Олексій Комаровський: "Я зробив Антоніні Хижняк пропозицію, і вона сказала: "Так!"
Фото: instagram.com/aleks_komarovskyi
Олексій Комаровський — режисер, актор та кінопродюсер, який мріє зняти сімейне фентезі про нашу столицю. Нещодавно на великі екрани вийшла його стрічка "Коли ти вийдеш заміж?". Ми поговорили з Олексієм про залаштунки знімального процесу, сучасний український кінематограф і, звичайно ж, про Київ…
Олексію, вітаємо з прем'єрою фільму "Коли ти вийдеш заміж?". Що найбільше запам'яталося зі знімального процесу?
Наш фільм створений з любов’ю і про любов. Саме ця енергія й дозволила нам з творчою командою довести його до прем’єри. Якби не потужна підтримка знімальної групи та акторів, він, можливо, так і не вийшов у світ. Ми зіткнулися з безліччю перепон: графіки, логістика, війна, примхи погоди, постійні переїзди...
Найбільше зі зйомок я запам'ятав локації старовинного містечка Ровінь у Хорватії, яке бере свій початок ще з III століття. У цих місцях знімали голлівудські фільми — вони мають неймовірну енергетику, що надихає і дарує відчуття чогось особливого.
У творчому процесі був використаний штучний інтелект, кому прийшла така ідея? Як гадаєш, які кіношні професії ШІ може замінити, а які — ні?
Я — авантюрист, ідея з використанням ШІ стала ще однією з моїх авантюр, яка спала на думку в останній день зйомок. Я почав фільм зовсім інакше, ніж планував спочатку: з історії картини Поля Гогена "Коли ти вийдеш заміж?"(Франція кінця XIX століття). Але знімати екстер’єри Франції столітньої давнини десь під Білою Церквою було б неможливо або ж коштувало б неймовірних грошей.
Тому протягом чотирьох місяців ми створювали ці чотири кадри за допомогою ШІ. Щоб отримати бажаний результат, потрібен не лише потужний штучний інтелект, але й людський. Йдеться про спеціалістів, які вміють працювати з такими технологіями. Налагодити взаємодію з ШІ, щоб він створив саме те, що потрібно — завдання не з легких.
Сьогодні я не бачу заміни жодної кінематографічної професії AI. Але зараз кожен спеціаліст кіноіндустрії має вчитися працювати з ШІ і вдосконалювати свої навички, щоб посилити професійні якості. Особливо це стосується художників-постановників, сценаристів, продюсерів, композиторів і спеціалістів з постпродакшну. ШІ — це інструмент, який не замінить людину.
"Коли ти вийдеш заміж?" та "Сусіди назавжди" — це комедії. Над чим сучасний український глядач зараз сміється, а над чим — ні?
Як завжди, над собою. Самоіронія завжди працює. Водночас є теми, які виходять за межі гумору — це трагедії, війна, біль, втрати, хвороби, а також відверті прояви дискримінації.
Кінематограф після війни буде кардинально іншим. Найголовніша зміна, яка вже відбулася і продовжить розвиватися — це повний розрив з культурним простором "північного сусіда". Раніше, свідомо чи несвідомо, українське кіно перебувало у спільному інформаційному полі з російським ринком, розділяючи частину трендів і тенденцій. Сьогодні ця епоха завершилася.
Тепер ми повністю інтегруємося у світову кіноіндустрію, орієнтуючись на західні тенденції, міжнародний ринок та нові стандарти якості. Таких проєктів ставатиме дедалі більше: українські актори активно зніматимуться в іноземних фільмах, а міжнародні зірки — в українських.
Українське кіно не лише для внутрішнього ринку, воно виходить у світ і стає цікавим глобальній аудиторії. Водночас війна залишить неабиякий слід у кінематографі. Вона стане однією з ключових тем українського кіно, бо це досвід, який змінив нас і наші історії. Найближче десятиліття буде зосереджене навколо двох основних напрямів. Перший — це легкі жанри: комедії, романтичні, пригодницькі, авантюрні, детективні історії, які дозволять людям відпочивати й перемикатися. Попит на світле, життєствердне кіно тільки зростатиме, бо суспільство потребуватиме радості, легкості та повернення до нормального життя. Другий напрям — це масштабні історичні драми, військові шпигунські трилери, детективи, засновані на реальних подіях, які допоможуть осмислити пережите, зберегти пам’ять і розповісти світові правду. Війна вже дала українському кінематографу теми, які залишатимуться актуальними десятиліттями. І якщо сьогодні ми ще вчимося знаходити баланс між болем і сміхом, то в майбутньому ці дві емоції існуватимуть поруч, формуватимуть унікальну ідентичність українського кіно у світі.
Як ти підходив до відбору акторів у фільмі "Коли ти вийдеш заміж?". Є якісь цікаві історії з кастингу?
Серед українських акторів ширяться плітки: "Комаровський спробував на цей фільм майже всіх топових акторів". Кастинг був масштабним і дуже цікавим. Я вдячний кожному, хто взяв у ньому участь. Я люблю працювати з акторами та поважаю їхню непросту професію.
Звісно, з кастингу є цікаві історії. Наприклад, Наталка Денисенко отримала роль через наполегливість, хоча її перші проби були складними й невдалими. А Тоня Хижняк потрапила у фільм випадково: ми зустрілися на студії звукозапису, і вона запитала мене, чому я не запросив її на кастинг. До цього я не був з нею знайомий і ставився до цієї ідеї скептично. Але запросив — і вона вразила мене! Її гра була настільки точною, що вона відмінно вжилася в роль авантюрної й душевної Лори.
Ти й сам також актор, і в одному з інтерв'ю розповідав про те, що до цієї професії свого часу тебе надихнув фільм… Який саме, про що він був?
Це давня історія. Мені було 10 років, і я протягом 10 днів поспіль прогулював уроки, щоб дивитися в кіно один і той самий фільм – "Блакитна лагуна" режисера Рендала Клайзера (так, дивний вибір для п’ятикласника, знаю). Але саме цей фільм і його красива історія мене надихнули. Уже через три місяці я став актором у ТЮЗі. Минуло багато років, а натхнення й досі зі мною.
Чому ти змінив вектор на режисуру та продюсування?
Я не змінював вектор, а залишаюсь кінопродюсером, але додатково прокачав свої навички в режисурі. У всіх своїх проєктах я поєдную кілька функцій, що дозволяє мені мислити комплексно. Тож, скоріше, я розширив свій діапазон у кіноіндустрії: актор, кінопродюсер і тепер ще й кінорежисер. Це не означає, що режисуру і продюсування завжди потрібно поєднувати. Це залежить від часу, натхнення, відчуття матеріалу та поставлених цілей. Наприклад, зараз я працюю над двома новими фільмами. Перший — у жанрі сімейного фентезі, де я генеральний і креативний продюсер, а для зйомок запросив талановитого українського режисера. А другий — це молодіжна комедійна драма, в якій я автор, режисер і продюсер. Проте навіть тут працюю з партнером-продюсером, адже обсяг завдань головного продюсера фільму величезний.
Що б порадив тим, хто тільки вчиться на режисера? Що найголовніше варто знати про цю професію?
Варто наголосити, що комерційний режисер — це поєднання інтуїції та математики. Довіряй своїм внутрішнім відчуттям, смаку та баченню, але водночас завжди пам’ятай про хронометраж, закони сприйняття, кількість сюжетних поворотів, а також про цінність і вартість кожної сцени. І найголовніше — не бійся експериментувати! Саме у сміливих рішеннях народжується щось справді унікальне.
У 2013 році ти створив кінокомпанію Idea Films, їй вже 12 років, на чому вона зараз спеціалізується? Чи є якісь кейси, якими ти пишаєшся найбільше?
Кінокомпанія Idea Films сьогодні спеціалізується виключно на виробництві фільмів та оригінальних серіалів, займаючись повним циклом виробництва — від розробки ідеї до фінального продукту. Ми створюємо унікальні історії, які резонують із глядачами, і кожен проєкт для нас — це не просто робота, а справжнє мистецтво. Пишаюсь всіма кейсами Idea Films, адже за кожним проєктом стоїть команда професіоналів, кропітка робота та безмежна любов до своєї справи.
Перший цікавий кейс — "Область героїв" — це воєнна кінореконструкція, знята у найважчий період повномасштабної війни. Це проєкт, який передає реальні події, біль, боротьбу та героїзм. Його особливість у тому, що він створений у нову еру української історії та орієнтований не лише на вітчизняного глядача, а й на міжнародну аудиторію. Сьогодні фільм уже показаний у 24 країнах світу, і щотижня до нас звертаються нові дистриб’ютори, зацікавлені у його прокаті. Зокрема, нещодавно з нами зв’язалася Албанія, яка хоче продемонструвати фільм у себе.
Другий кейс — авантюрно-романтична комедія "Коли ти вийдеш заміж?". Легке, світле кіно, яке теж народилося під час війни. Ми знімали його у складних умовах, але були впевнені, що глядачеві зараз потрібні такі емоції — радість, сміх і віра в майбутнє. Фільм уже презентований у чотирьох країнах, а наразі ведуться переговори ще з п’ятьма великими міжнародними партнерами. Вчора разом з акторами ми записували ексклюзивне звернення для глядачів цих країн. Поки що не можу розкривати деталей, але три з них — європейські, а дві — за межами Європи.
"Область Героїв" базується на реальних подіях, розкажи, якими були зйомки в умовах війни?
"Область Героїв" — це перший фільм, знятий під час повномасштабного вторгнення, заснований на реальних подіях. Його створення стало найважчим і найризикованішим досвідом у моєму житті, але, парадоксально, я ніколи не відчував такої впевненості, що роблю все правильно. Цей фільм вимагав надзусиль, і він справді того вартий.
Зйомки проходили в умовах реальної небезпеки. Якось ракета впала за 800 метрів від нашої команди... Ми знімали його на локаціях, що стали символами українського спротиву, зокрема на розбитому Ірпінському мості, який згодом був відбудований: одна зі сцен фільму відтворювала події, що відбувалися саме там.
Головні ролі виконували не професійні актори, а реальні волонтери, які брали участь у тих подіях. Це не просто реконструкція, а жива історія, переосмислена тими, хто її пережив. Вони відтворювали свої героїчні вчинки, пропускаючи через себе біль, страх і надію, які пережили тоді. Це зробило фільм справжнім, емоційно потужним і пронизливим.
Цікавим моментом став і міжнародний інтерес до проєкту.
До нас приїжджали кінопрофесіонали з Голлівуду — творці "Матриці", "Трансформерів", "Венгура", серед яких другий режисер та оператор-постановник.
Вони документували наш процес, вивчали, як ми працюємо в екстремальних умовах, і цей обмін досвідом став важливим кроком у співпраці української та світової кіноіндустрії. Про це написали багато міжнародних видань, і це ще раз підтвердило, що "Область Героїв" — не просто фільм, а історичний документ, який вже зараз має значення не тільки для України, а й для всього світу.
Який твій улюблений жанр кіно?
У мене є два улюблені жанри. Перший — комедія. Вона може бути різною: романтичною, пригодницько-авантюрною, чорною, молодіжною або драмедією, тобто поєднанням комедії й драми. Але основа — саме комедійність.
Другий жанр — детектив. Люблю шпигунські детективи, історичні, іронічні чи навіть саркастичні історії. А ще мені дуже подобаються комедійно-пригодницькі детективи, де домінує детективна інтрига.
Раніше у своїх інтерв'ю ти говорив, що український кінематограф ніколи не стане таким, як закордонний? Чому? Чи не змінив ти свою думку?
Я говорив це в контексті конкретних аспектів: бюджетів, обсягів ринку, ресурсу, а від цього — і діапазону жанрів, їх адаптацій на світовому ринку. Українське кіно не має змагатися зі світовим, адже його сила — в унікальності наших історій.
Навпаки, я впевнений, що ми здатні створювати фільми, які вразять світ. Головне — підтримувати індустрію та розвивати власний унікальний голос. Також треба працювати в копродукції з іншими країнами, щоб краще інтегруватися у світову кіноспільноту та зробити наші історії доступними для ширшої аудиторії.
Що найважливіше у професії режисера? Поділись рецептом гарного кіно?
Це дуже багатогранна професія, тому важко виокремити щось одне. Напевно, найважливіше — це здатність режисера та продюсера відчувати тренди суспільства на рік-півтора вперед. Створення кіно — це довготривалий процес, і тому важливо розуміти запити та настрої людей, щоб через роки фільм залишався актуальним. Якщо вдалося правильно визначити фокус і спрогнозувати очікування аудиторії, це велика частина успіху. Проте основними інгредієнтами гарного кіно залишаються натхнення та дружня, професійна команда.
Чи є режисери, на яких ти рівняєшся?
Найпершими в голову приходять Гай Річі (з такими фільмами, як "Карти, гроші і два стволи", "Джентльмени", "Агенти U.N.C.L.E") та Тодд Філіпс ("Джокер", "Похмілля у Вегасі", "Встигнути до").
З ким із закордонних акторів мрієш працювати?
Джуд Лоу, Роберт Дауні-молодший, Марго Роббі.
У соцмережах ти майже не транслюєш своє особисте життя. Чому?
Я весь в роботі. Коли буде чим поділитися — обов’язково це зроблю. Але, знаєте, ви ж можете потім сказати: "Скільки вже можна постити цю романтику?". (Сміється.)
Днями я зробив Антоніні Хижняк пропозицію — просто під час кінотуру "Коли ти вийдеш заміж?". На сцені перед сотнями глядачів я запропонував їй зіграти головну роль у моєму новому фільмі. І вона сказала: "Так"! От таке у мене зараз особисте життя. Воно повністю інтегроване в роботу. Бо, чесно кажучи, з таким темпом просто немає часу на щось іще. Учора я повернувся з кінотуру опівночі, а сьогодні о 7:30 вже виїхав у нову подорож.
Чи є в тебе муза-кохана?
Немає, але як тільки з’явиться, то з радістю цим поділюся.
Якби тобі довелося зняти фільм про Київ, яким би він був? Який жанр та епоху ти б обрав?
Це чудове запитання! Зараз я працюю над таким фільмом. Це буде сучасне сімейне фентезі, що розповідає про боротьбу юного киянина з темними силами та богинею смерті, яка прагне захопити Київ. У цьому проєкті ми поєднуємо героїв українського фольклору з реаліями сучасного мегаполіса, органічно вплітаючи їх у життя столиці... Кадри будуть вже в травні цього року, а прем'єра у кінотеатрах запланована на осінь 2025-го. Тож чекати залишилось зовсім недовго. А назва? Це можна побачити на моїй новій кепці. Якщо побачиш на мені нову кепку з новою назвою — це означає, що фільм вже на підході.
Також цьогоріч на великі екрани вийде молодіжна драмеді (комедійна драма) у стилі Euphoria та Sex Education. Цей проєкт покликаний створити нову епоху в українському молодіжному кіно — чесний, сміливий, провокаційний, здатний відкрито говорити про важливі та непрості теми. Ми хочемо, щоб ця історія резонувала з молодою аудиторією та стала відображенням їхнього реального життя. У головних ролях — відомі молоді зірки, трендсетери, що формують сучасну культуру.
Які локації в Києві найбільш кіношно-атмосферні, на твою думку? Куди порадиш завітати в столиці?
Перші сцени фільму "Коли ти вийдеш заміж?" я знімав на Воздвиженці. Це місце надихає мене своєю естетикою, і я часто приїжджаю сюди, щоб випити кави, прогулятись і поміркувати.
Ще одна кінематографічна локація — Пішохідно-велосипедний міст через Володимирський узвіз. Хоч я там не знімав, а саме знімався як актор у фільмі, добре пам’ятаю ці неймовірні кадри та атмосферу. Це одне з тих місць, де кожен кадр виглядає як частина кіно.
Якщо говорити про інтер'єрні локації, то це Український дім і бібліотека Вернадського — це справжні кінематографічні перлини! Ці місця мають унікальну архітектуру, яка вже давно привертає увагу не лише українських, а й світових кінематографістів. Тут знімалися кліпи світових зірок та топові рекламні кампанії. Їхня атмосфера і масштабність роблять кадри кінематографічними.
Хочу відзначити Софію Київську. Це локація, на якій я поки що не знімав, але дуже хочу. Цього року сподіваюся реалізувати цю ідею, адже мені показали це місце з нового ракурсу, і я був вражений його історією, енергетикою та величчю. Це вже музей, а не просто церква, тож сподіваюсь, що саме там ми зможемо зняти одну зі сцен нового фільму.
Зараз ми з командою шукаємо нові кінематографічні місця для фентезійного фільму, зокрема підземелля та приховані історичні локації Києва. Обов’язково поділюся фото з цих місць, коли вони з’являться. Тож чекайте два моїх нових фільми вже у 2025 році!
Текст: Михайло Пилипчук, Дар’я Яненко
