"Я бачу, вас цікавить пітьма": як книжка-бестселер стала театральним хітом

Фото: zankovetska.com.ua

Вийшовши п'ять років тому, психологічний роман-трилер Ілларіона Павлюка "Я бачу, вас цікавить пітьма" став бестселером і був проданий накладом у понад 160 тисяч примірників. Звісно, це не могло залишитися поза увагою театрів: інсценізувати роман Павлюка намагалися не раз і не два, але втілити цю ідею в життя змогли тільки торік восени — причому в колаборації київського та львівського театрів.

І от в лютому у столичному МКЦМ відбудеться аж вісім показів вистави. Розповідаємо про те, як книжка-бестселер перетворилася на виставу-бестселер, і те, чим київська версія відрізняється від львівської.

Головний режисер Львівського драматичного театру ім. Марії Заньковецької Максим Голенко давно хотів поставити 664-сторінковий роман Ілларіона Павлюка. Але виявилося, що засновниця й продюсерка київського "Дикого театру" Ярослава Кравченко, вона ж — театральна агентка Павлюка, теж зазіхає на цей ласий літературний шматок. Але оскільки Максим багато років був художнім керівником "Дикого театру", вони з Ярославою вирішили не сваритися, а створити колаборацію — поставити "Пітьму" одночасно в Києві та Львові. Режисером обох постановок став Голенко.

Ярослава переконала в доцільності одразу двох прем'єр Ілларіона Павлюка, і вони стали до діла.

Перекласти роман у п'єсу попросили Олексія Доричевського — драматурга, актора й режисера, який до того ж є чинним військовослужбовцем. Тому інсценізацію протягом року він створював просто на фронті.

"За рік Олексій зробив ретельне інсценування. Якісь лінії відрізав, якихось персонажів скоротив, інших, навпаки, витягнув. І вийшла така історія, з якою можливо працювати на сцені", — розповідав Максим Голенко.

"Роман Ілларіона Павлюка настільки об'ємний, що звідти можна витягнути будь-яку суть — він може бути про зраду, про гуманізм, про що завгодно, — каже Ярослава Кравченко. — Ілларіон зустрічався з автором інсценізації, Олексієм Доричевським, й озвучив, що для нього важливо. Потім вони окремо проговорювали персонажів".

Ілларіон, теж військовослужбовець, під час відпустки побував на репетиції "Пітьми" — і залишився задоволеним. Зокрема тим, що вистава виявилася не схожою на книжку — мовляв, у неї мав бути свій світ, і він є. А прем'єру письменник відвідав тільки у Львові, бо під час київської був на службовому завданні.

Всі його гріхи

Акторські склади спочатку планували зробити зовсім різними, проте згодом зробили їх змішаними. Приміром, головні ролі як у Києві, так і у Львові грають Григорій Бакланов (кримінальний психолог Андрій Гайстер) і Марк Дробот (дільничий Субота).

"Кожен мешканець "Буського Саду", де відбуваються події, має щось від Андрія — якийсь його прояв, його гріх, — каже виконавець головної ролі Григорій Бакланов. — Звісно, що твої гріхи тобі не подобаються, ти злишся, агресуєш на кожного. Було важливо контролювати всі ниточки, які поєднують події, що відбуваються, концентрувати свою увагу на конкретній дії".

До речі, трьох героїнь книжки — Галу, Христину та Алісу — на сцені грає одна акторка. У Львові це Діана Каландарішвілі.

"У книжці це три різні дівчини, але на сцені ми бачимо одну героїню, яка народжує дитину, шукає її та закінчує життя самогубством, — каже акторка. — Для мене це зовсім новий образ, тож було цікаво мати такий досвід".

Лікарку Оксі грає Єлизавета Цілик, відома за головною роллю у фільмі "Назавжди-назавжди".

"Оксі — достатньо лірична, ніжна, дещо тепла, чесна. Це дівчина з певними очікуваннями від цього життя. А згодом з'ясовується, що все, що є в її голові, її бачення реальності — це все нереальне", — розповідає вона про свою героїню.

Харитона Еребовича у Львові грає Юрій Хвостенко, в Києві — зірка мюзиклу "Кабаре" Ілля Чопоров.

Є кабріолет, немає кабріолета

Щодо сценографії, яку створив Олександр Білозуб, то, звісно, у Львові вона набагато масштабніша — все ж таки, репертуарний театр має більші декоративні можливості. Приміром, у львівській версії на сцені є кабріолет — причому не декоративний, а справжній. Окрім цього, у Львові плунжери підіймають з-під сцени акторів і реквізит, є оркестр — щоб, за словами Голенка, створити "ефект Бродвею".

Київська версія камерніша — все ж таки, кабріолет на орендовану сцену не припхаєш і на гастролі із собою не повезеш. Проте вона мобільніша.

Костюми до "Пітьми" створила Анна Шкрогаль, яка раніше працювала з Давидом Петросяном над виставою "Процес".

Очевидці кажуть, що в київській версії вистави більше лайки та жартів — на те "Дикий театр" і "Дикий".

І, до речі, в київської та львівської версій вистави різні фінали. Кажуть, мінімальні, але сенсові. "Треба ж чимось тримати людей, щоб виникло бажання поїхати в інше місто й побачити іншу кінцівку", — пояснював цей хід Максим Голенко.

Репетиції вистави тривали 40 днів. Вперше прем'єра відбулася у Львові, після чого виставу довелося адаптувати під невелику київську сцену — восени "Дикий театр" грав "Я бачу, вас цікавить пітьма" в "Сцені 6" Довженко-центру.

"Для мене як режисера це був важкий досвід — перенести таку масштабну виставу в умови "Дикого театру", — зізнався Максим Голенко в одному з інтерв'ю. — Раніше ми працювали в Довженко-центрі під час блекаутів, без опалення — це було непросто і технічно, і емоційно. Київську прем'єру навіть затримали на годину, бо вистава дороблювалася на ходу".

Як кажуть творці вистави, якщо на прем'єри глядачі прийшли через гучну назву, то відвідуваність наступних уже забезпечили відгуки.

А лютневі покази у МКЦМ відбудуться через великий глядацький попит.

А потім "Пітьма" вирушить на гастролі містами України та Європою — звісно, декорації для них використовуватимуть у лайт-версії.

"Теоретично можна було б возити кабріолет, фанфари й оркестр, але локальні українські сцени надто відрізняються: десь сцена завширшки дев'ять метрів, десь — 14. А тільки ворота у нас займають п'ять метрів. Тому їздитиме полегшена версія декорації", — пояснює Ярослава Кравченко.

"Це дуже масштабний проєкт. Ми розуміли, що він необхідний, але те, який піднявся розголос, нас усіх дуже радує. Сподіваюсь, що у вистави буде довге і щасливе життя", — каже Максим Голенко.

Договір з Ілларіоном Павлюком передбачає, що вистава йтиме на сцені протягом п'яти років. Тож час побачити її ще є.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter