Пропрацюй свою внутрішню дитину: що це і кому варто спробувати
Фото: Pexels
У соціальних мережах з початку року стрімко поширився тренд роботи з внутрішньою дитиною: такі хештеги, як #innerchildhealing (зцілення внутрішньої дитини) і #innerchildlove (любов до внутрішньої дитини) переглянули мільярди разів у TikTok. Одні люди діляться своїми способами зцілення внутрішньої дитини, інші описують розмови зі своїми молодшими версіями себе дорослих.
Ми переклали статтю Time, щоб зрозуміти кому варто подумати про цей вид терапії.
Про що йдеться?
Уяви ситуацію, коли твій партнер не відповідає на повідомлення відразу. Яка була б нормальна реакція? Мабуть, він зайнятий, відповість, коли зможе. Однак людина, що має хиткий контакт із внутрішньою дитиною може відчути тривожність та швидко накрутити свої думки до висновку, що партнерові/ці байдуже на неї. І це переживання буде справді переконливим та нестерпним. А все через те, що в дитинстві вона пережила фрустрацію, коли відчула себе покинутою дорослими в якійсь важливій для неї ситуації.
Психологиня та авторка книги "Зростання після травми: історії про життя та зцілення" Шарі Ботвін наголошує, що в процесі дорослішання наш мозок стає більш логічним, однак думки, почуття та спогади дитячих років при цьому не зникають.
Концепція роботи з внутрішньою дитиною не нова. Її впровадження приписують психологу Карлу Юнгу, що розробив подібну методику близько 100 років тому. Подальші психологічні дослідження підтверджують, що якість нашого дитинства впливає на наше подальше життя.
Читайте також наш матеріал про 50 років дослідження психотравми.
Як зрозуміти, що працювати потрібно саме з внутрішньою дитиною?
Коли Елен Лайн було трохи більше за 20, вона почала роботу з психологом через труднощі в шлюбі та її перфекціоністську схильність догоджати людям.
На одній з сесій терапевт попросив її уявити свою "внутрішню дитину" — метафоричну частину особистості, що застигла в дитинстві й все ще чіпляється за емоції, переконання та спогади, які вона мала на той час. Елен побачила "маленьку дівчинку, що сиділа зовсім сама у своїй кімнаті й почувала себе як на дні колодязя".
34-річна Лайн пояснила терапевту, що в дитинстві вона часто так себе почувала, коли її ігнорували батьки й відправляли до моєї кімнати впоратися з емоціями. "Що тобі справді було потрібно в той момент?" — запитав її терапевт. "Обійми" — відповіла Елен. Тоді терапевт запитав, чи могла б Елен уявити, що вона доросла обіймає маленьку себе в ті хвилини в дитинстві?
Відтоді Елен Лайн "подорожує" в різні епізоди свого дитинства, коли її особистості з дитинства потрібна була підтримка, щоб зцілити свою внутрішню дитину. "Усвідомлення того, що я зараз можу підтримати себе краще, ніж мої батьки коли-небудь могли, змінило сприйняття мого дитинства", — каже вона.
Чому так буває?
У деяких людей було щасливе та здорове дитинство з підтримуючими стосунками з батьками чи опікунами, що захищали їх від стресових факторів. Вони природно виростили гармонійні стосунки зі своєю внутрішньою дитиною та приймають її.
Однак інші могли переживати важкий досвід: жорстоке поводження, нехтування, втрату одного з батьків через хворобу, бідність або розлучення — їм не вистачає когнітивних навичок та здатності сприймати почуття, що при цьому виникали, та зрозуміти власний біль.
Багато людей не усвідомлюють, що наслідки тих подій дитинства несвідомо впливають на їхню реалізацію в дорослому житті, — каже Ботвін.
Що робити, якщо я відчуваю потребу попрацювати з внутрішньою дитиною?
Існує багато ресурсів для пропрацювання зв'язку з внутрішньою дитиною самостійно чи з терапевтом.
Психологиня Таня Фрухауф спочатку радить усвідомити той факт, що в нашій особистості, не зважаючи на вік, продовжує існувати внутрішня дитина. Потім зрозуміти її точку зору та, за потреби, звернути увагу на те, як дитяча частина відчуває безпеку/небезпеку та що допомагає їй швидше заспокоїтись та розслабитись. У процесі того, як ми наново знайомимось із собою-дитиною, ми почнемо розуміти, що саме дає нам відчуття любові та безпеки, яких вам не вистачало в дитинстві.
Варто пам'ятати, що робота над зціленням внутрішньої дитини не відбувається за одну ніч, а може тривати роками. Адже першопричиною може бути дитяча травма, пов'язана з відчуттям відсутності близького контакту з найріднішими та відчуттям їхньої нездатності задовольнити істинні потреби. Вже в дорослому віці, звертаючись до незадоволених потреб дитинства, людина наче розконсервовує процес свого розвитку й продовжує його в більш безпечних та сприятливих умовах, коли вона сама здатна про себе подбати та може забезпечити розвиток таких стосунків, яких потребує.
Шарі Ботвін наголошує, що ніколи не пізно почати пізнавати себе та свої справжні потреби.
Робіть це так, як вам зручно. Й просто знайте, що переваги, які ви отримаєте, коли інтегруєте досвід свого дитинства, яким би воно не було, зробить ваше життя та ваш досвід більш цінним для вас самих. Ви зможете жити своє доросле життя набагато щасливіше, — зауважує Ботвін.
