Що необхідно знати про працевлаштування військових
Колаж: "ТиКиїв"
Чомусь зараз заведено писати і казати: “Коли скінчиться війна і повернуться тисячі військових, то виникне питання про їхнє працевлаштування”. Насправді військові ВЖЕ повертаються — хтось через отримані поранення, хтось за станом здоров’я або з інших поважних причин. І ця кількість буде множитися у геометричній прогресії. Питання часу.
Чому про це варто думати вже сьогодні, про програми, які допоможуть вчорашнім бійцям знайти роботу, або опанувати щось нове, використовуючи попередній досвід, про те, чого не варто у них питати і як підтримати — читай в інтерв’ю з Вікторією Наливайко — співзасновницею & CEO рекрутингової платформи BazaIT.com.
Вікторія, чому все ж таки працевлаштування для військових — це дійсно важлива складова їхньої адаптації?
Більшість військових, які зараз захищають нашу Україну, не були до 24-го лютого професійними військовими. Це були звичайні мирні люди: маркетологи, підприємці, баристи чи айтівці. І вони прийняли рішення, взяли на себе важкий обов’язок: піти служити — відвойовувати нашу незалежність та території.
Тому, коли вони повертаються до цивільного життя, то вже наш обов’язок — допомогти їм зробити це повернення максимально комфортним. Допомогти з працевлаштуванням, розказати як змінився ринок праці, підказати де наймають, допомогти адаптуватись до роботи або здобути нову професію.
Які типові труднощі виникають у військових з адаптацією у трудовому колективі?
Я виокремлю низку наступних:
Культурна розбіжність. У військовому середовищі і цивільному суспільстві існують відмінності у структурі, комунікації, обов'язках та підходах до роботи. Важливо адаптуватися до нового стилю роботи і спілкування.
Брак досвіду. Учасники військових дій можуть не мати досвіду роботи в цивільних сферах, на які є попит на ринку праці. І це може створити труднощі при пошуку роботи та конкуренції з іншими кандидатами.
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Деякі ветерани можуть страждати від ПТСР, що може впливати на їхню спроможність до адаптації до робочого середовища та взаємодії з колегами.
Комунікаційні навички. Військові навички комунікації можуть відрізнятися від того, що вимагається на цивільному ринку праці. Тобто учасники військових дій можуть мати труднощі у встановленні відносин з колегами та управлінням.
Відчуття втрати. Деякі ветерани можуть відчувати втрату спільноти і підтримки, яку вони знаходили в армії. Це може призвести до відчуття відокремленості й самотності.
Необхідність перекваліфікації. Учасникам військових дій може знадобитися перекваліфікація або навчання для опанування цивільними професіями. Це може бути важливим аспектом адаптації до нового виду роботи.
Які фактори впливають на успішність процесу адаптації?
По-перше, — організаційна адаптація. Ветеран вивчає та засвоює нову інформацію про діяльність компанії, свої функції, основні робочі моменти та організаційні питання.
По-друге, — психосоціальна адаптація. Ветеран входить в новий колектив, пристосовується до нових людей та усвідомлює себе як частину команди. Він вивчає корпоративну культуру і звикає до такої командної роботи.
По-третє, — професійна адаптація. Ветеран вчиться, набуває спеціальних знань та навичок, щоб добре виконувати свої обов’язки. Постійне навчання, вдосконалення, трохи практики й вже зовсім скоро ветеран буде впевнено почувати себе на своєму робочому місці.
І по-четверте, — психофізіологічна адаптація. Ветеран пристосовується до свого робочого графіку і розподіляє свій час на роботу та відпочинок. Якщо в компанії ненормований графік або трохи відрізняється від звичайного, на цей етап варто звернути особливу увагу.
Чи існують програми для онлайн навчання ветеранів професіям?
Як на мене, то найкраща — Choice31 — вони надають безплатне навчання для ветерана (від редакції: нижче дивись список корисних посилань на ресурси, що допомагають з навчанням).
Для багатьох учасників та учасниць бойових дій пошук роботи може бути вкрай стресовим. Як можна мінімізувати цей стрес?
Почати вивчати ринок праці, щоб розуміти очікування від працевлаштування. Вивчати потенційного працедавця, консультуватись з приводу резюме, дати прочитати резюме знайомим або попросити рекомендацій у самих рекрутерів, готуватись до співбесід (проговорити свою презентацію, як спеціаліста, виділити сильні сторони, які здобули під час військової служби).
Фото: veteranhub.com.ua
Які типові помилки чи непорозуміння виникають у роботодавців під час співбесіди з ветеранами, і як цього можна уникнути?
Категорично не можна запитувати:
Чи когось вбивав і скількох вбив.
Чи стріляли у нього самого.
Чи бачив загиблих або як хтось помирає.
Чи бачив відірвані частини тіла.
Розпитувати, що саме було найгіршим чи найважчим на службі.
Чи радий ветеран, що повернувся додому.
Коли закінчиться війна.
Чи має військовий зброю.
Чи було страшно на фронті.
І це тільки частина в переліку недоречних питань! Важливо під час спілкування з ветеранами уникати оцінювання їхнього досвіду або загалом воєнної чи політичної ситуації в Україні. Порівнювати одного кандидата-ветерана з іншим теж дуже неетично.
Чи отримують роботодавці якісь бонуси за працевлаштування ветеранів?
Найголовніший бонус, який отримає працедавець — це вмотивований кандидат, який володіє сильними сторонами, і хоче працювати, орієнтований на командну роботу та результат.
Фото: з вільних джерел
Ви кажете "володіє сильними сторонами". Конкретизуйте, будь ласка.
Просто перерахую: конкретність, загострене відчуття справедливості, вміння володіти собою, стійкість та витримка, відповідальність, дисциплінованість та чіткість, прийняття субординації та ієрархії, навички володіння технікою.
Яким чином роботодавці можуть створити більш сприятливе середовище для успішної адаптації ветеранів на робочому місці?
Почну з того, що не можна робити: відразу починати формувати діалог з пересторог, побоювань, суб’єктивного відношення; говорити так, ніби розмовляєш з другом на кухні, не модеруючи про що і як запитуєш; проявляти занадто багато емоцій, пов’язаних з жалем, підтримкою, порадами; виділяти ветеранів від інших людей, в негативному сенсі.
А от що необхідно робити: допомагати з фізичною реабілітацією, надавати психологічну допомогу, співпрацювати з родинами військових, враховувати потреби ветерана при формуванні робочого місця, здійснювати юридичний та фінансовий супровід тощо.
Як родина та близькі можуть підтримати ветеранів під час їхньої адаптації?
Запитувати про успіхи на роботі. Вислуховувати їх та вести діалоги про труднощі або навпаки — про цікаві історії, які відбуваються в колективі.
Допомагати з пошуком роботи, запитувати знайомих, ділитись програмами навчання, які трапляються чи про які десь почули.
Це нібито прості речі, але вони дійсно важливі.
