Комплекс батька: що таке daddy issues
Фото: Getty Images
Для дитини батько — важлива постать. Та іноді образ тата з дитинства породжує "комплекс батька" або так звані daddy issues у дорослої жінки. Що це таке та як впливає на романтичні стосунки?
Daddy issues (проблеми з татусем) — це неофіційний термін, який використовують для опису взаємин і проблем, які виникають у дівчат або жінок через відсутність чи складні стосунки з батьком. Вони можуть містити в собі недостатню автономію, постійну потребу в увазі та підтримці, труднощі в міжособистісних стосунках і низьку самооцінку. В психології такий набір іноді називають "комплексом батька".
Словосполучення daddy issues використовують для позначення ситуації, коли взаємодії з батьком в дитинстві залишають настільки глибокий слід, що впливають на пізніші взаємини з чоловіками або навіть на загальне ставлення до них. Значну роль у формуванні таких проблем відіграє як негативний, так і позитивний досвід з батьком. Часто люди з daddy issues починають стосунки з чоловіком, який нагадує їхнього батька.
Швейцарський психоаналітик Карл Юнг дотримувався думки, що дівчатка також можуть конкурувати зі своїми матерями за батьківську прихильність. Це явище він назвав "комплексом Електри".
Проблемний батько: яким він буває?
Американський терапевт і доцент Університету Центральної Флориди Решана Чаппел відокремила 6 архетипів батьків, які психологічно травмують своїх дітей та формують проблеми у дорослих стосунках.
- Тип №1: Пестун
Донька такого батька надмірно огорнута увагою. Татусь приділяє їй так багато любові, що вона виростає розпещеною та вимагає, щоб оточення ставилося до неї ідентично. Подорослішавши, дочка підсвідомо шукатиме партнера старшого віку, який сприйматиме її як королеву та зможе забезпечити їй розкішне життя.
- Тип №2: Аб'юзер
Такий батько жорстоко поводиться з дітьми через свою імпульсивність, нестабільний психічний стан та невміння приборкати емоції. У дітей, які виросли з батьком-тираном, у дорослому віці нерідко розвиваються психічні розлади.
- Тип №3: Наглядач
Інший термін — "батько-вертоліт": його озвучив ізраїльський психотерапевт Хаїм Гінотт у своєму бестселері "Батько-Дитина: Світ відносин". "Татусі-гелікоптери" — це батьки, які надмірно втручаються в життя своїх дітей, їхні рішення та діяльність. Доньки, які виросли з батьком-наглядачем, часто шукають собі домінантних партнерів.
- Тип №4: Нероба
Такі батьки залежать від своїх дочок у повсякденному житті. Турбота про ледаря-татуся призводить до того, що дівчата виростають із заниженою самооцінкою. У дорослому житті ними легко маніпулювати й чинити над ними сексуальне насильство.
- Тип №5: Привид
Такий батько може бути присутнім удома фізично, але емоційно недоступним для доньки. Як наслідок, дитина постійно почувається неповноцінною і покинутою. Це відчуття залишається й в дорослому житті.
- Тип №6: Невдаха
Зазвичай доньки дивляться на свого батька із захопленням, шукаючи його рольову модель серед чоловіків у дорослому віці. Але якщо тато є джерелом лише постійних розчарувань, дитина може вирости бунтарем, мати схильність до незахищеного сексу, вживання наркотиків та інших залежностей. У перспективі це загрожує суїцидальними думками та свідомим саморуйнуванням.
Часто жінки, яких виховувала лише мати, не відчувають зв'язку з батьками, особливо з татом. Згодом вони починають усвідомлювати, що інтерпретують батька маминими очима. Відсутність батька (з різних причин: розлучення, небажання спілкуватися, смерть тощо) з раннього дитинства формує несприйняття чоловіка, нерозуміння його ролі у стосунках, як з ним взаємодіяти і як будувати взаємини.
У мене daddy issues?
Синтія Вінні, докторка філософії в психологічній галузі та співавторка видання "Пошук істини у вигадці" для Оксфордського університету, радить звернути увагу на такі прояви "комплексу батька":
- Тебе приваблюють набагато старші чоловіки. Якщо у твоєму дитинстві був безталанний батько, нині ти підсвідомо шукаєш того, хто зможе тебе захистити й обожнювати, як ідеальний татусь. Тобі здається, що він заповнить нестачу ласки, якої так бракувало в дитинстві. Ти віддаєш перевагу матеріально та емоційно стабільним старшим чоловікам.
- Ти постійно вимагаєш проявів любові. Якщо в дитячі літа тобі постійно здається, що тебе не люблять і не цінують, то дорослою ти станеш часто вимагати від партнера запевнення в його почуттях до тебе, а також невигідно порівнюватимеш себе з його колишніми.
- Ти контролюєш свої стосунки. Cтрах, що партнер покине тебе, виказує бажання все контролювати (перевіряти телефон партнера, дратуватися через пізнє повернення з роботи). Це — типова тривожна прихильність, зумовлена стосунками з тим, хто піклувався про тебе в дитинстві.
- Ти шукаєш собі насильника. Поруч із тобою завжди опиняються аб'юзивні партнери через підсвідоме бажання виправити невдалі стосунки з батьком. Тому тебе несвідомо приваблюють холодні, емоційно недоступні, себелюбні та жорстокі партнери, адже їхнє ставлення нагадує тобі людину, якій кортіло догодити в дитинстві.
- Ти боїшся самотності. Ти безперестанку стрибаєш з одних романтичних стосунків до інших, не встигаючи розкрити ані власних цінностей, ані характеру партнера.
- Ти зациклюєшся на сексі. На твою думку, інтимна близькість — єдиний спосіб утримати партнера. Регулярними заняттями сексом ти підвищуєш власну самооцінку і заодно пригнічуєш страх, що кохання зрештою мине.
Що робити?
Кейтлін Кантор, сексологиня Американської асоціації педагогів, консультантів і терапевтів з питань сексуальності, рекомендує 3 кроки для подолання "комплексу батька":
- Прийняти свою проблему. Проаналізувавши дитячі взаємини з батьком, можна розпізнати старі шаблони, які ти нашаровуєш на нинішні стосунки. Це допомагає впоратися з відчуттям зневіри та жалюгідності.
- Обмити проблему слізьми. Не совісно дозволити собі оплакати біль від негативних стосунків з батьком. Це — спосіб психологічного зцілення через прощання зі своїм молодшим "Я", яке не отримало жаданого.
- Подолати проблему з партнером. Збагнувши, які шаблони, сформовані в дитинстві, впливають на теперішні стосунки, можна замінити їх на нормальні переконання, проговоривши всі непорозуміння з коханою людиною.
"Проблеми з татусем" не завжди легко подолати: іноді потрібна робота з психотерапевтом, який допоможе позбутися патернів із дитинства. Найважливіше — помічати в себе прояви "комплексу батька" та раціонально на них реагувати. Це допоможе будувати здорові стосунки.
