Які шанси на "Оскар" має український фільм "20 днів у Маріуполі"?

Кадр із фільму "20 днів у Маріуполі". Фото: Arthouse Traffic

Документальний фільм "20 днів у Маріуполі" стане цьогорічним претендентом на "Оскар" від України. Нашого представника 18 вересня обрав Український оскарівський комітет.

"20 днів у Маріуполі" — режисерський дебют воєнного кореспондента Мстислава Чернова. На початку повномасштабної російської агресії він був одним з останніх міжнародних журналістів у Маріуполі.

У лютому-березі минулого року у складі команди інформагентства Associated Press Чернов фіксував воєнні злочини росіян та наслідки їхнього вторгнення. Продовжував працювати в обложеному місті протягом 20 днів. На основі відзнятих ексклюзивних кадрів створив повнометражний фільм разом із командою американської телепрограми Frontline.

Стрічка має понад п'ять нагород міжнародних кінофестивалів. Серед них — приз глядачів у програмі світової документалістики на американському "Санденсі" та головний приз національного конкурсу і приз глядацьких симпатій на Docudays UA. Також за свою роботу в Маріуполі Мстислав Чернов, фотограф Євген Малолєтка та журналістка Василіса Степаненко отримали Пулітцерівську премію.

Картина вийшла у наших кінотеатрах 31 серпня. На сьогодні зібрала понад 1,1 млн грн. За словами дистриб'ютора Arthouse Traffic, це найкасовіший документальний фільм українського прокату. 

"20 днів у Маріуполі" змагатиметься за місце на 96-й премії Американської кіноакадемії в категорії "Найкращий міжнародний повнометражний фільм". Для цього стрічці треба буде увійти спочатку до довгого, а потім до короткого списку претендентів. Тільки опісля вона матиме шанс бути відібраною до п'ятірки номінантів. 

Це 16-й раз за часи незалежності, коли Україна висуває стрічку власного виробництва на "Оскар". І вдруге після "Українських шерифів" режисера Романа Бондарчука 2016-го — документалку. Жоден наш представник у попередні роки не проходив до короткого списку і, відповідно, до переліку номінантів. 

Чи може змінити цю статистику нинішній претендент і які його шанси на "Оскарі"? Своїми міркуваннями на цю тему зі мною поділився кінокритик Олександр Гусєв, член Спілки кінокритиків України, Української кіноакадемії та Міжнародної федерації кінопреси.

Які ваші враження від фільму "20 днів у Маріуполі", який став однією з найгучніших українських кіноподій року?

Це один із найбільш значущих творів українського документального кінематографа та один із найвиразніших фільмів про російсько-українську війну. До того ж ця стрічка є непересічним явищем у міжнародному контексті.

Шанувальники документалістики бачили чимало картин, змонтованих із відеоматеріалів, знятих очевидцями та жертвами воєнних злочинів. Однак важко пригадати інший фільм, присвячений стражданням цивільного населення під час збройного конфлікту, який створили професійні кінематографісти й журналісти, які свідомо залишилися у зоні бойових дій, щоб стати літописцями того кінця світу, який переживають міста та села на кожній війні. Важко згадати іншу стрічку, в якій з такою професійною майстерністю і виразністю були б зняті найгірші речі, можливі у людському існуванні.

Фільм також є цікавим висловлюванням про значення, природу та моральні дилеми документального кіно. Оскільки не меншою мірою, ніж виявлені Мстиславом Черновим та його колегами мужність і вірність професійному обов'язку, вражає їхня здатність знаходити хисткий баланс між фіксацією реальності та вторгненням у неї. Між готовністю фіксувати граничні прояви страждань і скорботи та бажанням допомогти.

Чому, на вашу думку, Український оскарівський комітет обрав саме цей фільм? Чи можна назвати стрічку найкращим цьогорічним представником на тлі всіх поданих заявок?

Цього року перед Українськім оскарівським комітетом стояв по-справжньому складний вибір через конкуренцію кількох гідних стрічок. І фільм Мстислава Чернова є дещо ризикованим претендентом через участь американських компаній у його продюсуванні.

Утім, я повністю погоджуюсь із рішенням колег і вважаю ризик абсолютно виправданим. Інші картини, при всіх своїх високих якостях, практично не мають шансів на здобуття номінації, а "20 днів у Маріуполі", якщо буде прийнятий Американською кіноакадемією, стане нашим найкращим кандидатом із часів "Племені" Мирослава Слабошпицького.

У сенсі висунення на "Оскар" цьогорічний український претендент має переваги. Це потужне, політично актуальне висловлювання, тема якого зрозуміла та важлива для американської аудиторії, та драматичний, захопливий сюжет. І, що найважливіше, фільм Чернова став лауреатом найавторитетнішого кінофестивалю США "Санденс". Мав американський прокат та отримав багато схвальних відгуків у головних профільних виданнях. Відомий американській кіноспільноті значно краще за інші стрічки, представлені на розгляд Українського оскарівського комітету. 

Україна висувала на "Оскар" 15 фільмів за всі роки незалежності. Жоден із них не входив навіть до короткого списку претендентів, не кажучи вже про номінацію. Чому вітчизняним стрічкам поки що цього не вдавалося?

На жаль, із невисуненням "Племені" 2014-го ми втратили справді гарну можливість через недолугі критерії відбору, що потім були змінені. Замість фільму Слабошпицького на "Оскар" тоді був відправлений "Поводир" Олеся Саніна, що вочевидь не мав жодного шансу.

Отже, ми можемо певною мірою звинувачувати брак розуміння у багатьох представників вітчизняної кіноспільноти, що висунення на "Оскар" є не самоцінною нагородою чи актом патріотичної саморепрезентації. А намаганням залучити увагу та прихильність цільової аудиторії — членів Американської кіноакадемії.

Утім, потрапляння в номінацію все ж не є обов'язковим елементом набору спроможності національного кінематографа. І відсутність здобутків у цій сфері свідчить лише про невідповідність тем та стилістики наших кандидатів колу інтересів та смакам американських кіноакадеміків.

Наскільки важливо Україні мати свого оскарівського номінанта або лауреата і чому взагалі визнання Американської кіноакадемії має для нас значення?

З якою б іронією не сприймала "Оскар" значна частина міжнародної кіноспільноти, нагорода Американської кіноакадемії залишається однією з найвідоміших та найповажніших. Звісно, її отримання мало б певний ефект для підвищення загального авторитету українського кінематографа. А увага до вітчизняного мистецтва має особливу важливість під час війни.

Ще важливіше те, що йдеться про головну кіновідзнаку держави, яка є наймогутнішим союзником України у цій війні. І нагорода чи номінація саме фільму Чернова з огляду на його проблематику сприяла б підсиленню уваги та співчуття американців до трагічних подій в Україні. Стала б для когось аргументом проти позиції трампістів, які намагаються лишити нашу країну американської допомоги. 

Додаткове запитання про успіх фільму на Батьківщині. Дистриб'ютор назвав "20 днів у Маріуполі" найкасовішою документальною стрічкою українського прокату. Чи справді це найуспішніша вітчизняна документалка і чому вона привернула таку увагу аудиторії?

Документалістика, на жаль, мало цікавить українську аудиторію. І не надто значний показник касових зборів "20 днів у Маріуполі" справді є рекордом. Утім, будемо сподіватися, що фільм Чернова дещо змінить це ставлення. Він уже продемонстрував нашим глядачам, що документальне кіно може бути не тільки болісно актуальним, але й мати захопливий сюжет і виразні характери.

Нагадаю, що п'ять фільмів узяли участь у цьогорічному нацвідборі на "Оскар". Окрім "20 днів у Маріуполі", це також драми "Памфір" Дмитра Сухолиткого-Собчука та "ШТТЛ" Еді Волтера і документалки "Залізні метелики" Романа Любого та "Терикони" Тараса Томенка.

Тим часом "20 днів у Маріуполі" ще можна подивитися на великих екранах Києва. Прокат стрічки у столичних кінотеатрах триватиме щонайменше до кінця вересня. 

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter