День камінг-ауту: відомі активісти — про важливість відкритості та власний досвід розкриття орієнтації
Фотоколаж "ТиКиїв"
11 жовтня у світі відзначають Міжнародний день камінг-ауту. Цей день присвячений підтримці представників спільноти ЛГБТІК+, які здійснили або планують здійснити розкриття своєї орієнтації чи гендерної ідентичності.
У сучасному суспільстві дедалі активніше утверджуються ідеї відкритості квір-ком'юніті, адже саме замовчування й нестача поінформованості породжують дискримінацію. Редакція "ТиКиїв" поспілкувалася з трьома активістами ЛГБТІК+ — Володимиром Завадюком, Зоєю Мозговою та Леонідом Поліщуком — і дізналася про їхній досвід камінг-ауту та ставлення до публічного розкриття орієнтації.
Володимир Завадюк, продюсер, керівник департаменту Big Brave Events, Big Entertainment Shows 1+1 Media
Про значущість культури камінг-аутів:
Відкритість важлива, адже це про людяність, про humanity, про те, що робить нас людьми. Це про те, що варто бути собою, адже наша автентика — це насправді найбільше наше паливо. Можливість бути собою дає крила та надихає інших людей. Це посилює тренд на різноманіття і повагу до нього.
Про власний камінг-аут:
Це був внутрішній поклик: я відчув, що саме зараз час це зробити. Тому кажу всім, хто хоче здійснити камінг-аут: варто відчути, коли настане ваш час для цього, все зважити, не поспішати.
Але я раджу це зробити, тому що тільки тоді ви відчуєте, наскільки вільними ви стаєте — без упереджень і засуджень.
Я здійснив камінг-аут у 36 років дописом у соцмережах. Насправді я був дуже позитивно вражений великою підтримкою медіа та людей. Це наводить мене на думку, що Україна, безумовно, — Європа, з європейськими цінностями та повагою до прав людей.
Про те, як камінг-аут вплинув на спілкування та самосприйняття:
Мої люди завжди зі мною. Мені здається, що камінг-аут став "магнітом" у дуже багатьох співпрацях, колабораціях, можливостях, сенсах. Люди, які поважають інших людей, — мої люди. Вони поважають кордони інших та власні.
Для мене камінг-аут — це місія активіста ЛГБТК+. Це неймовірно актуально для нашої країни зараз — на шляху до Європи, для протидії росії та російським фейкам. Це можливість надихати інших людей і бути собою — відвертим, чесним, щирим. Для мене це про величезну трансформацію, про життя, про повагу до інших і до себе.
Леонід Поліщук, журналіст і блогер
Про значущість культури камінг-аутів:
Я переконаний, що в Україні це зараз навіть важливіше, ніж у країнах, де права ЛГБТК+ людей давно захищені законом. У нашому суспільстві все ще може складатися хибне враження, ніби таких людей не існує, або їх настільки мало, що їхні проблеми не варті уваги. Саме тому камінг-аути є критично важливими.
Коли ми говоримо про себе відкрито, ми стаємо видимими. Ми показуємо, що ми є. Це надихає інших людей зі спільноти, дає їм відчуття, що вони не самі.
І найголовніше — це змушує суспільство змінюватися, вчитися ставитися з повагою до всіх, незалежно від гендерної ідентичності чи сексуальної орієнтації. Зрештою, ця видимість і є тим рушієм, який підкреслює нагальну потребу в законах, що нас захищатимуть, як-от законопроєкт про реєстровані партнерства чи захист від злочинів на ґрунті ненависті.
Про власний камінг-аут:
Якогось одного переломного моменту, мабуть, не було. Це було радше поступове усвідомлення. Моє оточення здебільшого й так усе розуміло, просто я ніколи не говорив про це прямо. Головним бар'єром був страх надмірної уваги, можливої негативної реакції.
Але в якийсь момент я зрозумів, що мовчання і страх виснажують більше, ніж потенційні наслідки. І, як не дивно, після камінг-ауту кардинально нічого не змінилося в гірший бік. Навпаки, я отримав значно більше підтримки. Звісно, хейту в коментарях у соцмережах вистачає — там можна побачити й погрози, і стереотипну гомофобію. Але я зрозумів головне: важливо оточувати себе людьми, які тебе приймають, і просто не реагувати на негатив. Підтримка близьких виявилася набагато сильнішою за ненависть незнайомців.
Мій перший публічний камінг-аут відбувся під час інтерв'ю для одного YouTube–каналу. Відео називалося "Гомофобні питання гею". Це був справжній виклик і вихід із зони комфорту. Я відчував величезну відповідальність, адже мені потрібно було не просто розповісти про себе, а й відповісти на безліч важливих і часом складних питань про ЛГБТК+ спільноту.
Чесно кажучи, я готувався до гіршого, але реакція мене вразила. Відео набрало десятки тисяч переглядів, і під ним було неймовірно багато коментарів підтримки. Це дало мені величезну надію. Я радий, що наважився бути максимально щирим і відкритим. Якщо моя історія допомогла хоча б одній людині змінити свою думку і стати трішки толерантнішою, значить, усе було недарма.
Про те, як камінг-аут вплинув на спілкування та самосприйняття:
З найближчими людьми я й досі не обговорюю це дуже детально. Мабуть, залишається якась внутрішня незручність чи сором, це складно пояснити. Але вони бачать мою діяльність в інтернеті, мої інтерв'ю, мою роботу, і, думаю, все розуміють без зайвих слів.
Водночас моя відкритість дуже позитивно вплинула на професійне життя. Я навчаюся на аспірантурі в Національному університеті "Києво-Могилянська академія", де готую дисертацію про медіарепрезентацію ЛГБТК+ спільнот. Я вже маю кілька наукових публікацій на цю тему. І я неймовірно радий, що в університеті до цього ставляться абсолютно спокійно і з повагою. Жодного разу я не стикався з негативом чи навіть здивуванням. Це показує, що я обрав місце, цінності якого повністю поділяю.
Після камінг-ауту самосприйняття змінилося дуже сильно. Мені стало набагато легше дихати, буквально. Зник постійний тягар — необхідність щось приховувати, боятися, що хтось дізнається, особливо рідні. Саме страх їхньої реакції був найбільшим. Бо це найближчі люди, зв'язок з якими не хочеться втрачати за жодних обставин.
Але мені пощастило. Я отримав спокійну реакцію і прийняття, а це — головне. Я ніколи й не очікував якоїсь неймовірної підтримки чи параду на мою честь. Адже сексуальна орієнтація — це просто частина особистості, щось звичайне. І в ідеальному світі це має сприйматися саме так — як норма, що не потребує яскравої реакції. Просто як факт. І ось це відчуття внутрішньої норми — мабуть, найцінніше, що я отримав.
Зоя Мозгова, трансформаційна коучка та художниця
Про значущість культури камінг-аутів:
На цей момент у житті я пришла до розуміння, що відкритість — це ключ до справжньої свободи. Це не просто визнання чогось ззовні, а глибокий внутрішній процес, коли ми перестаємо приховувати правду від самих себе.
Бути відкритим означає дозволити світу бачити нас такими, якими ми є, без спроб відповідати очікуванням. Камінг-аут — це акт любові до себе. Скажу більше: це не одноразова подія. Це щоденна практика чесності: із собою, з близькими, зі світом. Кожен раз, коли ми говоримо правду про те, що відчуваємо, ми повертаємося до себе істинного всередині.
Про власний камінг-аут:
Насправді в мене ніколи не було внутрішньої потреби робити щось подібне публічно. Я завжди почувалася досить вільно й відкрито проявляла свій інтерес — як до жінок, так і до чоловіків. Для мене це було природно, без необхідності щось доводити чи пояснювати.
Але у 2023 році я випадково побачила історію, яка глибоко мене зворушила. У Харкові дві жінки-військові, щиро закохані одна в одну, вирішили провести символічну церемонію шлюбу.
Це був чистий акт любові та сміливості, але в коментарях під публікацією було стільки бруду, осуду, гнилі, злості й неприйняття…Страшно вразило, наскільки в Україні низький рівень толерантності, і водночас мені стало боляче від усвідомлення, наскільки важко людям просто бути собою.
Тоді в мені вперше зародилася думка: як шкода, що багато хто не наважується відкрито говорити про себе і про те, що це нормально — любити або спати з тим, хто тобі резонує, попри будь-які відмінності від особистих уподобань.
Згодом, коли я вже була у стосунках, які по-справжньому відкрили моє серце, з'явилося багато чесності, натхнення і бажання ділитися. І тоді імпульс сказати про це виник природно — не як рішення "зробити камінг-аут", а як акт любові, довіри й відкритості.
Мій камінг-аут відбувся в Instagram і став для мене особливим актом визнанням любові. Не лише до себе, а й до тієї жінки, яка стала моєю партнеркою, джерелом натхнення та сили. Її внутрішнє полум'я, мудрість, любов і краса глибоко торкнули мене, відкрили моє серце ще більше, і я відчула бажання поділитися цим зі світом.
Про те, як камінг-аут вплинув на спілкування та самосприйняття:
Після камінг-ауту я отримала багато відгуків — від близьких людей і від тих, кого раніше не знала. І, чесно кажучи, хочу говорити саме про позитивне: багато хто писав, що відкритість надихає їх бути чесними з собою, довіряти своїм почуттям і не ховатися. Для мене це неймовірно цінно — бачити, як правда й щирість можуть ставати світлом для інших.
Що стосується мого близького оточення, то всі про все знали й це не було новиною. Єдиними складними моментами були стосунки та розмови з батьком після цієї події. Він досі скептично ставиться до одностатевих союзів і вважає, що про це краще не говорити.
Але навіть тут я помічаю його поступовий процес розширення серця та прийняття. Спостерігати за цим — особлива радість, адже справжня відкритість і чесність поступово змінюють світ навколо нас, навіть тихо, через особистий приклад.
Камінг-аут став для мене прекрасним досвідом. Я усвідомила, що правда звільняє: вона дає впевненість не у вигляді інструменту влади чи переваги, а як внутрішню свободу бути справжньою, бути в моменті, дозволяти собі відчувати життя повністю.
Читай також: "Наступного дня мене звільнили. Одним днем": як квір-людей дискримінують на ринку праці
