"21 лютого був його третій день народження в полоні". Історія дружини полоненого захисника Маріуполя
Фото: надане проєктом GIDNA
Минає третій рік повномасштабної війни. За кожним, хто загинув на ній, потрапив у полон чи вважається безвісти зниклим, криються болючі історії родин, що чекають на своїх близьких чи переживають трагічну втрату.
Катерина Єфіменкова — цивільна дружина військового з бригади НГУ "Азов". Востаннє вона бачилася зі своїм нареченим Богданом 21 лютого 2022 року, на його 27-й день народження.
Це для мене прекрасний і жахливий день водночас, бо вже свій третій день народження він зустрічає в полоні, — каже Катерина.
Пара родом із Маріуполя. Познайомилися ще у школі, але згодом тривалий час спілкувалися лише телефоном. Якось, коли чоловік вже був на військовій службі, вони таки домовилися побачитися вперше за довгий час, пригадує дівчина:
Я написала Богдану: "зустріньмося зараз". Він відповів, що якраз у Маріуполі і має 10 хвилин перед від'їздом на базу в Урзуф. Я пам'ятала Богдана ще школярем, а тут виходить з таксі такий красень з бородою, у тактичній кепці.
За чотири місяці стосунків Богдан освідчився, закохані почали готуватися до весілля. Катерина каже, що в якийсь момент зрозуміла, що не хоче пишних святкувань — їй достатньо знати, що кохана людина поруч. У цивільному шлюбі вони прожили 6 років.
За тиждень до початку великої війни Богдан попросив наречену покинути Маріуполь. Він сказав, якщо росіяни зайдуть в місто, то зрівняють його із землею. Катерина до останнього не вірила в такий страшний сценарій.
Ми з батьками виїжджали 24 лютого під вибухи. Щойно машина зупинялася — в мене починалася паніка, мені здавалося, що зараз у нас влучить снаряд і ми всі загинемо. Думка про те що, якщо я зупинюсь, я помру, — переслідувала мене всю дорогу, — пригадує вона день евакуації.
Дорогою дівчина отримувала повідомлення від нареченого — Богдан наполегливо просив виїжджати за кордон. Але Катерина з батьками зупинилися на Закарпатті. Що відбувалося в Маріуполі, він не розповідав. На зв'язок виходив дуже рідко, адже в місті вже точилися важкі бої.
Усе, що він встиг мені написати, це те, що у них не вистачає їжі, він дуже схуд і через важкі контузії не може спати. Потім у коротких повідомленнях він просив прислати фото їжі, щоб хоч подивитися на неї, а вже потім прощався зі мною. Я не знала, що відповідати… Мені було дуже важко, — розповідає Катерина.
Дівчина розуміла, що там пекло, і шанси в ньому вижити мізерні. Вона постійно шукала зв’язку з нареченим через його побратимів і готувалася до найгіршого.
У травні 2022 року, коли стало відомо про вихід оборонців "Азовсталі" та полон, доля Богдана була невідома.
Я дуже нервувала, бо дівчата одна за одною почали писати, що їхні чоловіки виходять на зв'язок, а мій — досі ні. Тоді я звернулась із запитом до однієї служби, де дізналася, що Богдан вважається безвісти зниклим. Мій світ рухнув. Я сиділа в кутку кімнати десь на Закарпатті та просто ридала, — пригадує Катерина.
Пізніше інформацію про чоловіка спростували. Богдан разом з усім гарнізоном виходив з оточення в "почесний полон".
Полон
26 травня 2022 року Богдан вперше за довгий час подзвонив Катерині. Розмова була коротка. Він сказав, що дуже скучив і важить зараз лише 53 кг при зрості 180 см. Катя знала, що у Богдана були важкі контузії. Побратими розповідали, що поряд з ним впав снаряд, і всі думали, що він загинув. Але чоловік встав і пішов.
Про його важкий стан я здогадалася навіть з повідомлень, які він писав ще з Маріуполя, — вони були нерозбірливими, з одруківками, — пригадує Катерина.
Це було востаннє, коли дівчина розмовляла з коханим.
Про нелюдські катування Богдана в російському полоні наречена вперше дізналась у 2023 році від колишніх військових бранців, яким вдалося повернутися додому.
Таких тортур, як у фільмах жахів, я навіть уявити не могла. Полонених принижують усіма можливим методами, — розповідає дівчина.
Історія Богдана увійшла до "Московських конвенцій" — збірки статей, написаних на основі реальних свідчень колишніх військовополонених, їхніх близьких і товаришів по службі. У книзі описується полон та поводження російської сторони з українськими військовополоненими.
Проєкт створила Асоціацією родин захисників "Азовсталі" за підтримки Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими при ГУР МО, Офісу Омбудсмена та Міністерства закордонних справ України. Повний його текст тут.
Крім розповідей очевидців про полон, Катерина Єфіменкова не отримувала жодної звістки від свого нареченого "азовця" понад 2,5 року.
Дівчину дуже пригнічує те, що чоловік перебуває у повній інформаційній ізоляції: листи йому не доходять, він навіть не знає, що на нього чекають вдома.
Я роками не знаю, де він перебуває. У жовтні 2024 року я знайшла військового з обмінів, який був з Богданом в одній камері. Той сказав, що до літа вони перебували у в'язниці в Таганрозі, а потім їх вивезли. Відтоді Богдан просто зник, я не можу знайти ніякої інформації з того часу. І це дуже лякає.
Катерину також засмучує бездіяльність міжнародних організацій, які мали б контролювати, як росія поводиться із полоненими українськими військовими. Дівчина неодноразово зверталася до Червоного Хреста, передавала їм факти катування — в офіційних листах, через форму на сайті, навіть дзвонила у Женевський офіс. Але все що вони зробили — це передавали запити на розгляд. Навіть посилка та лист, які Катерина відправляла через Червоний Хрест, Богдану не дійшли.
Понад 2,5 року життя в страху та очікуванні привели Катерину до повного виснаження.
У мене був такий жахливий стан, що я навіть з ліжка не могла встати. Два тижні я не виходила з дому, навіть на акції на підтримку військовополонених. У мене просто опустилися руки, бо щоб я не робила — це не допомагало, — пригадує дівчина.
Продовжувати боротьбу за чоловіка Катерині допомогла робота з психологом на безоплатному проєкті GIDNA від фонду Future for Ukraine.
Зараз я достатньо активна і навіть переїхала в нове житло. Повернулася до своєї соціальної роботи і про себе не забуваю. Дякую моїй психологині Ользі Корбут.
За минулий рік проєкт допоміг відновити емоційний стан 28 жінкам, чиї рідні перебувають у полоні або вважаються безвісти зникли, зокрема 14 жінкам з Асоціації родин захисників "Азовсталі".
На фото ми приховуємо обличчя Богдана навмисно задля безпеки захисника, який і досі перебуває в російському полоні.
Матеріал написаний на основі інтерв'ю з Катериною Єфіменковою до дня народження її нареченого — захисника, військовослужбовця бригади НГУ "Азов", якому 21 лютого виповнилося 30 років.
