Що читають викладачі Української Кіношколи: книжкові поради від кінодіячів
Колаж: "ТиКиїв"
Що люблять читати ті, хто працює над фільмами? Про це ми вирішили дізнатися у кінодіячів, які викладають в Українській Кіношколі. Вона заснована на базі студії FILM.UA та готує нове покоління українських кінематографістів.
Спеціально для "ТиКиїв" про читацькі звички та цікаві книжки розповіли Ярослав Войцешек, Сергій Ревуцький, Катерина Брайковська, Тарас Дронь і Тарас Ткаченко.
Ярослав Войцешек, сценарист, куратор сценарної річної програми
Вибір книжок для читання
Обираю по-різному. Інколи дивлюсь огляди новинок в інтернеті та пробую те, що радять. Коли виходить якесь кіно на основі твору, можу читати з професійної цікавості, щоб порівняти, як кінематографісти познущалися з першоджерела. А буває, що шукаю тексти для потенційної екранізації.
Читацькі вподобання
Я цікавлюся творчістю українських письменників і радію, коли щось подобається. І читаю не просто так, а з прицілом на те, чи можна екранізувати таку історію. Адже для кіно добре, коли вже є літературне першоджерело та якась його аудиторія. У результаті книжка буде певною рекламою для фільму, тоді як стрічка зі свого боку допоможе їй стати ще популярнішою, а автору — розвиватися та писати ще.
Книжкова порада
Нещодавно читав класний роман Сергія Карюка "Тарана". Це такий собі вестерн із козаками, розслідуванням, помстою та сильною контрастною персонажкою. Цікавий коктейль для наших широт. Можу порадити шанувальникам похмурих історичних детективів, яким подобаються психологічно складні історії, сильні героїні та колоритна атмосфера України XVIII століття.
Сергій Ревуцький, оператор, куратор операторської навчальної програми
Читацька звичка
Читаю зранку за філіжанкою кави. Почав використовувати цей час як звичку, і вона автоматично вкоренилася в кожному дні.
Книжкова порада
Марк Аврелій, "Розмисли. Наодинці з собою". Було цікаво поспілкуватися з легендарною особистістю, почути її думки, проблеми та ставлення до них. Найцікавіше, що майже дві тисячі років тому проблеми соціуму були достатньо подібні до сьогоденних. Багато тем відгукуються та дають можливість нестандартно формулювати сприйняття тих чи інших факторів. Однозначно раджу, надихає.
Катерина Брайковська, акторка та режисерка дубляжу
Час читання
Читаю часто. Намагаюся використовувати для цього вільні хвилини, але їх катастрофічно мало. Тому книжка — це прелюдія перед сном або ж на відпочинку.
Книжкова порада
"Колекція гостросюжетних предметів" Яни Алтухової. Ця збірка оповідань — своєрідна машина часу, яка відправила мене в дитинство та юність. Неймовірно близько, чуттєво, рідно та правдиво.
Тарас Дронь, режисер, куратор режисерської річної програми
Користь читання
Це ідеальний спосіб тренувати фантазію та найкращий спосіб вчитися перетворювати історію на папері в аудіовізуальний ряд. Тому я навіть у своїй зайнятості знаходжу завжди час, щоб щось почитати, а коли такої змоги немає — послухати аудіокнижку.
Книжкова порада
З останнього — роман Ірени Карпи "Він повертається в неділю". У ньому цікаво переплетені місця, час і герої, що могло б лягти в основу кіномови фільму. Рекомендую читати сучасну прозу, і не тільки цю книжку.
Тарас Ткаченко, режисер, куратор режисерської річної програми
Можливості читання
На жаль, можливість читати нині видається дедалі рідше через велику зайнятість і військову службу. Але тим ціннішою є ця можливість. Особливо спілкування з паперовою книжкою, бо телефон чи комп'ютер викликають у мене спазм і зазвичай асоціюються з роботою, якимись військовими або управлінськими завданнями. А паперова книжка дає унікальну можливість розслабитися та відчуття належності самому собі. Для мене це особлива розкіш.
Книжкова порада
Нині через свою розсмиканість не можу "бігати на далеку дистанцію" й читати великі романи. А от коротку прозу читаю зі задоволенням. Мене зачепила дебютна прозова книжка Артура Дроня "Гемінґвей нічого не знає".
Це збірка фронтових оповідань, навіть більше спостережень. Це рефлексія молодого покоління про війну, а для мене це надзвичайно важливо. Молодь бачить те, що відбувається з нашою країною, зовсім інакше, набагато гостріше, цікавіше та актуальніше. Тому вчитуюся в ці слова й намагаюся розібрати погляд небайдужих людей, яких, на жаль, обпекла війна.
Думаю, що з цієї історії може бути фільм. Взагалі будь-яку книжку читаю як таку, з якої потім можу зробити кіно. Постійно перебуваю в пошуку історій. Для режисера неможливо не читати — це означало б сліпоту і глухоту. Особливо раджу читати молоду прозу та прозу про війну. Про те, як молодь переживає цю складну, але важливу історичну епоху.
