Що таке обіймальні вечірки (без сексу та алкоголю!), та навіщо на них ходити: власний досвід
Фото з архіву організаторки каддлів Крістіни Шапран
"Людині потрібна людина" — з книги "Соляріс", Станіслав Лем
Cuddle Party, або каддл (з англ. cuddle "обіймати", "пригорнути") — це тілесно-орієнтовані зустрічі, де незнайомці обіймаються та торкаються одне одного за згодою та без сексуального підтексту. Така взаємодія дозволяє визначити власні кордони та навчитися дбайливо ставитися до своїх почуттів та почуттів інших людей.
Хоча у світі їх називають саме "обіймальна вечірка", насправді захід не схожий на вечірку в класичному розумінні. Сюди можна приходити та залишатись виключно тверезим, немає гучної танцювальної музики. У просторі, де відбувається подія, не бажано пити чи їсти щось, крім води. Для перекусів та неформального спілкування зазвичай є окремий простір, адже каддли можуть тривати від 3 до 5-6 годин, можливо, навіть довше.
Все, що відбувається на каддлі, є певною мірою контрольованим процесом, адже подію проводить не просто ведучий, а фасилітатор/ка, що має необхідні знання про те, як має проходити "вечірка", розповідає учасникам правила взаємодії та інструктує щодо культури згоди — як коректно відмовляти чи погоджуватись на контакт. Щоб проводити каддли, треба пройти відповідне навчання.
Настрій каддлів — про ніжність, чутливість, теплі обійми та погладжування, дбайливі дотики, по-дитячому грайливі та веселі взаємодії. Це можливість відчути себе в безпечному місці, де можна не думати про те, що відбувається, а просто насолоджуватись процесом тактильних взаємодій. Тут все відбуваються лише за власним бажанням, та можна і навіть варто вголос проговорювати свої переживання, не боятися відмовляти та з розумінням ставитись до відмови в контакті.
Насправді можна прийти й просто подивитись на те, як відбувається каддл, не обов'язково відразу приєднуватись. Але можу сказати вам з власного досвіду, залишитись байдужим неможливо.
Для мене каддл — це такий тренувальний табір, пісочниця, де ми вчимося здоровому, цікавому, комфортному контакту одне з одним. Де ми вчимося дорослішати та брати відповідальність за свій комфорт на себе, перш за все. Для мене це місце, куди можна прийти з будь-якою емоцією, в будь-якому стані та бути прийнятим. Це місце, де можна перепрожити досвід контакту з людьми, яких ти побоюєшся, наприклад, якщо ти боїшся чоловіків, або жінок, або людей старших за тебе. Це все може бути перепрошите, просто тому що ти в безпеці будуєш контакт такий, який тобі підходить, — каже ведуча обіймальних івентів, популяризаторка сексуальної освіти Крістіна Шапран.
Як влаштована каддл-вечірка?
Каддл починається зі знайомства, фасилітатор\ка просить всіх учасників представитись та поділитись очікуваннями щодо події. Якщо ти прийшов вперше, то це нормально, що в тебе немає очікувань, бо ти не розумієш, на який досвід розраховувати (це моя історія). Після знайомства будуть вправи на взаємодії, де можна відчути перший контакт з іншими учасниками. Обов'язковою буде вправа на згоду/відмову. Щоб ти відчув, що відмовляти — нормально та безпечно, і що, коли відмовляють тобі — це не страшно. Бо, таким чином, ви не йдете у взаємодію, яка буде для вас не приємною.
Після вправ відбувається "вільна частина", де учасники можуть в рамках правил взаємодіяти один з одним: танцювати, дуркувати, робити одне одному масажі, сидіти разом або ж лягти на підлогу в "котячу купку", де багато-багато людей лежать усі разом і можуть не розуміти, де чия рука, де чия нога. З мого досвіду це найприємніше. Наостанок обов'язкова рефлексія в колі, де охочі можуть поділитись враженнями.
Правила поведінки на каддл-вечірці
На каддлах існують певні чіткі правила, які не можна порушувати, щоб зберегти теплу та безпечну атмосферу. За нехтування ними, людину можуть виключити з взаємодії.
На зустрічах суворо заборонено йти в сексуальний контакт: торкатись інтимних місць, цілуватися в губи, роздягатись до спіднього чи далі. При цьому, збуджуватись в процесі взаємодії — природньо і фізіологічно нормально, але фасилітатор\ка просить учасників пильнувати себе та, за потреби, вийти із зали взаємодії — втамувати свої переживання. Чудово буде, у випадку такої пікантної ситуації, попередити чи пояснить людині, з якою взаємодієш, що з тобою відбувається.
У процесі краще не відволікатись на гаджети, та не відволікати інших учасників розмовами, що не сприяють контактній взаємодії. Поговорити про життя можна після заходу.
Важливо запитувати згоди, особливо у нових учасників, перед тим як взаємодіяти, зокрема, перед тактильною взаємодією. Також не припустимо просто приєднатися до пари чи групи, що вже взаємодіє. Варто запитати їх згоди на приєднання до контакту, й при цьому нормально сприйняти відмову. Адже в людей може відбуватись якийсь важливий процес чи переживання.
На перший погляд здається: "Що тут складного?". Дотримуєшся правил та взаємодієш з людьми в їх межах. Але ж у нас у всіх є певні власні потреби, заради яких ми прийшли б на подібний захід. Тож, насправді вміння говорити про свої бажання іншим є дуже важливим. І на каддлах цьому можна безпечно та без сорому повчитись.
Як готуватись до обнімальної вечірки і що тут відбувається?
Організатор події чи фасилітатор\ка зв'яжеться з тобою напередодні, запитає чи бував ти раніше на схожих вечірках, який твій досвід (позитивний/негативний), які в тебе очікування. Далі, за кілька днів до події, ти отримаєш більш детальні інструкції: що з собою брати, який одяг підготувати тощо. Загалом рекомендації виглядають так:
- взяти з собою чистий зручний змінний одяг, шкарпетки для комфорту;
- подбати про власну гігієну перед зустріччю — прийняти душ, почистити зуби, щоб почуватися комфортніше в тісних обіймах і не переживати з приводу запахів;
- не користуватись парфумами в день заходу, а також не палити за кілька годин до зустрічі, знову ж таки, щоб не було відволікаючих запахів, бо для декого це може бути сильним відштовхуючим від взаємодії тригером;
- взяти перекус для себе та за бажанням принести смаколики для інших;
- взяти з собою коцик чи м'яку іграшку, якщо тобі від цього буде комфортніше.
Чому обійматись важливо?
Обійми справді мають терапевтичний ефект. Бо в процесі рецептори шкіри реагують на дотики й надсилають мозку сигнали, що пов'язані зі спокоєм нашого дитинства, коли нас брали на ручки.
При цьому відповідні структури мозку виробляють дофамін — гормон, що створює відчуття задоволення та щастя, та окситоцин — гормон прихильності, відповідає за зниження тривоги та відчуття спокою поряд з партнером, підвищення довіри та зменшення страху. Вони також знижують рівень стресу, стабілізують пульс та артеріальний тиск.
Американська сімейна психотерапевтка XX століття Вірджинія Сатір стверджувала, що людині в день потрібно щонайменше чотири обіймів просто для виживання, вісім — для збереження життя, і 12 — щоб рости та розвиватися.
Власний досвід
Мені було буквально страшно йти на каддл, попри те, що я дуже хотіла спробувати. Було настільки страшно, що я запізнилась на 40 хв, хоча я рідко запізнююсь, тим паче так сильно, й організаторка Кріс дуже просила всіх прийти завчасно.
Коли я зайшла в студію, то зрозуміла, що встигла на знайомство, представилась — не пам'ятаю навіть, що казала. Мені було тривожно, не зрозуміло чого очікувати, але при цьому було дуже цікаво. На першій перерві до мене стали підходити "бувалі" учасники, продовжувати знайомство та потроху взаємодіяти. Пам'ятаю, що ми сіли вчотирьох спиною до стіни й наші плечі та стегна тісно доторкались. Мені було приємно та це допомогло трохи заспокоїтись та розслабитись.
В залі, де відбувалася подія, в йога студії, дуже затишно. Кріс принесла кілька гірлянд, тож світла було не багато і воно було теплим, атмосфера лампова. Всі сидять на підлозі, де розстелені йога-мати та коцики, також є подушки. Грає інді-фолк, інколи інструментальна музика.
Потім були вправи, де я також відчувала певні складнощі: не з усіма учасниками мені ось так сходу було приємно взаємодіяти, з дівчатами контакт йшов легше та відвертіше. З хлопцями я відчувала настороженість, але також було цікаво взаємодіяти. В процесі я не відразу розумію, чого саме хочу, я витрачаю багато зусиль на спостереження за собою та іншими.
Однак поступово запам'ятовую, з ким мені було приємно та безпечно контактувати. Помічаю інших людей в залі, хто викликає в мене симпатію. Невдовзі починається "вільна частина", я почуваю себе більш впевнено, знаходжу цікавих мені людей та починаю з ними взаємодіяти.
Спочатку я підходжу до організаторки поговорити, але Кріс нагадує зберегти час на взаємодію. Поруч з нами збираються інші учасники й починають всідатись чи лягати на підлогу. Я ж сідаю спочатку під стіночку, невдовзі до мене приєднуються, і я запрошую цікавих мені людей. Ми сидимо, притискаючись плечима та стегнами. Мої ноги гріють і гріються об ноги дівчини, що лежить на підлозі. Я відчуваю спокій та розслабленість.
Однак, поки ще незвично запитувати дозвіл чи коли хтось щось запитує. Окрім того, якщо ти хочеш вийти з взаємодії — про це теж треба попередити.
Я з цікавістю спостерігаю за тим, що відбувається — хтось грає одне з одним. Але здебільшого навколо обіймаються: чоловіки та жінки, жінки та жінки, чоловіки та чоловіки. Спостерігати за останніми найцікавіше. Під час перерви я питаю в дівчини, що регулярно бере участь в таких вечірках, про чоловіків на каддлах. Вона розповідає, що спершу чоловікам буває складно дозволити собі подібну взаємодію з іншими чоловіками. Але в тому, що відбувається я справді не помічаю незручності, дискомфорту, сексуального підтексту. Лише теплоту, довіру, можливо, інколи шаріння. Обіймаючись, люди, наче стають опорою одне одному.
Всі ці дотики та взаємодії переростають у загальну велику обіймашку. Я теж згодом знайшла собі в ній місце й запросила до взаємодії людину, з якою мені було дуже комфортно пролежати в обіймах хвилин 40, щонайменше. Навколо весь час щось відбувалось: тихі не змістовні розмови, хтось крутився, хтось мостився. Мені не хотілося спати, але було дуже приємно лежати на підлозі, завернутій в коцик, і відчувати обійми іншої людини (до слова, симпатичного хлопця).
Закінчилась каддл-вечірка загальною рефлексією, де всі учасники сіли в щільне коло. Це виглядало дуже контрастно, порівняно з початком, коли кожен сидів окремо. Наступні кілька хвилин всі охочі ділились враженнями. Це був той рідкісний випадок, коли я просто не знайшла, що сказати, окрім "величезного дякую всім" за цей неймовірний досвід.
Я починаю усвідомлювати зміни вже, коли залишаюсь наодинці після події. Мені більше не так страшно тактильно взаємодіяти з людьми, не лякають мимовільні доторки в метро, а також я розумію, що розблокувала новий рівень взаємодії з іншими — більше про доторки.
