Київ як герой кіно: де і як знімали неонуарний фільм "Добре, що мама не знає"

Фільм "Добре, що мама не знає" вийшов у прокат 29 жовтня. Фото надане пресслужбою фільму

На 54 локаціях Києва протягом 2020-2023 років знімали фільм "Добре, що мама не знає". Кримінальна комедія у стилі неонуару йде в кінотеатрах із 29 жовтня.

За словами творців, Київ у фільмі — більше, ніж просто тло подій. Адже через реальні міські локації, нічне світло, колір та архітектуру творча команда вибудовувала окремий кінематографічний образ столиці.

Щоб дізнатися деталі створення новинки, ми звернулися до продюсера, другого режисера та кастинг-директора стрічки Євгенія Литвиненка. Спеціально для "ТиКиїв" він розповів про найцікавіші столичні локації фільму, зокрема про те, які сцени там знімали, чому обрали саме ці місця та як їх адаптували в кадрі.

"Усі 54 локації по-своєму цікаві. На їхній пошук і вибір ми витратили чимало часу, адже загалом переглянули сотні різних місць.

Оскільки наш фільм знятий у стилі неонуару, здебільшого працювали вночі. Денних знімальних днів було буквально кілька. Якщо фільмували в інтер'єрах і в кадрі не потрібно було показувати денне світло, могли працювати вдень. Натомість вуличні сцени переважно знімали ввечері, вночі або рано-вранці.

Для створення потрібної атмосфери постійно використовували воду, дим і штучний туман. Це важлива частина візуального стилю стрічки.

Виділити лише кілька локацій непросто, але розповім про ті, які особливо запам'яталися", — каже продюсер Євгеній Литвиненко.

Житній ринок

На Житньому ринку ми працювали протягом кількох знімальних днів. Там створили своєрідний Чайна-таун. Це була цікава й масштабна робота, адже потрібно було продумати велику кількість деталей.

Наша команда розмальовувала стіни та підбирала різноманітний реквізит. Там була їжа, мотоцикли, старі телевізори з пультами ще з 2000-х років та інша техніка — все, що допомагало створити атмосферу Чайна-тауну. Навіть коли люди бачили лише фотографії чи бекстейджі зі знімань, вони захоплювалися тим, який вигляд має ця локація.

Промислова територія колишньої суднобудівної кузні

Ще одна цікава локація — територія кузні, де раніше виробляли кораблі. Це окремий об'єкт, потрапити на який було непросто.

На жаль, стан інфраструктури цієї території вже не такий, яким хотілося б його бачити. Проте вона візуально виразна. Це великий простір із промисловими будівлями й ангарами, який вирізняється своєю фактурою.

Основна складність полягала в масштабах. Ми могли знімати на вулиці, але водночас виставляли світло всередині ангарів, щоб підсвічувати їх і створювати потрібну неонуарну атмосферу. Крім того, доводилося використовувати багато диму й води. Коли простір настільки великий, задимити його значно складніше. Так само потрібно набагато більше води, щоб полити всю необхідну територію. Але результат того вартий.

Вулиця Антоновича

Для знімання однієї зі сцен ми перекривали вулицю Антоновича — від ЖК Chicago до бізнес-центру "Торонто-Київ".

Працювали вночі, щоб не заважати руху. З обох боків стояла патрульна поліція, яка забезпечувала перекриття дороги. Саму вулицю ми повністю поливали водою, щоб отримати характерні відблиски й потрібну атмосферу.

Там фільмували сцену, в якій їде автомобіль нашого антагоніста Гурмана, якого зіграв Михайло Співаковський, а за ним на мотоциклі — Боря, персонаж Романа Муленка. Для цього епізоду використовували дрони. Один був динамічним, для екшн-зйомки, а інший дозволяв робити художніші кадри. Також працювали з іншими камерами, щоб зафіксувати рух із різних ракурсів.

Tetris Hall

Особливо запам'яталися знімання в ЖК Tetris Hall. Там є дві висотні вежі, з'єднані скляним мостом на даху. Саме цей простір ми й використовували.

Знімали вже під час повномасштабного вторгнення. Спочатку планували працювати з дронами. У нас була ідея показати, як Клім у виконанні Олексія Воротнікова йде скляним мостом: дрон летить зверху, а потім поступово спускається до персонажа. Проте через заборону польотів від цього задуму довелося відмовитися.

Потрапити на цю локацію було непросто. Я навіть не пам'ятаю, щоб там раніше хтось знімав кіно. Пізніше до мене зверталися локейшн-менеджери й запитували, чи можна хоча б завітати туди на екскурсію.

Ми працювали обережно, щоб не заважати мешканцям. Це вже був період, коли басейни на даху спускали й людей там було небагато. Загалом завжди намагалися підлаштовуватися під графіки роботи всіх локацій, адже це важлива частина організації знімального процесу.

Найбільше вражає краєвид. З даху відкривається неймовірна панорама Києва. Бачимо вечірнє місто в режимному світлі, нічні вогні, автомобілі. Чутно міський шум, іноді навіть сирени. Усе це додає особливого настрою. Там, зокрема, є сцена, в якій Гурман медитує високо над містом.

Труханів острів і мости

Кілька цікавих локацій ми знайшли на Трухановому острові та біля київських мостів.

На Трухановому острові працювали в трьох місцях. Серед них — вхідна зона біля пішохідного мосту. Тоді цей простір був порівняно новим, і ми, ймовірно, одними з перших детально його зняли. Там цікава фактура й освітлення. Ми додали власне світло й поливали поверхні водою.

Одна з найскладніших сцен проходила на парковці під Північним мостом, звідки відкривається краєвид у бік Оболоні.

Там потрібно було ретельно працювати з освітленням. Ми заздалегідь з'ясовували, коли вмикаються та вимикаються ліхтарі, які джерела світла працюють у певний час. На окремих стовпах із відповідними офіційними дозволами навіть встановлювали власні лампи. Також поливали все водою й використовували дим. Коли на задньому плані вечірнє місто з яскравими вогнями, це створює надзвичайно красиву картинку.

Ці сцени, наскільки пам'ятаю, ми знімали ще до повномасштабного вторгнення. Тоді Київ жив без блекаутів, був яскраво освітлений і мав зовсім інший нічний вигляд.

Недобудова на Берестейському проспекті

Незвичайною локацією була недобудова на Берестейському проспекті. Цей проєкт розпочали приблизно 2010 року та планували завершити до Євро-2012. Будівля має приблизно 33-35 поверхів із великими прольотами. Ми знімали на самому верху, звідки відкривається панорама Києва.

На цій локації фільмували зустріч банди Гурмана з китайцями. Сам епізод у фільмі досить короткий, без діалогів, побудований переважно на рухах та емоціях, але локацію для нього обирали ретельно.

Цікаво, що це одна з небагатьох сцен, які ми свідомо знімали вдень. Нам потрібно було показати саму локацію, її висоту, панораму міста й незавершені бетонні конструкції. Там залишилися елементи конструкцій, які мали підтримувати наступний поверх. Ми перебували практично на рівні або навіть вище за сусідні багатоповерхівки.

Найскладнішим було те, що вся команда разом із технікою підіймалася на дах пішки. А потім усе обладнання потрібно було спускати назад. Це забирало багато часу й сил.

Готель Hilton

Важливим партнером для нас став Hilton, де знімали багато різних сцен: на парковці, у готельних і президентських номерах, у ресторані та барі. Фактично в межах одного готелю отримали багато різних локацій.

Загалом провели там приблизно три повноцінні знімальні дні: фільмували, ночували та працювали практично цілодобово. І це ще без урахування підготовки.

Hilton має цікаві інтер'єри, дизайн та освітлення, які добре відповідали стилю нашого фільму. Ми доповнювали наявне світло власним, завдяки чому отримували гарні композиції та виразну картинку. Мені особливо подобається, що в межах однієї будівлі змогли зняти настільки різні простори. Кожен із них має власний характер, і це додало стрічці багатошаровості.

Музей авіації

Особливе місце серед наших локацій посідає Музей авіації. З ним у мене пов'язана окрема історія.

Свого часу я познайомився з Галиною Андріївною Сусловою, яка була директоркою Інституту ІКАО при Національному авіаційному університеті. У кабінеті Галини Суслової завжди стояв макет літака "Мрія". Коли ми познайомилися, вона багато розповідала мені про створення цього літака, другу "Мрію" та загрози для нашої авіації. Навіть пропонувала допомогти реалізувати знімання справжньої "Мрії" в повітрі. Були готові безплатно підняти літак із Гостомеля, щоб ми могли його зафільмувати. Але все це потрібно було правильно організувати. На жаль, втілили задум не вдалося. 2020-го Галина Андріївна померла на 91-му році життя.

Зрештою знімали на території Музею авіації, який підтримав створення фільму. Допомагав нам і аеропорт "Жуляни", зокрема надавав техніку. На цій території були літаки, гелікоптери, спеціальна техніка — все масштабне й фактурне.

Ми використовували дим, воду, змінювали освітлення, знімали лампочки на стовпах і встановлювали власні, щоб створити потрібну атмосферу.

Інноваційний парк UNIT.City

Ще одна локація — UNIT.City, де ми використовували презентаційний простір із можливістю створювати масштабні проєкції на стінах. Там можна було виводити зображення майже навколо всього приміщення — приблизно на 270 градусів.

Ми виводили на стіни потрібні нам кадри з фільму та знімали епізод, в якому Боря за допомогою технологічного пристрою "Спогад" згадує своє минуле та різні моменти життя з Вікою, яку зіграла Єлизавета Любімова. Це було цікаве візуальне рішення, адже сама проєкція допомагала створювати потрібну атмосферу сцени.

Промисловий об'єкт компанії "Ковальська"

Цікавим місцем також став один з об'єктів промислово-будівельної групи "Ковальська". У компанії є кілька виробничих майданчиків, і ми обійшли практично всі, перш ніж обрали потрібний.

Перед початком роботи ми пройшли всі необхідні інструктажі й погодили умови знімання. Це було цікаво ще й тому, що нам розповідали, як замішують бетон, як відбувається виробництво та як усе перевозиться. Багато чого побачили зсередини.

Ми домовлялися про певні часові проміжки, коли могли спокійно працювати й записувати чистовий звук, адже на виробництві це окреме завдання. Знімали там приблизно три дні. Працювали і на відкритій території, і всередині ангарів.

В одному з ангарів довелося виставляти багато світла. Там фільмували сцени з мавпами, різні екшн-епізоди, зіткнення з автомобілями та бійки. Це були цікаві, різноманітні й водночас складні знімання.

Деякі простори повністю змінювали за допомогою світла та декорацій. Десь створювали барну атмосферу, десь підсвічували промислову територію так, щоб вона була максимально неонуарною.

Тут є ще один цікавий момент, який стосується не лише цієї локації, а й нашого підходу до процесу загалом. У кіно одна сцена часто складається з кадрів, знятих у зовсім різних місцях. Глядач цього навіть не помічає, тому що на екрані все як один простір. Він думає, що бачить одну локацію, а насправді ми поєднали кілька різних.

Ми спеціально підбирали локації так, щоб вони поєднувалися за фактурами, атмосферою, освітленням і зовнішнім виглядом персонажів — щоб в аудиторії не виникало відчуття, що це різні місця. Наприклад, у нас є момент, де Клім проходить повз Гурмана в Tetris Hall і заходить до туалету. Глядач думатиме, що все відбувається в одній будівлі. Але сам туалет знімали вже на іншій локації — біля фудмаркету й нічного клубу неподалік станції метро "Арсенальна".

Так само робили й зі сценами в ресторанах. Наприклад, родина сидить за столом в одному закладі на Русанівці, а виходить вже з іншого — біля нічного клубу, де був потрібний нам вихід на вулицю. Це такі маленькі кінематографічні обманки. Кіно — взагалі приємний обман, своєрідний фокус-покус.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter