Державний музей іграшки: вхід із дітьми обов’язковий!
"ТиКиїв" продовжує знайомити читачів із найцікавішими музеями столиці. Сьогодні наш герой — Державний музей іграшки: місце, де в дитинство повертається кожен, хто входить сюди!
Експонатів, тобто іграшок, у Державному музеї іграшки надзвичайно багато — понад 2 тисячі! Проте побачити їх усі одночасно, на жаль, неможливо: поки що приміщення музею складається всього з трьох залів, тож, виставити там усі його надбання не вдасться фізично.
Звідки в музею іграшки така кількість експонатів? З Радянського Союзу: саме там вирішили, що в союзних республіках конче необхідні такі заклади, які допомагатимуть виховувати "правильних" громадян СРСР.
Тож 1933 року Президія ЦК ВКП (б) видала постанову про організацію музеїв іграшок у Києві, москві, Харкові, Тифлісі (Тбілісі) й Ташкенті. Задля цього створили комітети, до складу яких увійшли представники народних комісаріатів, легкої промисловості, охорони здоров'я та всіх організацій, що мають стосунок до виробництва іграшок.
1936 року в Києві провели першу виставку іграшок, а 1943 року попри війну почали виділяти матеріали й обладнання для випуску іграшок. Відновлення іграшкової промисловості СРСР відбулося одразу після закінчення Другої світової — 1946 року.
Відтоді колекція київського музею поповнювалася й сягнула 15 тисяч експонатів. Наразі в ній зібрані унікальні іграшки від 30-х років XX ст. до сьогодення.
У наші часи музей знову запрацював з 1 січня 2005 року. Тепер він підпорядковується Міністерству освіти і науки України.
Розташований Державний музей іграшки на Кловському узвозі, 8.
Чорні пупси й ляльки із сиру
Що чекає на відвідувачів цього музею?
Почнімо з того, що експозиція поділена на три секції, кожна з яких має власну залу: "Історія іграшки", "Українська народна іграшка" та вільна секція. В останній — виставки змінюють, а серед експонатів переважають авторські роботи. Напередодні Нового року тут щорічно відкривають додаткову виставку, присвячену ялинковим прикрасам й іграшкам, більшість із них — ще з радянської епохи, але є й святкове оздоблення середини XIX сторіччя.
Отже, почнімо з першої зали. Позаяк у колекції музею близько 600 різноманітних ляльок, тут можна побачити й одних із перших целулоїдних пупсиків. Є навіть чорні пупси 1905 року випуску.
Є ігрові ляльки, які зображали різні професії, створені на замовлення радянських профспілок — саме вони мали прищепити дитині основи трудового виховання. Є навіть унікальні сирні (!) іграшки з натуральними барвниками (такі досі мають у побуті жителі заходу України).
Побачити в цій залі можна навіть промислові зразки швейних машинок початку XX століття, іграшкові праски, модель парової машини, першу штучну ялинку з курячого пір'я, велику іграшкову залізницю "вождя народів" Сталіна тощо.
Є тут іграшкові машинки, парова топка, екскаватори, літаки й унікальна бібліотека настільно-поліграфічних ігор (наприклад, лото).
Зустрінуть тебе в першій залі ляльки-міліціонери та перші трансформери 30-х років (наприклад, "Від коня до трактора"), ретро-ведмежата 50-х років, "нелягайки" 60-х років, механічні тваринки 60-х років та знайомий твоїм батькам металоконструктор. Навіть лялька Барбі тут присутня!
Хихички та шурхала
У другій залі, присвяченій українській іграшці, представлені народні ляльки, мотанки, глиняні брязкальця, солом'яні бички, дерев'яні каталки, а ще — "хихички" та "шуркала". Що це? Дізнаєшся в музеї. А ще тут є ексклюзивні авторські роботи лялькарів — від радянських часів до наших днів.
Поповнюється колекція музею в різні способи: через проведення конкурсів серед лялькарів, подарунки колекціонерів-любителів та небайдужих людей.
Одна жінка, наприклад, регулярно надсилає старовинні іграшки з Франції. Є в колекції і дорога німецька лялька XIX ст. від академіка Богомольця. Її подарувала музею його невістка.
А ще в Державному музеї іграшки можна не лише помилуватися ляльками, а й навчитися їх виготовляти на спеціальних майстер-класах.
Тож замовляй екскурсію, майстер-клас чи просто приходь подивитися на це іграшкове царство.
Подробиці щодо відвідування тут.