"Як пікнік на вулкані": відомі кияни розповіли, як зустрічають Новий рік у столиці
Колаж "ТиКиїв"
Протягом останніх трьох років святкування Нового року у столиці перетворилося на справжній челендж. Та попри тривоги й небезпеки кияни знаходять у собі ресурси, щоби цінувати момент "тут і зараз" та наповнювати свято новим, глибшим сенсом.
Ми розпитали сімох відомих киян про їхнє сприйняття Нового року, особливі традиції та про те, як це — зустрічати сьогодні свято у столиці.
Юрій Марченко, журналіст Platfor.ma та United24, ведучий
Про особливі традиції святкування
Завжди маю вдома хоча б щось ялинкове. Іноді це просто якийсь недогризок віника, прадід якого переспав зі смерекою, але цьогоріч це — найкрасивіша ялинка в моєму житті. Колись давно вдома навіть було аж три сосни одночасно — просто пішов їх купувати ввечері 31 грудня, коли продавці ледве не доплачували за те, щоб здихатися неліквідної деревини. Коротше, хоч пару молекул ялинки, але мають бути вдома.
Ну і ще на саме святкування я завжди намагаюся надягти якусь нову річ. Власне, ці відповіді я формулюю 30 грудня, коли час вже піджимає — зараз допишу і піду куплю хоча б шкарпетки, щоб підтримати традицію.
Зустрічати Новий рік у Києві сьогодні — це…
…як пікнік на вулкані. Є вогники, гучність, відчуття особливості моменту — і водночас усвідомлення, що небезпека поруч. А ми все одно прикрашаємо ялинки, радіємо снігу, фотографуємо святкові моменти.
Зазвичай на Новий рік всі думають, що завтра все може бути трохи інакше. У Києві 2025 року ця фраза наповнена буквальним сенсом. Та це не робить свято менш важливим — радше додає йому значення. Погані люди хотіли, щоб ми переживали найскладніші часи та плакали. А ми переживаємо найскладніші часи й сміємося.
Дмитро Щебетюк, громадський діяч, засновник організації "Доступно.UA"
Про особливі традиції святкування
Мабуть, особливих традицій святкування Нового року в мене немає. Колись завжди святкували родиною, але зараз відходимо від цього "совкового" звичаю. Зазвичай наприкінці року я сідаю та пишу список цілей на наступний рік, дивлюся, чого досяг цьогоріч, які бажання справдилися.
Зустрічати Новий рік у Києві сьогодні — це…
Складно сказати. Як на мене, це вже не модно й не цікаво. Дуже хочеться, щоб ми більше зосереджувалися на святкуванні Різдва та Святого Миколая й відійшли від радянської традиції.
Дмитро Єфремов, режисер, продюсер та актор
Про особливі традиції святкування
У мене є стабільна традиція — обіцяти собі відпочити… і все одно сидіти над створенням фільму. Цей Новий рік не виняток: "СКАМЕР", фінальні правки та підготовка до прем'єри у березні 2026 року.
Особисто для мене свято — це коли робиш те, що любиш. Саме тому багато років я зустрічав Новий рік на сцені: працював ведучим без пауз і вихідних. І лише в останні кілька років з'явилася розкіш не працювати в новорічну ніч, тож намагаюся приділяти час родині та бути з близькими на свята.
Зустрічати Новий рік у Києві сьогодні — це…
…не про святкування. Це про усвідомлення ще одного важливого року, тишу та вдячність. Столиця живе у стані війни, але не втрачає сенсів. Я відчуваю відповідальність робити свою справу в улюбленому місті, працювати, знімати кіно й дивитися у світле майбутнє навіть тоді, коли немає сонця і коли важко.
Іван Морозов, зірковий хейр-стиліст
Про особливі традиції святкування
Я виріс у родині, для якої традиції мають важливе значення. Для мене Святвечір — це дуже чуттєве свято. Воно починається зранку, коли варять пшеницю на кутю. Паралельно готують мак: його спеціально запарюють, а потім розтирають із цукром у макітрі макогоном. Саме такі традиції закарбувалися в моїй пам'яті, і я з року в рік намагаюся відтворювати їх у себе вдома на святковому столі.
Звісно, у сучасному світі не все виходить так, як хотілося б, але саме ці моменти дуже сильно закарбувалися в мені. Є традиції, яких, на жаль, зараз не маю можливості дотримуватися, адже немає всіх необхідних умов. Також існує дуже автентична традиція — розстеляння дідуха.
Дідух — це сніп сіна, який розкладають під стіл і на столи. Його накривають скатертиною, а на чотири кути стола розставляють символічні предмети. Під один — кладуть хустинку з часником, горіхами та копійками, зав'язану на тугі вузли. На протилежний кут ставлять калач — українську плетінку. На двох кутах ліворуч, що залишаються, ставлять свічки: одну за майбутній рік, а другу — за людей, яких уже немає з нами. Коли родина сідає вечеряти, запалюють обидві свічки.
Після вечері зі столу прибирають усе, окрім макітри з кутею. Також залишають усі ложки, виделки та інше приладдя, яким їли, і складають їх біля макітри з кутею. Це такий звичай — залишати їх на ніч для людей, яких уже немає з нами. Свічку, запалену за померлих, не гасять — вона має догоріти сама.
Ці традиції справді збереглися в мені та закарбувалися в пам'яті ще від моїх предків, і я з великим задоволенням щороку намагаюся хоча б частково відтворювати їх у своїй оселі. Традиція дванадцяти пісних страв ні для кого не є новиною — думаю, її дотримуються майже всі українці.
Зустрічати Новий рік у Києві сьогодні — це…
…напевно, трохи про відсутність відчуття свята у його класичному розумінні. Не лише Нового року, а загалом: це відчуття зникло з моменту початку повномасштабного вторгнення. Думаю, так у багатьох українців.
Навіть попередній Новий рік, який я святкував вдома, був радше формальністю: просто вечеря, подивилися привітання президента, попрощалися зі старим роком, хтось із родини чи гостей ненадовго заходив — і на цьому все закінчилося.
Я не скажу, що ніхто не відзначає Новий рік. Ми намагаємося святкувати такі дати, адже зараз залишилося дуже мало приводів для радості. Тому намагаємось все ж таки на свята збиратись із близькими за одним столом.
TAYANNA, співачка та композиторка
Про особливі традиції святкування
У мене немає особливих традицій, бо я не святкую Новий рік у звичному розумінні. Для мене це давно не про застілля о 12 ночі чи святковий шум. Зазвичай це робочий період, і я просто проживаю ці дні так, як відчуває моя душа: спокійно, без прив'язки до календаря. Найважливіше для мене в цей час — бути поруч із сином і залишатися в ресурсі.
Зустрічати Новий рік у Києві сьогодні — це…
...про реальність. Про місто, яке живе своїм життям, працює, тримається і продовжує рухатися далі. Для мене це більше не про святкування, а про відчуття дому, людей поруч і внутрішню зібраність.
Катерина Олос, акторка, стендаперка, ведуча
Про особливі традиції святкування
Протягом майже десяти років я працювала на Новий рік, тож свята здебільшого проходили на роботі. Якщо чесно, для мене значно важливішим є Різдво.
Водночас у мене є традиція, яка радше про внутрішню роботу, ніж про святкування: я підбиваю підсумки, записую мрії й цілі, проводжу своєрідні стратегічні сесії із собою. Цьогоріч планую нарешті зробити дошку візуалізації — ідею, яку відкладала ще з минулого року.
Зустрічати Новий рік у Києві сьогодні — це…
…про безумовну любов. Загалом жити в Києві зараз означає відчувати глибоку душевність, відповідальність і справжню прив'язаність до міста. Мені здається, ті, хто залишаються тут, дуже чітко розуміють, чому і заради чого вони це роблять.
Ірина Адоніна, фешн-інфлюенсерка, засновниця благодійного фонду United For Freedom
Про особливі традиції святкування
Для мене головна традиція кожного Нового року — святкування в сімейному колі. Звісно, ми запрошуємо друзів, кумів, родичів, але для мене особливо важливо провести цей час зі своїми дітьми. Я дуже люблю бачити їхні очі, які так щиро вірять у новорічне диво. Цю атмосферу неможливо замінити нічим іншим: вона надихає, додає сил і мотивує прагнути більшого, щоб ця радість в очах моїх дітей ніколи не зникала.
Тому для мене Новий рік — це сімейне свято, час для родинного кола. І я щаслива проводити його саме так.
Хочу також зазначити, що домашній Новий рік для нас — точно не про "свято в піжамах" чи дуже спокійне святкування. Я завжди обираю образи, наряди, готую стіл, продумую тематичний декор. Для мене це повноцінний, концептуальний домашній захід, до якого я ставлюся максимально відповідально.
Зустрічати Новий рік у Києві сьогодні — це…
…любити це місто всією душею, захоплюватися киянами, нашими підприємцями й усіма людьми, які тут живуть і працюють, щодня роблять дуже багато для нашого міста. Здавалося б, постійні обстріли, відсутність світла, блекаути, зовсім не новорічна атмосфера… Але варто просто пройтися вулицями: кожні магазин, вітрина, заклад, школа чи навчальний простір — усе прикрашене.
Люди попри все створюють свято навколо себе, роблять максимум і "вбирають" Київ у красивий новорічний декор. Для мене це навіть не стільки про красу, скільки про незламність наших людей — тих, хто обирає жити й працювати тут, створювати свято. Саме це — величезна цінність і те, чим варто пишатися.
Тому Новий рік у Києві для мене передусім про людей, які це свято творять, про працівників критичної інфраструктури, які дають йому можливість відбутися. І, звісно, про наших воїнів, під захистом яких ми можемо зустрічати ці свята.
