Маленький "Київ" на Мангеттені: історія ресторану, що став улюбленим місцем нью-йоркської богеми
Ресторан "Київ" у 1980-х роках
Він був притулком для тих, хто заблукав на Мангеттені у найхолодніші вечори, йому присвячували вірші культові поети, він рятував від раптового голоду серед ночі й навіть допомагав декому з навчанням в університеті. Розповідаємо про легендарний заклад "Київ" — місце, нерозривно пов'язане зі столицею України, та у якому понад двадцять років харчувалася нью-йоркська богема.
Хто об'єднав парафіян з гуляками
Сьогодні ввечері я стояв біля "Києва", притулившись носом до скла,
ноги мерзли у міській каші,
і я спостерігав, як двійко закоханих у літах вдихали миски грибного перлового супу, що ароматно димилися.
Ці рядки написав Аллен Гінзберг — відомий американський поет та журналіст, засновник руху бітників (післявоєнного культурного руху так званого розбитого покоління) і, фактично, один з "батьків" американської контркультури. Створені вони у співавторстві з іншим американським поетом Тедом Беріганом.
Це — далеко не єдина згадка про "Київ" у творчості нью-йоркських митців.
Наприклад, місцева авангардна музична група King Missile, популярна серед американської богеми початку 1980-х, написала пісню, назву якої з етичних причин називати тут не варто (але дуже хочеться). За сюжетом, частина подій у ній теж відбувається у "Києві". У закладі з такою назвою герой пісні снідає, розпитуючи у людей навколо, чи не бачили вони часом один з органів його тіла (здогадайся, який).
А ось більш сучасний культурний епізод. Зірка американського панк-року 1980-х Джесі Малін у вересні цього року презентував у нью-йоркському Gramercy Theatre автобіографічну виставу "Срібний Мангеттен", у якій теж згадуються регулярні культові походи до "Києва" та неповторна цілодобова атмосфера всередині.
То що ж це за "Київ" такий у центрі Нью-Йорка, який так тепло згадують і за яким досі сумують деякі мешканці "Великого яблука"? Як сталося, що українська інтеграція в американське культурне та соціальне середовище відбулася задовго до того, як Україна стала всесвітньо відомою чи навіть здобула незалежність?
Йдеться про український дайнер-ресторан на Мангеттені, який, як влучно зазначала місцева преса, понад двадцять років стабільно відвідували як ранкові парафіяни розташованої неподалік Української католицької церкви Святого Георгія, так і нічні гуляки й завсідники барів, які любили з'являтися там о третій годині ночі.
Золота кулінарна жила Нью-Йорку
У 1978 році радянський емігрант українського походження Михайло Гриненко відкрив новий заклад у будинку під номером 117 на південному заході Другої авеню, у місцевості під назвою Іст-Вілледж. Раніше тут розміщувалася кондитерська Louis Austers Candy Shop, яка, зокрема, славилася одним із найсмачніших десертів на районі — яєчним кремом.
Як відзначали літописці Іст-Вілледжа, у другій половині XX століття характер району стрімко змінювався: від східноєвропейського анклаву у 1950-х роках до тусовки панків у 1980-х і джентрифікації (процесу оновлення та благоустрою старих або занедбаних районів) на початку нового століття.
Деякий час цю місцевість називали "Поясом вареників" через велику кількість українських та польських закладів. Сьогодні їх залишилося не так багато, зокрема вже легендарний ресторан "Веселка", де до відкриття власного дайнера Гриненко працював касиром.
"Київ" відрізнявся від "Веселки" зовсім іншою, тусовочно-богемною, атмосферою, а ще — форматом. Фішка була в тому, що туди можна було "завалитися" у будь-яку пору доби, смачно перекусити (або закусити випите до цього у барах гарячим грибним супом) та ще й зустріти за сусіднім столиком митців світового масштабу. Заклад став притулком для сотень таких заблудлих душ в Іст-Віледжі.
Часто потрапити всередину було великою проблемою через відсутність вільних столиків, особливо недільними ранками, коли парафіяни української церкви Святого Георгія після служби приходили сюди на ранковий бранч.
Про те, як складно знайти вільне місце у "Києві" недільними ранками, згадується у статті журналу New York за червень 1986 року. Матеріал про "нашестя" польських та українських закладів у районі іронічно назвали Blintz-Krieg in the East Village, і це гра слів: йшлося про бліцкриг та популярні у єврейській кухні млинці з начинкою, які на Заході називають blintzes або blintz.
Їхній сніданок з "кельбасою" та яєчнею-бовтанкою допоміг мені закінчити Нью-Йоркський університет у 1990-х, — пригадує свої студентські дні в Іст-Віледжі один із користувачів соцмереж.
Власне, вимова слова kielbasa на східнослов'янський, а якщо зовсім точно — на польський манер, не випадкова: саме копчена U-подібна ковбаса, яку подавали на сніданки у "Києві", більше належить до традиційної польської кухні. Так само як і pierogi, які ми всі добре знаємо як вареники. Також у меню згадують щедрі порції квашеної капусти.
Можна сказати, що це був мікс із кращих страв східноєвропейської кухні та популярних у Нью-Йорку єврейських страв: здобний плетений хліб хала з порцією масла, маца брей, обсмажена з яйцями, ну і, звісно, каша Варнішкес — традиційна єврейська страва, що поєднує в собі гречку з макаронами. І той самий "похмільний" перловий суп з грибами, який згадував Гінзберг у віршах. Згодом ресторанні критики напишуть: "сьогодні вже важко уявити, що дешева слов'янська їжа стане у Нью-Йорку золотою кулінарною жилою."
Тінь Мадонни у тарілці з борщем
"Скільки безсонних ночей у 1980-х ми проводили у "Києві" після клубних вечірок! Потім йшли додому, приймали душ, перевдягалися та йшли на роботу." "Найкращий дешевий сніданок у Нью-Йорку, ціна питання — 5 доларів". "Київ" був краще, ніж домашній борщ, вареники та голубці моєї мами, тітки Текли й дядька Ніка", — відверто зізнаються у соцмережах постійні клієнти закладу.
Один із них доречно зазначає, що у колі його спілкування люди називали місце саме "Київ", українською, через "ї". Хоча офіційно назва закладу писалася російською транслітерацію — Kiev.
А хто ще з відомих та публічних осіб, окрім завсідника Гінзберга, уподобав "київську" локацію свого часу?
Квентін Крісп — британський письменник та актор, якого ще за життя називали гей-іконою, і який свого часу зіграв Єлизавету I у фільмі "Орландо" з Тільдою Свінтон. На початку 1980-х він переїхав до Нью-Йорка та оселився в Іст-Віледжі. Саме йому співак Стінг присвятив знамениту пісню Englishman in New York, а сам Крісп знявся у кліпі на цю композицію.
Ел Гіршфельд — американський карикатурист та дизайнер поштових марок, який друкувався у New York Times та мав українське коріння по матері. Поет Пітер Орловські — представник біт-покоління та багаторічний друг і партнер Алена Гінзберга.
І безумовно, Філіп Глас — один із найвпливовіших американських композиторів, чия музика звучала як у багатьох прославлених кінострічках, так і на церемоніях Олімпійських ігор. Свідки того часу стверджують, що Глас постійно замовляв у "Києві" борщ. Особливо дотепно звучить наступний спогад (немов епізод із голлівудського фільму): "Якось ми з дружиною там снідали, а за декілька столиків від нас Філіп Глас пускав бісики до моєї дружини. Мені не подобалася його музика, але смак щодо жінок у нього бездоганний."
Утім, через багато років після закриття "Києва" можна й не таке почути:
Одного вечора бойфренд Мадонни разом з другом забігли повечеряти після клубу, підсіли до нас за столик, а потім втекли, залишивши нам рахунок.
Залишилося відкритим питання: який саме з бойфрендів Мадонни це був?
Оглушливий вибух на Мангеттені
Одного дня "Київ" раптово зник з мапи Нью-Йорка, як колись з'явився. "Українське кафе, яке вже 22 роки відвідують як парафіяни ранкової церкви, так і нічні тусовщики, минулих вихідних подало свою останню тарілку борщу. Працюючи цілодобово сім днів на тиждень, воно без попередження зачинилося у понеділок, залишивши постійних відвідувачів у повній розгубленості", — повідомляла наприкінці жовтня 2000 року газета The New York Times.
Офіційні причини закриття не повідомлялися. Як стверджував New York Times, господарю закладу Михайлу Гриненку, начебто, все просто набридло. Подейкують, ніби він запропонував кафе Тому Бірчарду, власнику "Веселки", але той відмовився. Знайомі Гриненка згодом стверджували, що він втратив інтерес до закладу, переключившись на нерухомість, і, як наслідок, почав втрачати клієнтів.
Через деякий час на місці "Києва" з'явився загадковий українсько-азійський ф'южн-заклад, який змінював назви від Go! Go! Curry! до The American Grill. А знамениту вивіску Kiev остаточно прибрали аж у 2008 році. Як влучно зазначив один з блогерів: "тепер це корейське барбекю, про яке (наскільки мені відомо) ніхто віршів не пише".
Попри те, що "Київ" зачинився у 2000-му, а Михайло Гриненко через чотири роки пішов із життя, історія закладу мала несподіване кримінальне продовження. В один з березневих днів 2015 року на Мангеттені пролунав гучний вибух, який спричинив велику пожежу, внаслідок чого загинуло двоє людей та близько двадцяти отримали поранення. З'ясувалося, що це був не теракт, а вибух газу: трагедія сталася у старовинній будівлі 1900 року побудови, яка належала сім'ї Гриненків. Причиною, за висновками слідства, стало незаконне підключення власників до газової мережі.
Як стверджувало видання New York Post, ініціатором незаконних дій з газом був син колишнього власника "Києва" — Михайло Гриненко-молодший. У лютому 2016 року окружний прокурор Мангеттену пред'явив Михайлу та його матері Марії, яка володіла будинком, де стався вибух, звинувачення у ненавмисному вбивстві другого ступеню. Звинувачувані тоді не визнали себе винними. Та резонансна справа отримала неочікуваний поворот: у серпні 2017 року Михайло Гриненко-молодший, основний фігурант у розслідуванні, раптово помер у віці 31 рік.
У січні 2020 року суд Мангеттену виніс остаточний вирок у справі: домовласниця Марія Гриненко разом з підрядником будівлі та сантехніком, які виконували незаконні роботи, отримали термін від 4 до 2 років за прокладання незаконної газової лінії, яка призвела до смертельного вибуху. Мабуть, у цей момент історія нью-йоркського "Києва" остаточно завершилася.
