Чорнобиль крізь призму майбутнього: у Києві презентували виставку CHORNOBYL40

Виставка CHORNOBYL40. Фото: Олексій Самсонов

У Національному музеї "Чорнобиль" відбулася офіційна презентація CHORNOBYL40 — міжнародного проєкту, створеного в Україні на перетині сучасного мистецтва, науки й технологій, який об'єднав 40 митців із 19 країн. У київській експозиції представлені 40 мистецьких робіт і концепцій: відео, інтерактивні інсталяції, твори з використанням VR та XR, штучного інтелекту, 3D-технологій і просторового звуку. Після завершення київського показу проєкт вирушить у європейський тур до Берліна, Тулузи та Мадрида.

Презентація CHORNOBYL40 стала першим публічним заходом музею "Чорнобиль" після російського удару, внаслідок якого будівля зазнала значних руйнувань. Команда музею продовжила роботу, а нова виставкова зала, що вціліла, прийняла міжнародний проєкт.

Проєкт реалізує ГО "Європейський інститут Чорнобиля" за підтримки Українського культурного фонду та програми Європейського Союзу "Креативна Європа", у співпраці з Національним музеєм "Чорнобиль" і міжнародними партнерами з Франції, Німеччини та Іспанії.

Завітати на експозицію точно варто і поціновувачам сучасного мистецтва, і всім, хто цікавиться темою Чорнобиля. Встигніть побачити виставку в Києві до 12 листопада. Вхід безкоштовний за попередньою реєстрацією.

Для того, щоб глибше зрозуміти масштаб події, актуальні проблеми ЧАЕС та проблемами ядерної безпеки, ми підготували серію бліц-інтерв'ю з ключовими учасниками проєкту: головним куратором Валерієм Коршуновим, генеральною директоркою музею Віталіною Мартиновською та ліквідатором аварії на ЧАЕС, військовим вертолітником Андрієм Мізьком.

— У виставці поєднано VR/AR, штучний інтелект, 3D-технології та просторовий звук. Розпочніть із того, які саме технології тут задіяні та як саме сучасний медіаарт допомагає поєднати історію 1986 року із сьогоденням?

— У CHORNOBYL40 технологія це передусім інструмент митця, що розширює засоби висловлювання та дозволяє наблизитися до досвіду, який неможливо повністю передати через дати, документи чи музейну експлікацію.

Іммерсивне мистецтво діє інакше: ви проживаєте досвід. Ви могли сто разів про це чути чи читати, але один раз переживши подію як досвід через сприйняття іншого митця, ви зміните своє ставлення назавжди. У виставці представлені VR і AR, штучний інтелект, інтерактивні інсталяції, відеоарт, 3D-сканування, просторовий звук та гібридні цифрові формати. Кожна технологія створює інший тип контакту: VR прибирає безпечну дистанцію та дозволяє опинитися всередині простору; AR оживляє фото; 3D-сканування зберігає недоступні або знищені об'єкти; просторовий звук дає ефект присутності. Штучний інтелект допомагає в обробці даних та архівних фрагментів, поєднуючи технологічну свободу з фактологічною точністю й етичною відповідальністю спільно з ліквідаторами та науковцями.

Чорнобиль особливо потребує мови медіаарту, бо значна частина його наслідків невидима: радіацію неможливо побачити, екологічні зміни тривають десятиліттями, втрата дому виходить далеко за межі моменту евакуації. Медіаарт робить цей розтягнутий у часі досвід чуттєвим, перетворюючи минуле на Future Memory Lab — лабораторію майбутньої пам'яті, здатну передати уроки наступним поколінням.

— У проєкті беруть участь автори з 19 країн. Наскільки закордонним митцям вдалося відчути наш український контекст і на які саме роботи чи яскраві акценти ви б порадили глядачам звернути особливу увагу?

— Ми створили умови для глибокого входження в український контекст: протягом двох місяців митці працювали з архівами, свідченнями ліквідаторів і мешканців Прип'яті, спілкувалися з науковцями. Україна тут є суб'єктом, який задає стандарти розмови, а міжнародні автори розширюють її через власну культурну пам’ять. Для Польщі це досвід розчину Люголя, для Франції — дискусія про атомну енергетику, для інших — вимушене переселення та екологічна тривога.

Я б радив звернути увагу на кілька абсолютно різних робіт:

• The Bitter Drink (Касі Ґловіцька): Інсталяція змішаної реальності розкриває історію катастрофи через особисту й тілесну пам'ять навколо смаку розчину Люголя. Це точний приклад того, як чорнобильський досвід перетнув кордони та залишився не лише в документах, а й у пам'яті тіла;
• All Unsaved Progress Will Be Lost (Мелані Куртіна): Ця VR-робота досліджує тему дому через голос жінки, яка відмовилася залишити свою оселю після катастрофи. Завдяки тиші цей камерний твір говорить про прив'язаність до місця, самотність і межу між порятунком та втратою;
• ENERGEIA (Уго Арсак): Віртуальний простір створено на основі 3D-сканів французьких атомних електростанцій та розмов із фахівцями про майбутнє енергетики. Робота ставить складне питання про те, як говорити про атомну енергетику після Чорнобиля, не впадаючи ані в сліпий технологічний оптимізм, ані в спрощений страх;
• "Прометей": Цей імерсивний фільм стане важливою українською точкою опори VR-експозиції. У ньому простежується пряма лінія від 1986 року до російської окупації Чорнобильської зони, що показує: ядерна небезпека не залишилася в минулому.

Абсолютно кожна робота заслуговує на увагу. Ці роботи відбирало міжнародне журі, вони всі рівноцінно цікаві, і кожна працює по-різному. Кожен відвідувач знайде свою роботу, яка йому буде ближчою.

— Виставка пропонує дивитися на Чорнобиль як на систему знань про безпеку й відповідальність. Як через тему Чорнобиля та мистецтво вам вдається говорити зі світом про те, що відбувається в Україні сьогодні загалом?

— Для мене Чорнобиль — не метафора війни, а система знань, яку Україна здобула надзвичайно високою ціною: ціна замовчування, межі технологічного контролю, ядерна безпека, екологічні наслідки та людська відповідальність. Катастрофа 1986 року була і інформаційною катастрофою: радянська система намагалася приховати масштаб аварії. Сьогодні війна бере початок із дезінформації, що призвело до окупації Чорнобильської зони, захоплення ядерних об’єктів та ядерного шантажу.

Мистецтво переводить абстрактну загрозу в особистий досвід. Важливо, що CHORNOBYL40 не виносить українську травму як об'єкт споглядання — Україна задає етичні та фактологічні стандарти. Додаткового значення виставці надає те, що вона вперше презентована в Національному музеї "Чорнобиль", пошкодженому російським ударом. Вороги намагалися знищити свідчення минулого сучасними злочинами, але музей продовжує свідчити на весь світ. Україна сьогодні постає як країна, що перетворює травматичний досвід на пам'ять, відповідальність і європейську безпеку.

— Музей зазнав серйозних руйнувань внаслідок російського удару, частина колекції та експозиції була знищена. Проте у єдиній вцілілій залі вам все ж вдалося організувати проведення цієї міжнародної виставки. Як це вдалося зробити, яка ситуація в музеї зараз і які ваші найнагальніші потреби для відновлення?

— Станом на сьогодні в музеї вже відбулися візуальне та інструментальне обстеження. Ми виконуємо консерваційні заходи, готуємо об'єкт до зимового періоду та відновлюємо систему опалення у вцілілій частині будівлі, щоб уникнути появи плісняви від замокання стін. Змонтовано тимчасову захисну систему з модульних риштувань і тентове накриття для захисту від опадів.

Коли ми отримали результати обстеження, то зрозуміли, що вціліла зала може функціонувати — і сьогодні приймаємо перший публічний захід після обстрілу. Нагальна потреба зараз і на майбутнє — це кошти для вартісного відновлення. Ми відкрили благодійні рахунки в іноземній та національній валютах. Влітку отримали благодійну допомогу — комп'ютерне обладнання для колективу, але попереду велика потреба у відновленні всього спеціального обладнання для експозиції, яке було втрачене повністю.

— Який реальний масштаб втрат колекції внаслідок обстрілу, що вдалося врятувати? Як цей досвід змінює підходи до безпеки, зберігання та децентралізації колекції в майбутньому?

— У перші години після обстрілу здавалося, що 40% експозиції втрачено через обвал перекриттів. Але завдяки скоординованій Міністерством внутрішніх справ роботі, рятувальникам  ДСНС із нашими фондовиками, які шість днів скрупульозно проводили пошуково-рятувальні роботи, вдалося знайти фактично все.

Ми зафіксували втрату лише десяти експонатів із тієї частини експозиції, де була представлена етнографія Полісся. На щастя, ми маємо схожі експонати і зможемо відновити цю частину експозиції, коли загалом відновимо роботу музею. 

— Цього року виповнюється 40 років від дня Чорнобильської катастрофи. Як у цей знаковий рік та в умовах повномасштабної війни змінюється головна місія Музею "Чорнобиль"?

— Мені дуже хотілося, щоб нова експозиція була не про трагедію і травми, а про боротьбу, спільний досвід, винесені уроки та те, що українці — унікальна нація, здатна відновитися після найтяжчих випробувань. Сьогодні зона відчуження вже трансформувалася у зону відродження.

Звичайно, війна внесла свої корективи: ми змушені були говорити і про питання безпеки, і про відповідальність за роботу АЕС, і про нову загрозу внаслідок повномасштабного вторгнення — окупацію станцій. У нас були створені окремі тематичні блоки, присвячені цьому. Величезним плюсом оновленої експозиції стала освітня частина, де розповідалося про розвиток атомної галузі та життя зони відчуження. Нам вдалося заговорити про Чорнобиль по-іншому.

— У 1986 році ви здійснили польоти над палаючим реактором. Як ви, людина з таким колосальним досвідом, сприймаєте переосмислення тих подій через сучасний медіа-арт, VR-шоу та інтерактивні інсталяції? Чи є сенс говорити про трагедію через такі формати?

— Сенс є, тому що наша молодь сприймає це дуже позитивно — це їхня стихія. Але такі цифрові речі обов'язково треба поєднувати з реальними артефактами в музеї. Щоб молодь бачила все на власні очі: якими були засоби захисту, чого тоді не було, і як люди виконували свою роботу з ліквідації. Те, що ми бачимо в електронному вигляді — це одне, але справжні артефакти дають змогу наочно уявити суворі умови тієї чорної роботи.

— Ви часто їздили до Європи на дні Чорнобиля, зустрічалися з молоддю. Як європейці сприймали цю тему?

— Ми розповідали людям і студентам про наслідки катастрофи. Нам вдалося достукатися до європейців: після зустрічей представники Великої Британії та Іспанії почали самостійно приїжджати до України, їздити по селах навколо Чорнобиля та відбирати дітей, які потребують оздоровлення за кордоном. Спочатку вони думали, що постраждала лише Білорусь, куди пішла перша хмара, але ми пояснювали, що Україна постраждала не менше. Тему Чорнобиля не можна замовчувати, вона буде актуальною ще багато років.

— Які уроки людство має винести з Чорнобиля та подальших аварій на кшталт Фукусіми?

— У нас в авіації кажуть: "Утратив страх — чекай біди". У Чорнобилі був людський фактор, а на Фукусімі — природний катаклізм, адже японці розраховували на 15-метрове цунамі, а воно було під 40 метрів. Але головне — це професійність і відповідальність керівників держав. Потрібно думати про альтернативні джерела енергії, бо людство ще не навчилося по-справжньому боротися з наслідками ядерних катастроф. Головний висновок — потрібна максимальна відповідальність і професіоналізм на кожному місці.

Інформація для відвідувачів:

Виставка: CHORNOBYL40 (до 12 листопада)

• ДЕ? Національний музей "Чорнобиль" (м. Київ, провулок Хорива, 1);
• КОЛИ? Щодня з 11:00 до 19:0;
• СКІЛЬКИ? Безкоштовний за попередньою реєстрацією.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter