Таємниці Конституційної ночі: як ухвалювали Основний закон країни
Парламентарі під час Конституційної ночі. Колаж: "ТиКиїв"
Ухвалення Конституції асоціюють із серйозними переговорами, місяцями підготовки та злагодженою роботою. Звісно, без цього нікуди. Однак для України червень 1996 року був сповнений радше владних суперечок, палких дебатів і екстремально швидких рішень.
Доленосною в цьому процесі стала Конституційна ніч, що припала на 28 червня. Надзвичайними зусиллями нову національну Конституцію таки ухвалили, а ворожнечу між парламентом і президентом — подолали.
Як це було, що залишилося за лаштунками, й до чого тут кава, шампанське та іспити — розповідає редакція "ТиКиїв".
Президент vs Парламент
Червень 1996 року. Україна залишається єдиною пострадянською країною, що й досі живе за старою "совєцькою конституцією". І це попри те, що Конституційну комісію створили ще у 1990-му. Тоді її головним надбанням стали зміни до чинного Основного закону, однак жоден із 15 проєктів нової Конституції не знайшов підтримки.
Конституційна криза сягнула апогею за часів першої каденції президента Леоніда Кучми. Новообраний голова держави вирішив швидко й ефективно ухвалити новий Основний закон — такий, що наділятиме його найбільшими повноваженнями. Проти цього, очевидно, постали народні обранці на чолі з тодішнім головою Верховної Ради Олександром Морозом.
Конфлікт швидко набирав обертів: його кульмінацією стала пропозиція вже нового президента Леоніда Кучми провести референдум, на якому громадянам запропонують переглянути його проєкт Конституції. Учасники подій пригадують, що "сумнівів у затвердженні президентського закону не виникало", тож депутати наважилися на останню спробу ухвалити Конституцію у своїй редакції.
Роботу над проєктом розпочали ще у травні 1996 року — і до червня фактично розв'язали питання щодо більшості статей. Дискусійними залишалися переважно пункти, що стосувалися національного самовизначення та територіальних претензій.
Увечері 26 червня Кучма дозволив парламентарям провести останнє засідання з метою подолати розбіжності. Сьогодні ми пам'ятаємо його як Конституційну ніч.
Від кави до шампанського — одна бійка
27 червня о десятій годині ранку спікер Верховної Ради Олександр Мороз розпочав засідання. Він попередив, що депутати працюватимуть без перерви, та навіть не здогадувався, що в сесійній залі вони проведуть майже добу.
Віктор Мусіяка — тодішній член парламенту — пригадує, що за день вони опрацювали понад 2000 поправок, а "справжнім подвигом" називає роботу Михайла Сироти. Саме він усю ніч простояв біля трибуни, зачитуючи вголос зміст кожної статті. Ба більше, якщо відповідної кількості голосів не набирали одразу, це повторювалося знову й знову.
Перепони на шляху до ухвалення навіть формальних розділів — як-от "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина" — часто створювали комуністи. Вони палко відстоювали популістичні твердження, затримуючи засідання до такої міри, що втрутитися довелося Олександру Морозу: "Трансляції немає. Навіщо ви час займаєте?… Агітувати виборців будете потім, а зараз треба працювати над проєктом Конституції".
Цікавий факт: єдиним фотографом, якому вдалося зафільмувати Конституційну ніч зсередини, був Єврем Лукацький. Подейкують, що до списків його вніс В'ячеслав Чорновіл.
Пізніше Лукацький надіслав фото до західних ЗМІ, однак ті не вважали подію значною, тож сьогодні більшість знімків відшукати вже не вдасться.
І все ж за новий проєкт Конституції зрештою проголосували навіть ті, хто спочатку був до нього в найбільшій опозиції. Чому? Віктор Мусіяка впевнений: жодні особисті переконання чи перспективи втратити політичну кар'єру не могли затьмарити історичну цінність цієї події.
Тієї ночі всі усвідомлювали важливість місії, якою їх наділила доля.
Напруга в сесійній залі зростала з кожною годиною. Рятувала кава. У своїх спогадах народні обранці жартують, що випили літри цього напою (а, можливо, й "чогось іще"), та головне — залишалися бадьорими.
Депутати весь час ходили пити каву. Можливо, хтось щось до кави собі й доливав, але про те, щоб засинати, навіть мови не було — така страшенна була напруга.
У перервах між кавою, обговореннями та сутичками — а бувало таке, що парламентарі стягували одне одного з трибуни — народжувалися й теплі миті. Так, рівно опівночі з днем народження пляшкою шампанського привітали Віктора Мусіяку, який найбажанішим подарунком назвав "якнайшвидше ухвалення Конституції". А вранці Михайлу Сироті на знак подяки замість кави налили коньяку — "випив і навіть виду не подав".
Втеча з Шоушенка
Достеменно невідомо, чи мають колишній президент Леонід Кучма та голова уряду Павло Лазаренко стосунок до цієї ситуації. Зате відомо, хто її врятував.
Близько другої години ночі парламентарям надійшло повідомлення про термінове засідання Кабміну. Усе б нічого, та на той час чимало працівників Ради були членами обох інституцій, тож постало питання: чи повернуться народні обранці до сесійної зали?
Креативне рішення вигадав Олександра Мороз. Він запропонував прийняти постанову, у якій за неповернення на засідання депутатів позбавлять мандатів.
Спрацювало! А запекле ухвалення нової Конституції тільки набирало обертів.
Боротьба за Україну
Очікувано, найгострішими були питання державної мови, національної символіки, форми правління та визначення статусу Криму.
Складні політичні перипетії виникали між таборами комуністів і націонал-демократів. Доходило навіть до того, що одного з проросійських депутатів ледь не побили під час проголошення промови про "мордатого поліцая з синьо-жовтою пов'язкою", який у часи Другої світової війни буцімто "відправив його матір на збірний пункт".
Аби врешті знайти компроміс у виборі державної символіки навіть Олександр Мороз, який ще кілька років тому чи не найзавзятіше критикував синьо-жовтий стяг, погодився з таким вибором. Але й це не допомогло.
Спрацювала лише завзятість та непохитність проукраїнської частини уряду, про яку розповідає Микола Жулинський: "Я пам'ятаю, як до мене підлітав той же нині активний регіонал, а тоді прокомуністичний Юлій Болдирєв і говорив: "Давайте так, обмен — вы нам русский язык, мы вам вашу символику".
Я кажу — буде і наша мова, і наша символіка. Ніхто на торги вже сьогодні з вами не піде!
Значно складнішим було кримське питання, адже враховувати варто було не лише розрізнені думки представників українського уряду, а й прагнення національних лідерів півострова. Обговорення цієї статті тривало понад три години: набрати необхідну кількість голосів не допомогло навіть таємне голосування.
Та не біда! Депутати жартома розповідали, що їхнім рятівником став Віктор Мусіяка, який стомився настільки, що звернувся до них із проханням: "Там вже сьома година, а мені сьогодні 50. Всі, хто мене поважає, будь ласка, проголосуйте", — і вийшов із зали. А за хвилину почув оплески й зрозумів — проголосували!
321 — за!
О 9:18, після безперервної роботи тривалістю майже добу, було зафіксовано підсумковий результат — 321 (за іншими підрахунками — 315) голос "за"!
Депутати хвилювалися, що попри це президент продовжить боротьбу за свою редакцію Основного закону, але сталося навпаки. Леонід Кучма привітав парламентарів і під оплески й сміх коротко виголосив: "Я хочу перед вами перепросити за те, що я, може, не зовсім коректно стимулював цей процес".
Наостанок до народних обранців звернувся Олександр Мороз: "Я просив би всіх зараз вийти на вулицю і сфотографуватися на пам'ять".
Життя складається по-різному, але я знаю, що в такому колективі ми ніколи не сфотографуємося.
Позуючи на сходах Верховної Ради, депутати з подивом зустріли Олександра Лавриновича, який тільки йшов на роботу. Виявилося, він і не знав, що цієї ночі його колеги ухвалювали Конституцію — складав іспит на юридичному факультеті в Харкові. Така дивина: кому Конституція, а кому навчання.
