Що таке здорова агресія та як екологічно гніватись?
Фото: Pexels
Злість — це базова емоція. Це означає, що вона дуже важлива для нас, на стільки, що еволюційно дозволила нашому виду вижити.
В культурі багатьох країн агресія тлумачиться як руйнівна поведінка, що завдає фізичної та моральної шкоди людям. Агресивність ототожнюється з неадекватністю, дурістю та небезпечністю для інших. Але як так сталося, що одна з найголовніших емоцій, яка відповідає за людське виживання, стала табуйованою?
З погляду психології, гнів — це не завжди погано. Адже це ознака того, що з нами відбувається щось, що нам не окей: порушуються наші кордони, є загроза нашій безпеці, потрібно відстояти себе.
Про те, що таке особисті кордони та чому їх відсутність заважає нам повноцінно жити, ми писали тут.
Фізіологія гніву та способи його вираження
Емоції, які ми відчуваємо, обумовлюють наш психофізіологічний стан. За форсування емоцій в головному мозку відповідає мигдалеподібне тіло. Ми вже не одноразово зустрічались із цією древньою та важливою для нашого мозку структурою: вона бере участь в розвитку залежностей, про це ми писали в статті про фізіологію алкоголізму. А також зберігає відчуття від спогадів про травматичні події, про що ми також розповідали в матеріалі про дослідження психотравматичного досвіду.
Коли ми гніваємося, мигдалеподібне тіло передає сигнал наднирникам до вироблення адреналіну, норадреналіну та кортизолу. Ця суміш гормонів та нейромедіаторів, що розноситься кров'яним руслом, стимулює нас до дії: "бити або тікати".
На побутовому рівні це такі дії як: повідомити людині, що наступила на ногу в транспорті про свій дискомфорт, захистити себе у сварці, чи нарешті сказати начальнику про те, що тебе більше не влаштовують умови праці чи зарплата.
Однак, на рівні з дією існує інший спосіб не виражати злість, — а консервувати її. Але "контейнер" для злості все одно рано чи пізно заповнюється й накопичена емоція знайде вихід, що найчастіше й сприймається іншими як агресія.
Саме неконтрольована агресія псує якість нашого життя та наші відносини з іншими людьми. Бо накопичення злості призводить до тих наслідків, які людям властиво засуджувати: істеричність, невиправдана жорсткість та гіперреактивність.
Ще один негативний спосіб виразити гнів — спрямувати його на самого себе, позбавляти себе можливостей та обмежувати в задоволенні, що називають аутоагресією.
У найгірших її проявах людина може завдавати собі болю, та схильна до руйнівної поведінки (алкоголізму, вживання наркотиків, провокацій тощо).
Аутоагресія призводить до психосоматичних розладів: страждає шкіра (наш найбільший захисний шар), ШКТ, але особливо серцево-судинна система. Адже злість, направлена на себе тривалий час, супроводжується підвищеним кортизолом, що відомий як гормон стресу.
Як відрізняти здорову агресію від насильства?
Злість та агресія не дорівнює насильству. Здорова агресія, допомагає нам захистити себе, відстояти свій простір або заявити про себе.
Злість дає нам відчуття сили зробити щось, що має змінити для нас ситуацію на краще. Тоді як насильство — це "всесилля", відчуття вседозволеності проявів, коли з людиною можна зробити буквально будь-що, невиправдане вторгнення за її кордони. Насильство — це завжди ставлення до іншого як до об'єкта, тобто намагатися задовольнити свої потреби, використовуючи іншого.
Що таке пасивна агресія?
Це коли людина не виражає злість прямо, а приховує її під іншими емоціями, що змушують відчувати дискомфорт іншу особу.
Вона може вважати, що заподіє шкоду, транслюючи злість безпосередньо. Однак, якраз такою прихованою агресією, що часто проявляється в критиці, зверхності й маніпуляціях, людина схильна до токсичної поведінки.
Яскравим прикладом пасивно-агресивної поведінки є заперечення гніву, особливо, коли ти бачиш, що співрозмовник роздратований, і на запитання: "Щось не так?" він відповідає: "Все в порядку."
Як екологічно виявляти агресію?
Чи можемо ми не відчувати злість? Ні. Чи можемо виражати її так, щоб вона не псувала наше життя? Так. Що для цього потрібно?
- Вербалізувати агресію
По-перше, злість варто легалізувати. Навчитися зізнаватися собі: "я зараз злюся, тому що...".
По-друге, навіть якщо тригером є інша особа, злість — це завжди індивідуальна емоція конкретної людини. Говорячи про неї, не варто висловлюватись наступним чином: *:"@, як же ти мене злиш.
Бо відчуваємо злість ми, а не інші люди, які нас злять.
Що робити, коли від злості хочеться лютувати? Психологи вважають, що екологічно щодо себе та інших — рвати папір, покричати в подушку чи побити її, зламати олівець, чи навіть розбити чашку. Але так, щоб ні ти, ні інша людина не постраждала.
- Замінити деструктивну дію на творчу
Відчувши злість, ти можеш глибоко подихати, активно потанцювати чи зробити руханку, підтримати себе жартами (по-доброму посміятися з себе чи з ситуації), знайти інше творче вивільнення емоції.
Гнівом неможливо управляти, адже на рівні фізіології людина не може змусити наднирники не виробляти гормони. Однак, злість можна контролювати. А для цього потрібно її проговорити.
