Настя Зухвала: "Київ допоміг мені стати дорослою в найкращому значенні цього слова"

Фото: колаж "ТиКиїв"

Ми продовжуємо досліджувати столицю разом із коміками наймасштабнішого українського стендап-проєкту "Підпільний Стендап". Як знайти кумедне в повсякденному та повсякденне в кумедному? Поговоримо з нашою десятою героїнею — Настею Зухвалою.

Насте, коли ти вирішила переїхати до Києва та чому обрала саме його?

Я переїхала до Києва одразу по закінченні універу. Хоча в студентстві роздумувала над тим, щоб перебратися до Одеси. Але це була радше фаза "драма квін", де я вирішую стати поетесою і жити біля моря. (Усміхається.) 

До Києва я вирішила перебратися з прагматичних мотивів. Я жила в передмісті, і хоча там досить комфортно й затишно, реалізувати мої амбіції там не було змоги. Тож у 2015 році повісила вузлик на паличку — і вирушила до столиці.

У якому районі живеш зараз? Розкажи про найулюбленіші його локації!

Так-с, карта показує, що це Дніпровський район. Але я відчуваю себе громадянкою лівого берега Києва (це той, що найкращий).

Найулюбленіші локації: парк Перемога, але, будь ласка, не в неділю. І я б йшла від Маку на Дарниці перевальцем аж до озера. Може, качок побачите. Але давайте без хліба.

Русанівська набережна — попередньо, вважаю, треба зайти в  "Щастя на Русанівці" на зелений борщ і потім крокувати за кохве та пройтися парком.

Влітку раджу сходити на пляж на Микільсько-Слобідській. Але перекус беріть із собою, бо пахлава медова не передбачена.

Яке в тебе улюблене місце в Києві? Де любиш проводити час?

Золоті ворота, клуб "Підпільного Стендапу". Я проводжу там багато часу й у роботі, і без особливого приводу. Якщо я вештаюся десь у центрі, то точно знаю, що ноги мене самі приведуть на Золотоворітську, 15.

Люблю це місце, бо відчуваю себе там як вдома. "Підпільний клуб" — це частина закладу Porta D’orо, і всі коміки знають команду закладу, а команда знає коміків. Та поза тим, саме цей заклад на Золотоворітській завжди був місцем, де можна зустріти найрізноманітнішу публіку — від іноземних туристів до відділу бухгалтерії, і при цьому всі почуваються комфортно.  

Пам’ятаєш, де в Києві в тебе вперше відбувся стендап?

О, це легендарне місце, оспіване старожилами комедії — фан-бар "Банка" на КПІ. Тоді "Відкритий мікрофон" був серйозною подією і для тих, хто вже мав досвід в комедії, а для новачків і поготів. Щоразу коміки змагались за кубок — трилітрову банку з логотипом. Але це був сакральний трофей, який всі хотіли мати. І хоча я завжди хвилювалася, виступаючи в "Банці" (і першого разу, і всі наступні рази), та пам’ятаю, що там була дуже тепла атмосфера. Ну і вишневий сидр. 

Як би ти описала у своєму стендап-виступі типового киянина?

Не думаю, що можу описати киян як типових хоча б тому, що навіть із терміном "киянин" є складнощі. В Києві не так багато людей, які від народження тут живуть. Ймовірно, це одна з найпривабливіших рис Києва — різноманіття людей, характерів, течій, хвиль тощо.

Якби ти створювала стендап-шоу на основі історії Києва, яку епоху б обрала?

Нинішню, бо жодна інша доба не була настільки багатою на парадокси: дискотека під повітряну тривогу, концерти в укриттях, кавування під салюти ППО. Топове шоу вийшло б!

Як Київ змінив тебе, чого навчив?

Життя в Києві припало на етап мого дорослішання, чи навіть зрілості. Без цього міста я б точно не була тою, ким є зараз. В юності пам’ятаю себе запальною, вразливою і категоричною. Якщо що — те, якою я є зараз, — це вже не запальна і не категорична. Київ навчив мене бути лояльнішою і до людей, і до себе. Київ, а точніше люди, яких я тут зустріла, допомогли мені стати дорослою в найкращому значенні цього слова.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter