Київські меценати: плейбой із золотим серцем Лев Бродський
Фото: колаж "ТиКиїв"
Сучасні кияни назвали б Лева Бродського "золотим хлопчиком". Син мецената Ізраїля Марковича й справді народився із золотою ложкою в роті. Але за маскою світського гуляки ховався талановитий благодійник, гідний своєї династії. Історію Лева Бродського розповідає "ТиКиїв" разом із Dovgiy Family Office.
Dovgiy Family Office — українська інвестиційна компанія, що розвиває проєкт "Маленькі історії великого Києва". Його місія — формувати усвідомлену любов до культурної й архітектурної спадщини міста заради її збереження для майбутніх поколінь.
Київський "принц Гаррі"
Лев Ізраїльович народився 1852 року в Златополі — рідному місті Бродських. Як ми вже писали, родина кілька разів переїжджала. Тому юні Левові літа припали також на Одесу. А згодом — на Київ, у якому новоспечений меценат і осів.
Подейкують, що серед чотирьох синів саме Лев був улюбленцем Ізраїля Бродського. Принаймні тоді, в часи патріархального суспільства, Лев Бродський був уособленням того, "яким має бути справжній чоловік". Активний, легкий, рішучий. Імовірно, батько сімейства таким і вбачав свого прямого спадкоємця бізнесів, млинів та пароплавів.
Ізраїль Маркович захоплювався гарячою вдачею Лева та вбачав у ньому свого наступника. В Одесі молодий парубок навіть узяв на себе частину батькового бізнесу. Однак до такої відповідальності Лев явно не доріс: його недбалі рішення ледь не довели до банкрутства. На цьому одеське турне завершилося: роздратований батько перевіз Лева до Києва разом із родиною.
Ізраїль Маркович, либонь, розраховував, що в Києві Леву буде не до сміху. Тоді українська столиця була під Дамокловим мечем російської імперії, а кияни здебільшого не мали доступу до якісної медицини та соціальної допомоги. Як ми вже писали, євреям у Києві теж жилося несолодко: негласне цькування цього народу на рівні москви ще відіграє сумну роль у долі Бродських...
Втім, хто сказав, що у Києві не було як розважатися? Лев Бродський завжди був плейбоєм і ніколи цього не приховував. Він залицявся до молоденьких акторок, міняв жінок як рукавички та сіяв гроші на вітер у гральних будинках по всій Європі. Якби про сім'ю Бродських зняли серіал на кшталт "Корони", Леву Ізраїльовичу явно перепав би типаж британського принца Гаррі — такого ж запального ловеласа. (А ось Левів брат Лазар — викапаний принц Вільям, розсудливий та відповідальний.)
Днями був у мене один пан, який приїхав з Ніцци. Я спитав його: хто там є з наших? І він відповідав, що там зараз Лев Бродський, і що він на його очах за один тиждень програв 600 тисяч франків, — згадував тодішій міністр фінансів Сергій Вітте.
У 1908 році Лев навіть заснував у Києві казино "Конкордія" — під його розміщення він віддав свій особняк на розі вулиць Євгена Чикаленка (тоді Пушкінської) та Прорізної. За документами то був елітарний клуб для світських бесід. І гості розмовляли! Щоправда, за грою в карти. До сьогодення злачна будівля не дожила...
Втім, заради справедливості, "золотим хлопчиком" у звичному розумінні Лев Бродський не був — адже тринькав не батьків, а зароблений власним розумом капітал. Чоловік мав неабиякий хист до фінансово-банківської справи, а його авантюризм давав простір для ризикованих, зате потенційно прибуткових рішень.
Зокрема, саме Лев організував продаж цукру на азійські ринки в Каджарську Персію (нині територія Ірану). Його операція принесла чималі кошти династії Каджарів та зробила сім'ю Бродських "цукровими монополістами". А на знак подяки від перського шаха Лев здобув орден Лева та Сонця 2-го ступеня.
А після смерті Ізраїля Марковича в 1888-му Лев ненадовго обірвав гуляння: спільно з братом Лазарем він оперативно підхопив батьків бізнес та врятував його від занепаду. Зокрема два бізнесмени взяли під крило паровий млин Бродських, Тираспольську паперову фабрику й Олександрівське товариство цукрових заводів.
Левова спадщина
Попри те, що історично Лев Бродський опинився дещо в тіні свого брата Лазаря, на його фінансах це аж ніяк не позначилося. Саме Лев став першим мільярдером династії, його капітал складав щонайменше мільярд дореволюційних рублів! А після смерті Лазаря фактично саме Лев Ізраїльович очолив династію Бродських.
У Києві Лев закохався в нерухомість. Це й не дивно: в ті часи Київ розбудовувався семимильними кроками як справжній європейський мегаполіс. Лев скупив будинки на вулицях Банковій та Прорізній, незадовго до революції придбав об'єкт на Ярославовім Валу, а також легендарний замок Підгорського зі шпилями, що біля Золотих воріт. Своє надбання Лев найчастіше перетворював на прибуткові будинки, де здавалися квартири.
Належали Бродському й культурні заклади: приміром, нинішній Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка. Довкола цієї будівлі розгорнулася ще та трагікомедія: Лев раптово відмовився надати в безплатне громадське користування сходи, що ведуть повз його театр. Натомість вимагав орендну плату — 10 рублів за рік. Від себе ж Лев обіцяв деревʼяні сходи регулярно ремонтувати. Якщо ж місто відмовиться, то, як справедливо вважав Лев, — нехай саме їх і ремонтує. (Утім, є думка, що це просто міська легенда.)
З віком та після чисельних заслуг перед містом Лев Ізраїльович отримав доступ до нагород і звань. У 1898 році він отримав звання комерції радника, а з 1911 року — став статським радником. Талант Бродського гідно оцінили й за кордоном: 1900 року на Всесвітній виставці у Парижі Лев отримав орден Почесного Легіону за високу якість представленої продукції.
А на батьківщині Бродський встиг побувати заступником голови Київського біржового комітету, головою правління Київського товариства водопостачання, Київського пивоварного заводу, ба навіть порохового заводу в Катеринославі.
Попри стрімку кар'єру в політиці та фінансах, Лев Ізраїльович завжди знаходив час для благодійництва — загальна сума його пожертвувань перевищує два мільйони рублів! Так, у 1894 році бізнесмен профінансував створення Аносовського саду.
1899 року Лев Бродський побудував на вулиці Малій Васильківській купецьку синагогу, нині знану як колишній кінотеатр "Панорама". Що цікаво, хоральна синагога Лазаря Бродського розташована зовсім неподалік. Існує міська легенда, що Лев збудував цю синагогу, щоб не відвідувати братову і мати власну, утерши носа старшому. Але, як зазначається, все ж брати ходили разом у Хоральну.
Любов до жінок у пана Лева проявлялася не тільки в компліментах, але і в справах: саме він надав кошти на гінекологічний відділ при Київській єврейській лікарні. Малечу Бродський теж не оминув увагою: саме завдяки йому в Києві з'явилася перша дитяча поліклініка — так звана Козловка. Завдяки його участі медзаклад став значно комфортнішим і сучаснішим, ніж планувалося спочатку.
Знайомство із київською владою Лев Ізраїльович використав на користь саме киян: профінансував будівництво Першого київського комерційного училища на Бульварно-Кудрявській вулиці та утримував його надалі.
Левова любов до мистецтва спонукала його взяти участь у заснуванні Художньо-промислового музею (нині Національний музей декоративного мистецтва України), а також Троїцького народного дому (нині Київський академічний театр оперети).
Революційний фінал
У 1912 році Лев Бродський полишив справи та вийшов із цукрового бізнесу, продавши свій пай банківського синдикату за 100 мільйонів франків. Собі він залишив хіба 20% акцій. Утім, революції в російській імперії не дали меценатові шансу на спокійну старість. Тим паче "м'який" булінг євреїв до початку XX сторіччя розрісся до погромів, що стали черговою кривавою плямою в некролозі імперії.
У 1905-1907 роках відбулася Перша російська революція, зумовлена економічною кризою та поразкою росіян у війні проти японців. Її родина Бродських пережила відносно спокійно. Під удар юдофобів потрапив лише маєток Лева на вулиці Липській, 9 — але, здавалося, найстрашніше позаду. Якби ж то...
Останньою краплею стала сумнозвісна революція 1917 року. Росіяни по-звірячому атакували "буржуїв" — ним був і Лев Бродський, — та монархії, з якою меценат більш-менш поладнав. Лев до останнього сподівався, що все минеться, і він зможе залишитися в улюбленому Києві. Він активно допомагав уряду Центральної Ради, до останнього готувався віддати доньку Віру до гімназії. Але в охопленій вогнем імперії династія євреїв була приречена — і Бродським довелося тікати.
Подейкують, Лев потайки вивів одну з доньок через задній двір свого будинку на Липках, щоб та не стала жертвою погрому. А напередодні раптово помер його син Михайло. Можливо, ця трагедія й напоумила Лева евакуювати ще живих дітей.
Сім'я Бродських виїхала до Принцевих островів, а невдовзі оселилася в Парижі. Саме у Франції обірвалося життя останнього мецената славетної династії — 1923 року Лева Ізраїльовича спіткав інсульт...
З тріо благодійників Ізраїль-Лазар-Лев останній, здається, був дещо недооціненим — можливо, з огляду на його бурхливу молодість. Але колосальний внесок Лева Бродського в добробут Києва та його мешканців заслуговує на пошану. Лев чудово усвідомлював філософію Бродських: безкорисливий та відповідальний бізнес у пам'яті міста лунає найгучніше...
ПАРТНЕРСЬКИЙ ПРОЄКТ
Читай також:
