Як відзначають 8 Березня в Україні: права жінок, історія та еволюція свята
Фото: Getty Images
8 Березня в Україні — це одне з найулюбленіших і наймасовіших свят, хоча його зміст зазнав метаморфоз: з ідеологічного вшанування жінки-передовика виробництва та активісток воно перетворилося на день жіночності та сімейних цінностей. "ТиКиїв" розповідає про історію появи цього свята та розкриває його справжній сенс.
Поява міжнародного дня жінок
Вперше жінки масово вийшли на мітинг за свої права 8 березня 1857 року в Нью-Йорку. Тоді американські текстильниці виступили з вимогами про рівну оплату праці з чоловіками, поліпшення трудових умов, впровадження 10-годинного робочого дня замість 16-годинного. Страйк не дав жодних результатів, а мирний мітинг розігнала поліція.
У 1907 році Клара Цеткін очолила створений при Соціал-демократичній партії Німеччини жіночий відділ, де разом з Розою Люксембург виступала за рівні права жінок.
Роза Люксембург — німецька революціонерка, феміністка, теоретикиня марксизму, комунізму, економістка та публіцистка єврейського походження. Діячка робітничого руху, одна із засновниць Соціал-демократичної партії Королівства Польського і Литви, а також Компартії Німеччини.
У 1908 році 15 тисяч жінок у Нью-Йорку знову вийшли на демонстрацію, вимагаючи скорочення робочого дня, збільшення зарплати та права голосу. Наступного року Американська соціалістична партія запропонувала зробити останню неділю лютого Днем працюючих жінок. За два роки, у серпні 1910 року, Клара Цеткін на конференції в Копенгагені озвучила ідею про заснування Міжнародного дня боротьби за жіночу рівноправність та емансипацію. Жіночності та краси це зовсім не стосувалося. Близько ста учасниць із 17 країн підтримали ініціативу одноголосно. У 1911 році свято вперше відзначили у Німеччині, Австро-Угорщині, Данії та Швейцарії.
У більшості штатів США жінки набули права голосу у 1920 році, коли було прийнято 19-ту поправку до Конституції США.
Демонстрація в Нью-Йорку, з якої все почалося, відбулася 28 лютого. Клара Цеткін конкретної дати не називала. Перше святкування жіночого дня в Німеччині припало на 19 березня, як вшанування революції 1848 року в Прусії. Потім в різних країнах його відзначали 2, 9 і 12 березня, а також 2 і 12 травня.
Перший Міжнародний жіночий день був проведений 19 березня 1911 року з вимогами жінок — отримати право голосу та право на працю, мати змогу займати державі посади й припинити дискримінацію на роботі.
Після цього, з 1920 по 1933 роки, Цеткін постійно обиралась депутаткою Рейхстагу від Комуністичної партії, паралельно очолюючи Міжнародний жіночий секретаріат Комінтерну. У 1920 році вона вперше відвідала Радянський Союз, де познайомилася з Леніним та Крупською і подружилася з ними. Потім Цеткін часто приїжджала до Москви для участі в конгресах Комінтерну.
Як 8 Березня з'явилося в Україні
У тодішню Російську імперію це свято потрапило через подругу Цеткін — полум'яну революціонерку Олександру Коллонтай. Ту саму, що пропагувала вільне кохання в комуністичному суспільстві та підкорила Радянський Союз "великою фразою".
Віддаватися першому зустрічному чоловікові треба так само легко, як випити склянку води, — сказала тоді Коллонтай.
8 Березня прийшло до нас ще наприкінці існування Російської імперії. У 1917 році у цей день почався страйк робітниць ткацьких фабрик у Петрограді з вимогами "Хліба і миру!", що переріс у революцію. За тиждень імператор Микола II відмовився від трону і пізніше з'явився СРСР.
Спочатку цих майстринь вшановували як героїнь повалення царизму. А потім Лютнева революція опинилась у тіні більшовицького Жовтневого перевороту. Лише у 1921 році рішенням 2-ї Комуністичної жіночої конференції було вирішено відзначати Міжнародний жіночий день 8 березня у пам'ять про участь жінок у петроградській демонстрації 23 лютого (8 березня) 1917 року, яка стала однією з подій, що передувала Лютневій революції.
Вже у 1937 році у Радянському Союзі на підприємствах і в організаціях працювало більш ніж 9 мільйонів жінок, що становило 35 % загальної кількості робітничого і службового складу.
А з 1966 року, відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року, Міжнародний жіночий день став не лише святом, але й неробочим днем. Поступово святкування втратило свій феміністський характер і переросло у день вітань жінок і дівчат в сімейному колі, у трудовому та навчальному колективі з тим, що вони жінки.
У 1975 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 8 березня днем вшанування досягнень жінок у всіх галузях життя і протесту проти залишків нерівності.
Після розпаду СРСР, вперше у роки незалежності, у 2005 році в Україні прийняли закон "Про забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків і жінок". У ньому міститься чимало важливих тез, наприклад, під час співбесіди не можна запитувати дівчину:
- про її плани щодо весілля;
- про плани найближчим часом стати матір'ю.
У 2017 році Міністерство охорони здоров'я скасувало наказ №256, який визначав перелік з 450 заборонених для жінок професій. Але, попри перераховане, наше трудове законодавство залишається досить консервативним, в Україні існує й дотепер список заборонених для жінок професій, приміром:
- машиніст метро;
- моторист на кораблі;
- водій автобуса далекого прямування.
З кінця 2000-х в Україні майже щороку 8-го березня проходять феміністичні марші. Перший відбувся 2008-го в Києві за ініціативи анархо-феміністичного колективу "Свободна". 2009 року різні за форматом акції відбулися в Харкові, Львові та Чернівцях. 2011 року в Києві пройшов перший відкритий феміністичний марш за ініціативи "Феміністичної Офензиви", ГО "Інсайт. Але слід зазначити, що подібні заходи, на жаль, перетворилися у політичну технологію та важіль для політиків, кожен з яких маніпулював цим по-своєму.
Міжнародний жіночий день і COVID-19
За даними програми "ООН-жінки", пандемія коронавірусу у 2019-2021-х рр. перекреслила 25 років боротьби за гендерну рівність. У зв'язку з карантином жінкам по всьому світу доводилося виконувати більше хатньої роботи. Через це, за словами жінок, вони втрачали та втрачають кар'єрні й освітні можливості. Проте, попри коронавірус, в багатьох країнах відбулися тоді марші протесту.
Сьогодні боротьба жінок продовжується здебільшого за рівні зарплати. Також у 2024 році в Україні вперше з'явилася спеціальна жіноча форма в армії. У ній військові зможуть почуватися комфортно під час виконання завдань в польових умовах та в пунктах постійної дислокації. А ще є схвалена Державна стратегія забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року та затверджений операційний план з її реалізації на 2022-2024 роки.
До цього ми всі йшли дуже довго. Над розробкою та впровадженням форми для жінок працювало дуже багато людей. Сьогодні маємо результат, і це дуже важливо. Адже в українській армії нині несуть службу десятки тисяч жінок. З них близько 5 тисяч перебувають на передовій. Їх кількість лише зростатиме. Вже зараз ми бачимо дедалі більшу зацікавленість жінок в залученні до Збройних Сил на добровільній основі. Наше завдання — створити гідні умови для їхньої служби, — коментує ситуацію заступниця міністра оборони України Наталія Калмикова.
Як бачимо, Україна йде шляхом країн ЕС до рівноправності між чоловіками та жінками. Але якщо подарувати 8-го березня квіти жінці просто за те, що вона жінка, думаємо, що більшість українок від цього не відмовиться.
А ще у 2024 році саме цього дня, вперше з початку повномасштабної війни, в Києві відкриють станцію метро "Дніпро", про це повідомили у КМДА.
Читай також: Скільки коштує народити дитину у столиці?
