Чому жінкам в Україні платять менше і чому (деякі) чоловіки проти гендерної рівності у зарплатах
Фото: Roger Wilkerson
"Мене не беруть на роботу, бо я жінка". Особливо на роботу з "чоловічою" зарплатнею, — у 2023 році це, на жаль, не викликає здивування. На планеті немає країн з рівною оплатою праці для жінок та чоловіків. Є більш справедливі, є менш. Про ситуацію з гендерним розривом у зарплатах в Україні (та його передумови), порівнюємо це з іншими країнами Європи.
Тетяна Пашкіна, кар'єрна консультантка та тренерка з 25 роками досвіду в HR коментує історію та причини гендерного розриву в Україні й розповідає, чому вітчизняні чоловіки-айтівці категорично проти "урівнялівки" з жінками.
Якщо подивитися у світовому масштабі, найменший розрив мають країни північної Європи:
Звісно, 100% варіант відсутній.
По Європі взагалі дивна картина — більша різниця притаманна країнам Прибалтики, Угорщині та Німеччині — майже 20% різниці або навіть більше:
А як з гендерним розривом в Україні?
Ще декілька років тому ми б очолили антирейтинг, бо мали розрив майже у чверть зарплатні, а в далекому 2007 році різниця складала 27%. Але останні п'ять років маємо тренд на скорочення цього розриву. І влада навіть вирішила стимулювати цей процес, законодавчо підписавшись на скорочення різниці до середньоєвропейських 13%.
Уряд розробив та затвердив Стратегію зменшення гендерного розриву в оплаті праці — до 2030 року планується скоротити різницю в оплаті праці чоловіків та жінок з 18,6% до 13,6%. Про це розповіла міністрка економіки України Юлія Свириденко під час виступу на заході "На шляху впровадження Національної стратегії подолання гендерного розриву в оплаті праці на період до 2030 року та внесок партнерів у цей процес", що відбувся за участі першої леді України Олени Зеленської.
Чи на часі такі зміни? Мабуть, що так
Жінкам завжди було складніше знайти роботу, інфографіка Держслужби зайнятості це підтверджує:
І рівень зайнятості серед жінок загалом завжди був нижчий. За даними Держстату, станом на 1 квітня 2021 року, жінки складають 48% зайнятого населення віком 15-70 років в Україні (7,3 млн з 15,4 млн зайнятих). Якщо оцінити рівень зайнятості жінок і чоловіків за віком, то видно, що у кожній віковій групі працює більший відсоток чоловіків (щодо всіх чоловіків у цій віковій групі), ніж жінок. Найвищий рівень зайнятості у жінок віком 40-49 років (75%) та чоловіків віком 30-34 роки (82%).
Можливо, через те, що у декретну відпустку в переважній більшості йдуть жінки:
Для них це означає паузу в кар'єрі та зменшення привабливості як працівниць, адже догляд за дитиною — це теж переважно жіноча доля.
Тому і різниця в зарплатні теж є відчутною:
Навіть така прогресивна галузь як ІТ визнає проблеми з гендерною нерівністю. Як пишуть самі дослідники:
- Жінок в пошуку на Djinni — 32%. Чим вище досвід і чим технічніша категорія, тим менше в ній жінок.
- Серед наймів частка жінок все ще не дотягує до 30%, хоча виросла з 25% в першому кварталі 2021 до 28% у третьому кварталі 2023 року.
- В IT стали частіше брати на роботу жінок-аналітиків і продакт-менеджерок, але здебільшого на junior рівні.
- Шанси на найм жінок-розробниць нижчі, ніж у чоловіків.
- Чоловіки розраховують на вищу зарплату. На рівні senior побажання чоловіків по ЗП в середньому на 500-1000 доларів вищі, ніж у жінок.
До речі, айтівці самі категорично проти того, щоб зарплатня жінок "підтягувалася" до чоловічого рівня. В коментарях на DOU до обговорення Стратегії можна почитати таке:
Чоловіки навіть побоюються, що підвищити зарплатню жінками держава збирається, скоротивши ЗП саме їм. І стверджують, що нормально оплачувана робота буде вигідніша жінкам, ніж материнство, тому демографія піде в "круте піке".
З такими поглядами пересічних громадян нам вкрай важко буде впроваджувати Стратегію навіть не рівної оплати, а зі скороченою різницею. Складно буде подаватися на вакансії, маючи на "тому боці" гендерні упередження і бажання — повернути жінку на кухню та до дітей, де їй саме місце. Дуже прикро.
