Квіти України: історія боротьби за збереження архітектурної спадщини міста
Колаж: редакція "ТиКиїв"
"Зберегти Квіти України" — таку назву має громадська організація, що з 2021 року бореться за збереження однойменної пам'ятки архітектури — модерністської будівлі на розі вулиць Січових Стрільців і Гоголівської. Сьогодні цей шлях позначений офіційною реєстрацією громадської організації, виграними судовими справами й, головне, здобуттям для будівлі охоронного статусу.
Попри значні успіхи, боротьба триває: активісти відстоюють право "Квітів України" жити, тоді як забудовник — право їх зруйнувати.
Про цінність "Квітів України", історію боротьби, заснування ГО, перші перемоги та визначальні чинники успіху редакція "ТиКиїв" розповідає в цьому матеріалі.
"Гадаю, для мене на мапі міста вона була завжди", — розповідає членкиня ГО "Зберегти Квіти України" Анна про загадкову споруду на розі вулиць Січових Стрільців та Гоголівської.
Це — павільйон "Квіти України", зведений наприкінці минулого століття архітектором Миколою Левчуком. Будівлю виконано в стилі пізнього модернізму, і однією з її головних особливостей є контекстуальність — на той час новаторський підхід. Водночас архітектурний ансамбль доповнюють вітражі Сергія Одайника, а практичну мету забезпечує внутрішнє оформлення — усе тут зроблено для рослин.
З часом павільйон спіткала невтішна доля: замість квітів тут почали продавати продукти, а замість відновлення й здобуття статусу пам'ятки відбувалося лише неспішне руйнування. Звичною розв'язкою цієї історії мала б стати загроза знесення, поодинокі протести й забуття. Однак "Квіти України" чекало зовсім інше майбутнє, творцями якого стали небайдужі кияни.
Одного ранку, йдучи на роботу, Віталія — майбутня членкиня ГО — помітила довкола будівлі великий паркан без жодних пояснень щодо робіт усередині. Тоді вона сподівалась, що власники, скоріш за все, розпочали реновацію. А от містяни в чаті району мали значно менше довіри до забудовників, тож запропонували охочим зібратися разом і дізнатися про роботи трохи більше.
Того дня, влітку 2021 року, жителі району познайомилися з будівельниками й звернулися до них із проханням показати спеціальну "картку порушення благоустрою" — її видають місцеві органи влади перед початком проведення земляних, будівельних, ремонтних чи інших робіт, що тимчасово порушують об'єкти благоустрою. Якщо ж картки немає, люди можуть вимагати припинення робіт.
Звісно, документів не надали. Тож наступного дня група небайдужих повернулася до "Квітів України" вже з поліцією.
"Виявляється, заяви, коли пишеш, треба фотографувати, інакше вони можуть просто зникнути безслідно", — з ноткою суму Віталія розповідає про те, як спершу недосвідчена група сусідів геть не розуміла, як працювати з владою і забудовниками. Власне, із цього нерозуміння й розпочався перший етап боротьби.
На відміну від Віталії, Анна не жила в цьому районі, тож до ініціативної групи приєдналася завдяки першій хвилі розголосу. Тоді активісти почали висвітлювати ситуацію в соціальних мережах, вивчати юридичний бік справи й збирати небайдужих громадян навколо. Ба більше, їм навіть вдалося розшукати архітектора "Квітів України" — Миколу Левчука — й долучити його до захисту власного твору.
Кульмінацією ситуації стала спроба знесення, завадити якій люди могли лише власною присутністю: оточивши будівлю, вони зупиняли техніку. Ще один важливий момент — активація громадського простору перед будівлею "Квітів України". Того літа, після припинення робіт, активісти залучали киян до лекцій, воркшопів і навіть концертів, які проводили поруч із будівлею. А ті, своєю чергою, розповідали про неї іншим.
Без підтримки містян цієї історії взагалі не було б.
Початок повномасштабного вторгнення змусив багатьох із нас змінити свої пріоритети. Та згодом, як столиця поверталася до життя, так і боротьба за "Квіти України" отримала новий поштовх. І попри все, саме тоді вони "інституціоналізувалися й стали ГО".
Цей крок був стратегічно важливим із багатьох причин. Зокрема, така форма діяльності дає змогу вступати в юридичні суперечки, залучати допомогу третіх сторін, а також подаватися на гранти та шукати додаткові джерела фінансування.
Співзасновники ГО "Зберегти Квіти України":
Віта Баркар — архітекторка, співзасновниця архітектурної майстерні LLUM Architects та ГО "Мапа Реновації". В команді "Квітів України" координує судові справи та досліджує модернізм.
Тарас Грицюк — історик, фасилітатор, співзасновник ГО "Інша Освіта", відповідач ініційованої забудовником судової справи проти учасників руху за збереження "Квітів України".
Уляна Джурляк — голова ГО. Співорганізаторка "Маршу за Київ", координаторка фестивалю "Протасів яр" пам'яті Романа Ратушного, архітекторка, засновниця майстерні просторового розвитку "Люди та місця".
Леся Донець — комунікаційниця ГО, співзасновниця комунікаційної агенції ahentsiia.
Настя Левчук — донька Миколи Левчука, архітектора "Квітів України", представляє інтереси батька, UX дослідниця.
Аня Потаніна — архітекторка, міська дизайнерка.
Судові процеси, що стосуються ГО "Зберегти Квіти України", є унікальним прикладом наполегливості та згуртованості громади. Загалом Віталія розповідає про дев'ять позовів: частину з них подали союзники ГО, а частину — забудовник.
Попри складу боротьбу, активісти не здалися й звернулися безпосередньо до Верховного Суду України, де виграли справу про збереження статусу пам'ятки, а також прецедентний кейс щодо авторського права, у якому брав участь архітектор будівлі Микола Левчук.
Пояснюючи це простіше, завдяки роботі активістів, юристів Axon Partners, дружніх ГО та Департаменту охорони культурної спадщини "Квіти України" залишаються офіційно визнаною пам'яткою архітектури, а отже не можуть бути знищені чи докорінно змінені. Таке рішення, з огляду на досвід інших справ і загальну тенденцію до руйнування архітектурної спадщини, є справді унікальним і дуже цінним.
Крім того, ГО "Зберегти Квіти України" має успіхи у справі, поданій забудовником проти їхнього активіста Тараса Грицюка, та продовжує боротьбу за відновлення будівлі.
Виникає логічне запитання: чому це вдалося саме "Квітам України"?
На думку Анни, вони потрапили в історичний момент — "коли терпіння киян справді луснуло остаточно". Адже міські зміни у Києві відбуваються без залучення та консультації з громадою, а сусіди дізнаються про новий девелопмент, коли починає працювати будівельна техніка. Всі ці перетворення безпосередньо впливають на життя людей, думка яких системно ігнорується. Руйнування "Квітів України" стало черговим таким прикладом — одразу після "Тарілки" на Либідській, — тому й викликало таку гостру реакцію містян.
Однак визначальним чинником успіху героїні називають ідеальний розподіл відповідальності: з одного боку — громада, готова поширювати інформацію, долучатися до акцій і підтримувати фінансово. З іншого — члени ГО, які, взяли на себе відповідальність, скерувавши протестний рух, долучили до боротьби адвокатів та інші партнерські організації, і далі координують та висвітлюють хід протистояння.
Саме те, що у нас була така заряджена команда, що кілька людей два місяці взагалі не працювали або дуже мало працювали на своїх основних роботах і займалися лише "Квітами України", і принесло нам результат.
Є ще один важливий елемент успіху цієї справи. Вже наприкінці розмови Віта пригадує, як під час збирання підписів для надання будівлі охоронного статусу люди ділилися з нею своїми історіями, пов'язаними з "Квітами України".
Так, хтось усе дитинство проїжджав повз неї автобусом і, захоплюючись її оформленням, вирішив здобути освіту архітектора. Інші пригадували, як любили купувати тут квіти разом із мамою. І хоч рідної людини вже немає, рослини все ще живуть.
Ми маємо захищати не лише палаци чи величні маєтки, а й такі будівлі. Адже вони також є частиною нашої міської спадщини.
Нині ГО продовжує працювати над судовими справами, а також — організовувати толоки, фестивалі й лекції. На жаль, оскільки будівля є приватною власністю, активісти не можуть завадити її руйнуванню, та вони завзято прагнуть доглядати принаймні за простором довкола.
Попри очевидний успіх, боротьба за "Квіти України" триває, і успіх у ній неможливий без твоєї підтримки. Стеж за сторінками ГО, поширюй інформацію та підтримуй фінансово — не залишайся байдужим, адже тільки разом ми зможемо зберегти наше місто.
