"Київ став символом опору": засновники фестивалю "Іскра" про культурний спротив та велике повернення додому
Фото надане командою фестивалю "Іскра"
Після чотирьох років кочівництва майданчиками Берліна, Нью-Йорка та Праги фестиваль електронної музики "Іскра" повертається додому — до Києва. Міста, яке за останні роки стало не лише форпостом у боротьбі з російськими імперськими амбіціями, а й символом справедливого спротиву, солідарності та свободи. Міста, де у 2021 році все почалось з санаторію "Хвиля".
З 25 до 27 липня "Іскра" знову запалюватиме Київ вже на новій локації — з грузинською гостинністю та українською жагою до життя. Де саме? Дізнаємось за день до початку фестивалю.
А поки "ТиКиїв" поговорив зі співорганізаторами "Іскри" Звіадом Гелбахіані та Кирилом Нільссоном про те, як фестиваль мінявся з роками, яким він постане вже за тиждень у Києві та про мистецтво як форму спротиву російській агресії.
Про заснування спільноти й фестивалю
Насамперед хотілося б повернутися до початку вашої діяльності: розкажіть трохи про Bassiani й ту спільноту, яку клуб гуртує навколо себе в Грузії.
Звіад Гелбахіані: За Bassiani завжди стояла ідея, яку ми поділяли — це був рух опору, який проявлявся у протистоянні несправедливості та утиску, а також у вираженні солідарності один з одним.
Як з'явилися ідея "Іскри" та розпочалася співпраця з українською командою? Що вас об'єднало?
Звіад Гелбахіані: Ми завжди спілкувалися з українськими артистами, наші музиканти часто грали в Києві та навпаки. Для мене і моїх колег по команді Київ став символом руху опору. У протистоянні з гнобителями український народ продемонстрував, що гнобитель не завжди перемагає. Це справді варте захоплення.
Про перший фестиваль в Україні
Ви пам'ятаєте підготовку до першого фестивалю — вибір локації, артистів, створення спільних сенсів і власні емоції — як це було?
Звіад Гелбахіані: Локація — це діючий санаторій "Хвиля", побудований у 1992 році. Його нам порекомендував друг, який відвідував одну з панельних дискусій у Києві.
Чому для проведення "Іскри" обрали саме Київ?
Звіад Гелбахіані: Якби не Київ, сьогодні російська імперія стояла б на порозі Європи, і ми б зараз не були вільними та не змогли б насолоджуватися своєю свободою. Для нас він завжди був і залишиться символом опору, а боротьбу українського народу пам'ятатимуть покоління.
Що з того фестивалю запам'яталося найбільше? І що стало його частиною назавжди?
Звіад Гелбахіані: Найбільше мені запам'яталася величезна підтримка, яку ми відчували з усього світу. Це було неймовірне відчуття — відчувати таку широку солідарність у глобальному масштабі.
Про "Іскру" під час повномасштабного вторгнення
Як "Іскра" опинилася в Берліні й чи швидко вдалося знайти підтримку для організації заходу в Німеччині?
Кирило Нільссон: Після початку повномасштабного вторгнення проведення фестивалю в Києві у 2022 році стало неможливим. Тому було ухвалено рішення організувати "Іскру" в Берліні. Проведення заходів такого масштабу у форматі шоукейсу майже завжди є фінансово збитковим, проте ми відчули потужну підтримку з боку як українських, так і іноземних артистів. Багато хто погодився виступати за символічні гонорари, а дехто й узагалі відмовився від оплати.
Саме завдяки цій солідарності нам вдалося не лише реалізувати подію, а й зібрати певні кошти, які були передані до українських фондів. Крім Берліна, ми проводили "Іскру" в інших містах по всьому світу — в Празі, Варшаві, Нью-Йорку.
"Іскра" — не лише про музику чи рейв, а й про культуру та спротив. Як змінилися меседжі й сенси фестивалю з початком повномасштабного вторгнення? Які теми почали звучати гучніше, а які, можливо, зникли зовсім?
Кирило Нільссон: Ще до початку повномасштабного вторгнення ми прагнули бути більше, ніж просто музичний рейв: у програмі фестивалю вже тоді були панельні дискусії, квір-кабаре та спортивні змагання між різними формаціями.
Після 2022 року ми значно розширили цей напрям — дискусіям почали приділяти більше уваги, виділяючи для них окремі дні та орендуючи спеціальні локації. Через ці події ми прагнули донести важливі теми до міжнародної аудиторії, яка зазвичай залишалася поза контекстом. Звісно, більшість обговорень були так чи інакше пов'язані з російською агресією та її впливом на українську культуру.
Повернення до Києва й нові сенси
Коли ви зрозуміли, що готові повернутися з фестивалем до Києва? І як цю новину сприйняла спільнота?
Кирило Нільссон: Насправді ми планували повернутися в Україну ще минулого року — лайнап уже був сформований і підготовка активно тривала. Проте через низку обставин, які виникли в останній момент, у нас не вийшло це реалізувати. Тому подію довелося відкласти на рік.
Ви змінили локацію з міркувань безпеки. Як відбувався пошук нового місця: яким воно мало бути й чи задоволені ви вибором?
Кирило Нільссон: На жаль, були вимушені відмовитись від дорогої нашому серцю локації, санаторію "Хвиля", де зародилась "Іскра". Адже через війну складно забезпечити логістику та безпеку перебування великої кількості людей за містом.
А деталі цьогорічної локації ми розкриємо лише в переддень фестивалю. Вона в центрі столиці, поки більше не скажемо.
Розкажіть більше про програму фестивалю: артистів, дискусії й традиційний благодійний футбольний матч.
Кирило Нільссон: У програмі фестивалю будуть представлені як танцювальна музика, так і концертні виступи. Окрім музичної частини, на гостей очікують панельні дискусії, святкова вечеря, цікаві колаборації з волонтерськими проєктами, артінсталяції, а також програма з живими виступами в просторі ABO.
Як цьогорічна "Іскра" переосмислює події війни? Чи з'явилися нові ініціативи для волонтерства, збори, важливі партнерства?
Кирило Нільссон: Цього року ми плануємо співпрацю з кількома волонтерськими організаціями та військовими бригадами. Наразі маємо домовленості з учасницями організації CVIT. Ймовірно, буде ще більше ініціатив, які наразі перебувають на стадії затвердження.
Чому, попри все, важливо творити культуру тут і зараз?
Кирило Нільссон: Тому що культура — це те, заради чого ми боремося, і те, що нас тримає. У час війни ворог намагається знищити не лише наші міста, а й нашу ідентичність, мову, пам'ять, сміх, пісню — усе, що робить нас нами. Творити культуру зараз — означає не дозволити цьому статися.
Наостанок
Скільки людей працює над створення фестивалю?
Кирило Нільссон: Залежно від масштабу події змінюється і кількість залучених людей. Інколи це може бути дві людини, інколи — більш як десять. Наша команда не дуже велика, але вона складається з тих, хто передусім працює заради ідеї.
Який із фестивалів зібрав найбільше відвідувачів? І наскільки спільнота "Іскри" збільшилися з роками?
Кирило Нільссон: Важко сказати точно, все залежить від локації. Але найбільше людей ми мали на нашій першій "Іскрі" у Києві, оскільки це дозволяла локація. Тоді подію відвідали близько трьох тисяч людей.
Під час проведення "Іскри" в Нью-Йорку на другий рік ми мали майже втричі більше відвідувачів — понад 1500 людей, що може свідчити про все більшу зацікавленість у наших подіях.
