"7 псалмів" музичної легенди Пола Саймона: шедевр, написаний уві сні
Колаж: "ТиКиїв"
Дякувати Богу, у сучасній музичній індустрії ще можливі незбагненні, непересічні та, зрештою, просто дивні речі. А саме таке незбагненне явище — новий альбом Пола Саймона, одного з найвизначніших авторів пісень на планеті за останні 50-60 років.
Новий реліз має назву Seven Psalms ("Сім псалмів") і складається лише з одного треку, що звучить трохи більш ніж пів години. Передусім це акустична гітара 81-річного Саймона, а над її шляхетними, витонченими партіями — особливий голос майстра, водночас юний і сповнений мудрості, з ледь помітними тріщинками часу — наче прикрасами орнаменту.
Насправді трек містить ще й силу-силенну тендітних і екзотичних інструментів здебільшого перкусійного характеру — відповідальних за ті магічні й непізнавані звуки, що з'являтимуться на шляху уважного слухача. Але ті звуки не дивніші від історії створення цього особливого альбому.
Трохи передісторії
Отже, у січні 2019-го зовсім нерелігійному Саймону наснився сон, у якому хтось наполягав на тому, що відтепер він музикант працювати над "семи псалмами". Саймон був якщо не спантеличеним, то заінтригованим. Звичайно, він знав слово "псалом", але тепер мусив звернутися до словників — можливо, він упустив щось важливе?
Втім, Пол не квапив музу, ким або чим вона не була цього разу — зрештою, за останні пів століття (навіть довше) Саймон зробив для музики та людства більш ніж достатньо.
Дует з Артом Гарфанкелом
Зі своїм шкільним приятелем Артом Гарфанкелом Саймон, нью-йоркський єврейський хлопчина, ще у 50-х створив дует під назвою Tom and Jerry — школярі імітували тодішніх божеств рок-н-рольного олімпу дует The Everly Brothers. Потім хлопці дещо подорослішали і звернули увагу на американський фолк, а Пол почав писати вдумливі пісні — часом це були роздуми та зізнання інтроверта, а інколи — дуже дотепні спостереження за життям у великому місті.
У Саймона був тихий, але виразний голос, проте Арт мав голос такої якості, ніби навчався таємниць співу у янголів. Удвох, вже як дует Simon & Garfunkel вони записали 1964 року дебютну акустичну платівку Wednesday Morning, 3 A.M., і декілька речей на ній були абсолютно геніальними, але робота залишилася непоміченою.
Саундтрек поколінь
Розчарований Саймон подався до Англії, де виступав у лондонських клубах і завів роман з англійською дівчиною — аж тут у рідних Штатах сталося диво. Без відома Саймона і Гарфанкела саундпродюсер Том Вілсон додав до вже записаної у суто акустичному вигляді зворушливої пісні The Sound of Silence розкуті електричні гітари, бас і барабани.
Оновлений у такий спосіб трек дуету був випущений як сингл — і він несподівано посів перше місце у Штатах. Пісня авторства Саймона стала одним із молодіжних гімнів того десятиліття, а також була використана у найдраматичніших моментах класичного фільму "Випускник" — саме тієї картини, що зробила Дастіна Гоффмана зіркою.
Саймон терміново повернувся до Америки, і згодом із Артом Гарфанкелом вони записали низку бездоганних альбомів. Ці пісні, справжній саундтрек життя кількох поколінь, були досконалим взірцем мелодійності. Дивним чином їхня делікатність справляла сильне, навіть приголомшливе враження — якщо можливо було бути шокованим, збитим з ніг могутньою силою краси, то пісні дуету саме так впливали на слухача. Остання платівка Саймона і Гарфанкела, шедевральна Bridge Over Troubled Water, була випущена 1970-го — після чого шляхи учасників розійшлися.
Сольна кар'єра
Подальша сольна кар'єра Пола Саймона складалася напрочуд вдало — інакше бути не могло, адже саме він став автором класичних хітів дуету 60-х. До того ж Саймон не упускав жодної нагоди поекспериментувати — якщо на тому ж самому Bridge Over Troubled Water він звертався до музичних традицій Південної Америки, зокрема Перу (незабутня El Condor Pasa), то вже на першій сольній платівці зазвучали ямайські ритми музики ska.
Ще більш зухвалими (та на диво вдалими) були спроби Саймона писати чудові попхіти, коли він використовував суто африканські музичні надбання — як на вельми успішній платівці 1986-го Graceland (вона отримала "Ґреммі" як "Альбом року").
Саймон у новому столітті
У 21 столітті музикант жодним чином не втрачав натхнення. Вкотре слухач мусив ставити собі запитання: "А чи може бути музика такою ідеальною?" Особливо це стосується альбому 2016-го Stranger to Stranger — до речі, ідеальної платівки для прослуховування у літню спеку.
І от ми маємо новий шедевр майстра — Seven Psalms. Аж через рік після того сну зі вказівкою про псалми Саймону щоночі, з третьої до п'ятої ранку, почали снитись рядки, тексти майбутнього альбому — це вже траплялось з ним у 60-х, тому музикант просто слухняно записував у блокнот, не намагаючись якось переробити слова на свій смак.
Те, що потім з'явилось у вигляді платівки, півгодинного треку — це приголомшлива інтимна сповідь, роздуми надзвичайно талановитої, чутливої людини наприкінці життєвого шляху. Друзі-однолітки музиканта помирають одне за одним — обставини складаються так, що він просто змушений замислюватися про вічне та про існування Бога.
Так, Бог у текстах Саймона — не тільки "його інженер" та "незайманий ліс", а ще й ковідний вірус та безліч інших речей, тобто геть усе. Це жодним чином не проповідь, а розмова з Вічністю беззахисної людини, сповненої сумнівів і озброєною лише красою власної музики. І це не просто слова, ноти, звуки — це приголомшливе явище, диво, що сталося з ним укотре.
