Спецпроєкт "Уроки життя": Богдан Рубан, alyona alyona та Герман Нєнов
Колаж: "ТиКиїв"
Чи пам'ятаєш ти свою першу вчительку? Перший дзвоник, шкільних друзів? У спецпроєкті "Уроки життя" до Дня знань разом із відомими людьми ми пригадали ті особливі моменти, коли шкільні уроки ставали уроками життя…
alyona alyona, реперка, 33 роки
Мою першу вчительку звали Павлик Ольга Михайлівна. Перший урок був пізнавальний: нам все розказали про школу, все показали — і ми пішли додому. Я дуже любила свою першу вчительку! У неї був гарний почерк, я навіть намагалась писати, як вона, і так красиво й продовжила писати.
У школі я любила українську мову та літературу. Мені подобалась інформатика. А найбільше запам'яталась вчителька математики у 7-му класі, з алгебри, напевно. Коли вона викликала до дошки, казала так: "У коняки голова велика, хай коняка думає, а ви все знаєте, тому треба діяти!". Я на все життя це запам'ятала. (Сміється.) Немає часу думати, треба діяти!
Школа — це колектив із міцним соціальним зв'язком. Це дає дітям розуміння, що в об'єднанні можна досягти будь-яких цілей.
Всім своїм вчителям я б сказала: "Дякую". Не дивлячись на те, що в школі мене булили, й педагоги з цим не могли впоратись, я все одно вдячна всім. Кожен з них робив велику роботу, намагався в кожного вкласти зерно знань. Я рада, що там, де я навчалась, вчителі були справжні.
Богдан Рубан, актор, 31 рік
Пригадую, що на першому уроці мене посадили за першу парту, першу вчительку звали Шкрьоба Інна Валентинівна. Це була подруга моєї мами, яка, до речі, теж була вчителькою у цій школі, тож я повністю був під її контролем. (Посміхається.)
Мій улюблений предмет у школі — англійська мова. На енергетичному рівні я відчував, що вона мені знадобиться в моєму майбутньому житті, тому наразі я знімаюсь в англомовних проєктах. Найбільше у школі мені запам'яталась класна керівниця Нонна Вікторівна, вчителька алгебри та геометрії Лілія Василівна і Валентина Андріївна — вчителька російської мови. З кожним педагогом я можу згадати купу теплих і яскравих моментів.
Найважливіший урок, який я виніс зі шкільних років: не треба йти за масами, а потрібно залишатися при своїй думці. І якщо ти у щось віриш, необхідно сфокусуватись на цьому і рухатись до своєї мети, незважаючи ні на що. Якби я зараз зустрів своїх вчителів, я б подякував їм за те, що вони давали відчути себе дитиною поруч і взяли на себе роль других батьків.
Герман Нєнов, режисер шоу, креативний продюсер, кліпмейкер, 35 років
Пам'ятаю тільки ім'я своєї першої вчительки. Її звали Мар'я Єфимівна, прізвище вже і не згадаю. Мій перший урок був на тему: "Моя Одеса", присвячений історії міста. Молодшу школу я закінчував в Одесі. Старші ж класи — в місті Южний Одеської області. Це було майже повністю російськомовне місто.
Але моєю улюбленицею стала вчителька української мови та літератури, яка і закохала мене в цей предмет. Її звуть Віра Єгорівна, вона вже на пенсії, тому не викладає. Вона плекала нашу мову, дуже красиво і літературно розмовляла. Тож для мене уроки української мови та літератури пролітали як одна мить! А от російську мову і літературу я ніколи не любив. Можливо, вже тоді щось відчував... Моя вчителька зарубіжної в 11-му класі взяла з мене обіцянку, що я прочитаю "Війну і Мір" Толстого. Я їй тоді пообіцяв, але цього не виконав. Тепер навіть пишаюся, що так і не прочитав цю дурню.
У школі я був гуманітарієм: обожнював історію, філософію, право та вчителів із цих предметів, постійно вчив вірші й першим тягнув руку. Ненавидів точні науки. Всім казав у 11 класі: "Я вступаю в Києві у театральний, мені всі ті ваші алгебри та геометрії не потрібні". Вчителька математики у випускних класах все ще намагалась вбити в мою голову ті дроби, які всі проходили ще в п'ятому... (Сміється.)
В Южному я навчався в школі №2, політика якої полягала в тому, що кожна дитина — це особистість зі своїми поглядами на життя та думками. І нас завжди вчили аргументувати й відстоювати їх. Тобто нас виховували в школі не "зубрілками", а індивідуумами. Ми могли собі дозволити вступати в дискусію з викладачами, не погоджуватись з ними, якщо це було коректно. Мене школа навчила думати. Рекомендую усім, хто буде вчитись в Одеській області, цю школу! Там дуже топові педагоги. Якби зараз я зустрів своїх учителів, то подякував би їм за усі ті уроки, які вони мені дали! Ці знання я втілюю в сьогоднішньому житті.
Текст: Михайло Пилипчук, Ольга Безсонова
