"А квіти я буду малювати й малювати": як жила, творила й квітувала Катерина Білокур

"А квіти я буду малювати й малювати": як жила, творила й квітувала Катерина Білокур Колаж "ТиКиїв"

7 грудня 1900 року народилася українська художниця Катерина Білокур. Нині всесвітньо відома майстриня наївного мистецтва, вона понад усе любила малювати квіти, прагнула справжнього визнання й до останнього плекала власну ідентичність.

До дня народження мисткині ми розповідаємо про її життя, творчість і значення в українській культурі. А ще, спільно з Live Media Hub і Національним музеєм українського народного декоративного мистецтва, запрошуємо відвідати виставку картин Катерини Білокур у Києві.

Катерина Білокур за роботою. Фото: Facebook музею-садиби художниці

"Мені було радісно на душі від того, що я таке зуміла видумати"

Катерина Білокур народилася в селі Богданівка (нині це Київщина) у простій селянській родині. Попри скрутне матеріальне становище й заборону навчатися, вона самотужки опанувала читання й письмо, а понад усе полюбила малювання.

0 / 0

Свій талант до живопису Катерина довго тримала в секреті, а матеріали для творчості виготовляла з усього, що траплялося під руку. Так, її пензликом ставали волосинки з котячого хвоста, а фарбами — усе, що давала природа. Спогади про той час пронизані водночас дитячою радістю й непідробним смутком:

"Украла у матері кусочок білого полотна та взяла вуглину… І я намалюю з одного боку полотнини що-небудь, надивлюсь-намилуюсь, переверну на другий бік — і там те саме. А тоді виперу той кусочок полотна — і знов малюю… А одного разу… намалювала не краєвид, а якихось видуманих птиць…

Мені було радісно на душі від того, що я таке зуміла видумати! І дивилась на той малюнок, і сміялась, як божевільна… 

От мене на цьому вчинку і піймали батько та мати. Малюнок мій зірвали й кинули в піч… Обідно мені на природу, що так жорстоко зі мною обійшлася, наділивши мене такою великою любов’ю до того святого малювання, а тоді відібрала всі можливості, щоб я творила тую чудовую працю".

"Сильних духом не спіймає ніхто"

Боротьба за право бути й творити те, що наповнює, стала лейтмотивом життя художниці. Восени 1934 року Катерина Білокур пішла топитися: заборона малювати й постійний тиск із вимогою вийти заміж довели її до відчаю. Тоді мисткиню вдалося врятувати, однак хвороби й тяжкий ментальний стан ще довго не полишали її.

Картина "Колгоспне поле". Фото: Національний музей декоративного мистецтва України

Усе змінилося за шість років. У 1940-му, слухаючи улюблене радіо, вона почула пісню "Ой у лузі червона калина" у виконанні Оксани Петрусенко. Зворушена співом, Катерина написала палкого листа й додала до нього малюнок калини. І сталося диво! Лист знайшов адресатку. Ба більше — Петрусенко так уподобала малюнок, що звернулася до місцевого музею з проханням неодмінно знайти художницю.

Перша персональна виставка Білокур з 11 картин мала карколомний успіх — настільки, що згодом вона експонувалася у найбільших містах імперії, а потім — навіть у Луврі. Подейкують, що, побачивши чарівні квіти Катерини Білокур, Пабло Пікассо сказав: "Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ".

Картина "Букет квітів". Фото: Національний музей декоративного мистецтва України

Однак українська мисткиня на теренах СРСР ніколи не мала спокою. Білокур прожила все життя в селі й залишала його лише один раз — у супроводі, бо паспорта не мала. Не мала вона й великих гонорарів. Дослідники певні: причиною цього почасти стала відмова Сталіну. У 1947-му вождь забажав отримати свій портрет авторства Білокур, а натомість обіцяв "відкрити всі двері". Вона не погодилася. Можливо, надто болючими були спогади про пережитий Голодомор, війну й колгоспні будні. 

Картина "Снідання". Фото: Національний музей декоративного мистецтва України

"Доля випробовує тих, хто намірився іти до великої мети, але сильних духом не спіймає ніхто, вони зі стиснутими руками вперто і сміливо ідуть до наміченої мети. І тоді доля винагороджує їх сторицею і відкриває перед ними всі таємниці дійсно прекрасного і незрівнянного мистецтва".

"Квіти, як і люди, — живі, мають душу"

Доробок Катерини Білокур пронизаний квітами. Барвисті пелюстки, листочки й паростки химерними арабесками звиваються на десятках її полотен. Це наївне мистецтво, створене, однак із неймовірною майстерністю. З такою ж вправністю написані й портрети та пейзажі художниці, хоч про них, чомусь, говорять менше. 

Автопортрет. Фото: Національний музей декоративного мистецтва України

Особливо вражає чуттєвість Катерини Білокур до живих квітів. Мисткиня їх ніколи не рвала — писала завжди з натури, а часом могла пройти кілометри, щоб знайти потрібну рослину. 

Квіти, як і люди, — живі, мають душу! А зірвана квітка — вже не квітка.

Картина "Буйна". Фото: Національний музей декоративного мистецтва України

Колекція картин Катерини Білокур у Києві

До 125-річчя від дня народження мисткині Національний музей українського народного декоративного мистецтва проводить виставку "Тендітна квітка Катерини Білокур", на якій її картини можна побачити на власні очі. А 7 грудня — долучитися до кураторської екскурсії. На експозиції представлені 11 робіт художниці, а також презентований унікальний VR-проєкт "Пізнай мистецтво через гру: віртуальний квест "Світ Катерини Білокур".

Завітай на виставку

  • Де? Національний музей декоративного мистецтва України, вул. Лаврська, 9
  • Коли? До 4 січня (кураторська екскурсія — 7 грудня).

У колекції музею зібрані картини як раннього, так і пізнішого періоду творчості Білокур, як квіткові композиції, так і портрети. Особливе місце посідає авторська копія полотна "Цар-колос". Саме його колись експонували в Парижі, звідки оригінал картини загадково зник.

Картина "Цар колос". Фото: Національний музей декоративного мистецтва України

А от іще цікавинка: Катерина Білокур була не лише художницею, а й письменницею! До сьогодні збереглися її нотатки й оповідання про життя в рідному селі Богданівка.

Знайомся з творчістю Катерини Білокур разом із "ТиКиїв", Live Media Hub і Національним музеєм українського народного декоративного мистецтва!

Читай також: "До світла": новий фотопроєкт Костянтина та Влади Ліберових.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

Може бути цікаво

Знайшли друкарську помилку?

Роботу над знаковим проєктом для виликого стримінгового сервісу не зупинила навіть війна.

Цей сайт використовує cookie-файли
Більше інформації