Незручні запитання про українську незалежність: відповідає історик Ігор Каретніков
Фото: Getty Images
Про відновлення незалежності України часом говорять надміру легковажно. Але знання історії — це нагода уникнути помилок наших предків. На незручні запитання про нашу незалежність відповідає історик Ігор Каретніков.
Ігор Каретніков історик, начальник відділу аналізу українського державотворення Українського інституту національної пам'ятіІгорю, як змінювалася міжнародна реакція на проголошення незалежності України в 1991 році? Чому світ не поспішав визнавати нашу державу?
Сприйняття української незалежності великими геополітичними гравцями й іншими державами визначалося (та й зараз визначається) не лише їхніми декларованими цінностями, але й реальними, часто прихованими, інтересами та цілями, які могли змінюватися під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників.
Якщо рахувати від "Акту проголошення незалежності України" 24 серпня 1991 року, то нас і справді "не поспішали визнавати". Але треба зауважити, що юридично ще існував СРСР, а відносини між щойно проголошеною незалежною державою та старим центром не були упорядковані.
Крім того, в Україні та за її межами не виключали негативних сценаріїв подальшого розвитку подій, побоюючись кровопролиття. І це було небезпідставно.
На прикладі інших республік:
- Казахстан — в Алма-Аті у грудні 1986 року за допомогою міліції, солдатів Радянської армії та курсантів Алма-Атинського командного училища влада жорстоко розігнала мітинг казахської молоді, яка виступала за національне самовизначення. В результаті — троє загиблих і сотні поранених. Я особисто чув від учасників розгону, як дівчат били та примушували довго сидіти на снігу;
- Грузія — у Тбілісі 9 квітня 1989 року, вже із залученням військової техніки, солдатів дивізії ім. Дзержинського, десантників та міліції розігнали мітинг на підтримку незалежності країни. Силовики використовували гумові кийки та саперні лопатки. Загинуло дев'ятнадцятеро осіб, близько 4000 отримали поранення;
- Литва — у Вільнюсі в січні 1991 року (вже близько до наших подій) радянське керівництво військовим шляхом намагалося повернути Литву до Союзу. Під час штурму радянськими військовими та спецпризначенцями Вільнюської телевежі загинуло чотирнадцятеро її захисників та один офіцер спецпідрозділу КДБ "Альфа", більше за 800 осіб отримали поранення.
Сторонній досвід був певним гальмом на шляху до визнання нашої незалежності одразу після 24 серпня 1991 року. І все ж, коли в результаті Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991-го народне волевиявлення закріпило Акт проголошення незалежності, процес визнання прискорився.
Вже другого грудня незалежну Україну визнали Польща та Канада, третього – Угорщина, а четвертого – Литва та Латвія. До кінця місяця незалежність України визнали 70 країн, зокрема й США.
1 серпня 1991 року Джордж Буш, тодішній президент США, виголосив у Верховній Раді України скандальну Chicken Kyiv speech. Під час промови він фактично відмовляв українців від незалежності. Чому американський президент обрав саме таку позицію?
Не намагаючись бути адвокатом Буша-старшого, спробую зрозуміти мотиви та логіку його Chicken Kyiv speech. Цю промову треба оцінювати з позиції історизму, тобто враховувати всі обставини, які склалися в той час.
Маємо визнати, що навіть зараз багато хто і в США, і в Європі не розуміє, що таке — Україна, хто такі українці й чого вони хочуть. А тоді, коли ще існував СРСР як великий геополітичний гравець, питання української незалежності не було чітко осмислене багатьма іноземними політиками.
Ні прем'єр-міністр Великої Британії Маргарет Тетчер, яка була в Україні в 1990 році, ні канцлер ФРН Гельмут Коль, який перебував у Києві в липні 1991 року, не підтримували розпад СРСР. А отже, вихід України з його складу.
В інтерв'ю, записаному 1996 року під час реалізації проєкту "Розпад Радянського Союзу: усна історія незалежної України" перший міністр закордонних справ незалежної України Анатолій Зленко пояснює цю ситуацію так:
Вони ще не розуміли майбутнього Радянського Союзу, вони собі не уявляли дезінтеграцію Радянського Союзу. І звичайно, для них великих було б краще мати партнера. Між великими своя, як кажуть, гра, своє порозуміння, цілі, завдання й таке інше.
Виступ президента Буша у Верховній Раді відбувався 1 серпня 1991 року, коли ще тривало обговорення майбутнього СРСР у контексті можливого підписання нового союзного договору. Це так званий "новоогарьовський процес" — дискусії щодо різних варіантів документа, які пропонував центр і дев'ять республік, серед яких була й Україна.
І не варто забувати про питання контролю за ядерною зброєю, яке турбувало західних гравців. У них були побоювання щодо загрози можливого збройного конфлікту двох незалежних ядерних держав — росії й України. Частково тому США офіційно визнали незалежну Україну лише після розвалу СРСР, а саме — 25 грудня 1991 року.
Правонаступницею кого є незалежна Україна: УНР чи УРСР?
Україна є правонаступницею УРСР та частково СРСР. Це закріплено Законом України "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 року, який ухвалили з урахуванням вимог Віденських конвенцій 1978 і 1983 років.
Відповідно до ст. 7 цього Закону, Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України й інтересам республіки.
Я розумію тих, хто хотів би вести правонаступництво від УНР, але це питання складне та пов'язане з безліччю питань: і щодо державної власності в країні та закордоном, і щодо міжнародних угод, і щодо державних боргів, державних архівів, державного кордону, членства в міжнародних організаціях тощо.
Правонаступництво від УРСР залишає за нами сучасну територію, кордони 1991 року та міжнародне визнання в їхніх межах. А ще — участь у міжнародних організаціях, передусім в ООН: хоч вона й не ефективна, але іншого механізму міждержавної взаємодії поки що немає.
До речі, на сайті Верховної Ради України можна знайти розроблений у 2018 році Проєкт Закону "Про правонаступництво України щодо Української Народної Республіки". Комітет з питань бюджету його забракував.
Чи міг Всеукраїнський референдум 1991 року не відбутися? Яка його роль у відновленні української незалежності?
Часто кажуть, що історія не любить умовний спосіб. Але, як на мене, історики мають досліджувати не тільки те, що відбулося, а й розмірковувати над альтернативними варіантами подій.
У 1991 році було два референдуми:
- 17 березня — Всесоюзний референдум про збереження СРСР;
- 1 грудня — Всеукраїнський референдум щодо проголошення незалежності.
На березневому референдумі загалом 77,85% підтримали збереження Союзу, а в Українській РСР — 70,2%!
У листопаді 1991-го радник президента СРСР Михайла Горбачова Олександр Яковлєв зустрічався в Овальному кабінеті з президентом США Джорджем Бушем. І переконував останнього, що незалежна Україна буде "дуже маленькою", адже Донецька, Луганська області та Крим не проголосують за незалежність України. Буцімто вони або захочуть жити у складі Росії, або вимагатимуть автономії, бо там живе багато етнічних росіян.
Але сталося не так, як гадалося.
За результатами Всеукраїнського референдуму 1 грудня нашу незалежність підтримали:
- в Донецькій області — 83,90%;
- в Луганській області — 83,86%;
- у Криму — 54,19%.
Історія розвивається нелінійно, в ній завжди є підґрунтя для не таких уже й нездійсненних сценаріїв. Приміром, керівництво Союзу могло швиденько підготувати новий союзний договір, спираючись на результати березневого референдуму. Там прописати ширші права республік і втілити документ в життя, примусивши керівників республік його підписати.
А втім, саме грудневий референдум засвідчив народну підтримку незалежності України. Мені здається, ми мало уваги надаємо цій даті. Це був прояв прямого народовладдя, який остаточно закріпив самостійність нашої держави.
Безпосереднє значення у відновленні незалежності України відіграв серпневий путч у москві, який зірвав підписання договору про створення Союзу Суверенних Держав. А що було би з Україною, якби документ усе ж підписали б?
Щоб сказати, що було би з Україною, якби договір підписали, треба знати, яким був би його зміст. А саме — як вирішувалися б питання державного суверенітету та суб'єктності його учасників. Розглядали варіанти і федеративного устрою, і конфедеративного. Але це вже альтернативна історія...
Втім, мені здається, що такі дати, як День Незалежності України, мають бути нам поштовхом для міркувань, дискусій та обговорень альтернативних поглядів та "незручних" історичних питань. Плюральний інформаційний простір — це, мабуть, чи не найдієвіший запобіжник від повернення до пафосного й безальтернативного радянського одноголосся у "хорі ідеологічного самовихваляння".
Які уроки історії треба засвоїти українцям, щоб не втратити нашу незалежність сьогодні? Приміром, які помилки згубили УНР?
Центральна Рада (орган УНР) відчайдушно сподівалася на допомогу Європи, яка в умовах війни була розділена на ворожі військові блоки. Уклавши вимушений Берестейський мир з Німеччиною та її союзниками, Рада фактично опинилася в таборі переможених і отримала відповідне ставлення з боку країн Антанти після закінчення Першої світової війни та подальшого перерозподілу світу. На перемовинах із європейцями Україна виступала бідним прохачем, побажання якого можна легко проігнорувати.
Керівники УНР слабко володіли важелями керування, фактично не мали стратегії державного й національного розвитку. Центральна Рада не змогла розв'язати економічні проблеми — насамперед, земельну. Селяни часто вдавалися до самостійного "перерозподілу землі", що вносило хаос у суспільне життя.
Досвід УНР підтвердив давно відому істину: під час революційних потрясінь ігнорування потреб суспільства завжди призводить до поразки національних революцій.
Головні політичні діячі України того часу, до оцінювання яких ми часто підходимо зовсім не критично — Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Симон Петлюра — не мали між собою єдності. Вони змарнували багато часу, суспільної й особистої енергії на міжусобиці.
А висновок такий: ми всі маємо дбати про суспільну та громадянську єдність у боротьбі за Соборну Україну. Лише тоді ми зможемо відстояти нашу незалежність і перетворити її на інструмент побудови сучасної ефективної держави.
Читай також: 5 креативних кампейнів до Дня Незалежності
