присмак свята. Щоправда, ще й різку з цукерками приносив. 

Стосовно листів Миколаю, то я не знаю чому, але постійно просила в нього вчительське приладдя. Тому, думаю, якби він прочитав мій лист зараз, то, напевно, б отримала нарешті свій вчительський стіл. 

Миколай — це розумний і практичний, старенький дідусь, який носить тільки потрібні й необхідні подарунки слухняним дітям. А ще він їздить на санях і залазить до будинків через димар. У нас вдома навіть є димар! Пам’ятаю, що одного разу ми довго не могли вкласти дітей спати, бо вони чекали до пізньої години, коли прийде Святий Миколай, заснувши біля каміна. 

З дітьми у нас є традиція: спочатку вони пишуть, що хорошого зробили за рік, потім — що поганого, й на фоні цього всього складають список з усім, у чому вони обіцяють виправитися в наступному році. Тільки після цього вони просять подарунки у Св. Миколая. 

Хотілося, аби цього року Святий Миколай завітав до кожної дитини й приніс не просто подарунки, а здійснив чудо, щоб дитячі "щоденники" більше не містили жахів війни".

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter