Космос, музика й війна. 10 українських фільмів, які підкорили міжнародні фестивалі
Фото: кадр із фільму "Куба та Аляска"
Наші кінематографісти не збавляють обертів: після "Оскара" Мстислава Чернова українські фільми продовжують підкорювати міжнародні кінофоруми та здобувати нові нагороди. Ми дослідили, які стрічки з початку року вже встигли заявити про себе у світі, й зібрали 10 найцікавіших.
"Ти — космос"
Поки ми в Україні все ще очікуємо на прем'єру стрічки Павла Острікова "Ти — космос", вона продовжує підкорювати світ. Нагадаємо: в арсеналі фільму вже є дві головні нагороди Страсбурзького кінофестивалю (Франція) — "Золотий восьминіг" та "Срібний Мельєс", приз за найкращу режисуру на FilmFestival Cottbus (Німеччина), відзнака за найкращу акторську гру для виконавця головної ролі Володимира Кравчука на Міжнародному кінофестивалі в Салоніках (Греція), а також нагорода за найкращий художній фільм на фестивалі наукової фантастики Science+Fiction Festival (Італія).
У квітні цього року стрічка здобула ще дві нагороди на фестивалі експериментального та незвичайного кіно Hallucinations Collectives у французькому Ліоні: ґран-прі фестивалю в категорії повнометражних фільмів (Competition longs-métrages) та Приз журі.
А днями отримала ще дві нагороди на швейцарському XXIV Festival International du Film Fantastique de Neuchâtel (NIFFF) у Невшателі. Там фільм "Ти — космос" здобув Приз глядацьких симпатій (RTS Audience Award) та Приз молодіжного журі (Youth Jury Award).
Вчергове вітаємо Павла Острікова й команду — і з нетерпінням чекаємо на українську кінопрем'єру. Сподіваємося, вона нарешті відбудеться цієї осені.
Про що фільм?
Український далекобійник Андрій вже два роки мандрує на космічному вантажному судні до найближчої чорної діри. Його єдиний співрозмовник — бортовий комп'ютер Максим, запрограмований розважати пілота. Їхнє завдання — скинути контейнер із ядерними відходами в безодню чорної діри.
Аж раптом вибухає Земля — і Андрій стає єдиною людиною у Всесвіті. Та невдовзі на зв'язок із ним виходить Катрін — лаборантка з французької космічної станції. Вони вирішують летіти назустріч одне одному. Попереду — три довгі роки подорожі, протягом яких між ними виникає кохання.
"Куба & Аляска"
У червні на одному з найбільших кінофестивалів Європи — Sheffield DocFest у Великій Британії — відбулася світова прем'єра документального фільму "Куба & Аляска" Єгора Трояновського. А вже наприкінці місяця стрічка здобула дві нагороди на Брюссельському кінофестивалі у програмі "Тижневик режисерів" — приз журі та приз глядацьких симпатій.
Фільм ще планує фестивальну ходу, а його українська прем'єра запланована на 14 серпня. До речі, найближчим часом читай у "ТиКиїв" інтерв'ю з продюсеркою фільму Ольгою Брегман.
Про що фільм?
Героїні фільму "Куба & Аляска" — подруги-парамедикині Куба (Юлія Сідорова) та Аляска (Олександра Лисицька). Долаючи разом виклики війни, вони переживають спільну для всіх військових історію: що довше залишаються на фронті, то більше віддаляються від друзів, родини та свого минулого життя. "Це історія про те, як війна змінює, але не знищує. Навіть у найтемніші моменти можна зберегти внутрішнє світло", — йдеться в описі.
"2000 метрів до Андріївки"
Новий документальний фільм володаря "Оскара" Мстислава Чернова "2000 метрів до Андріївки", щойно вийшовши, теж почав обростати нагородами.
Стрічка побачила світ у січні 2025-го, а вже в лютому Чернов отримав приз за найкращу режисуру в категорії "Світовий документальний фільм" на фестивалі світового документального кіно Sundance.
За словами журі, нагороду Чернову присуджено "за його надзвичайно сміливий і чутливий фільм про одну битву в російсько-українській війні та тонкі портрети персонажів".
Сам режисер присвятив нагороду колегам-документалістам, які з ризиком для життя висвітлюють боротьбу українських воїнів за Батьківщину.
А в березні на фестивалі документального кіно CPH:DOX у Копенгагені стрічка Чернова отримала нагороду в категорії F:ACT — її вручають фільмам, створеним на перетині журналістики та кінематографа.
Це шедевр кіномистецтва: захопливе, багатошарове зображення війни, яке можна порівняти з "На Західному фронті без змін". Художник серед кривавих подій знімає антивоєнний фільм, який змушує нас замислитися над гідністю кожного втраченого людського життя, — прокоментувало своє рішення журі фестивалю.
Про що фільм?
У "2000 метрів до Андріївки" Мстислав Чернов вирішив дослідити постаті й буття українських солдатів: розповісти про те, хто вони, звідки прийшли, яким є їхнє життя в окопах, і з якими викликами вони стикаються щодня, захищаючи українську землю.
Фільм присвячений подіям вересня 2023 року, коли українські військові 3-ї окремої десантно-штурмової бригади вели запеклі бої за звільнення села Андріївка поблизу Бахмута.
"Перед світанком"
У травні на фестивалі ÉCU (European Independent Film Awards) у Парижі фільм Олександра Денисенка "Перед світанком" отримав нагороду за "Найкраще музичне відео"
Це кіно про вибір — жити, творити, попри все. Ми мріяли, щоб голос України був почутий. І сьогодні ця мрія оживає. І якщо він допоможе комусь подивитися на Україну по-новому — значить, ми не дарма обрали цей шлях, — каже режисер стрічки Олександр Денисенко.
ÉCU називають "європейським Sundance": він є однією з найвпливовіших платформ незалежного кіно у світі.
"Перед світанком" вже відібраний до офіційної конкурсної програми понад 20 фестивалів по всьому світу. До кінця року фільм мандруватиме фестивалями Європи, Америки, Австралії та Азії, а онлайн-прем'єра в Україні планується на осінь.
Про що фільм?
"Перед світанком" — це історія жінки, яка обирає жити всупереч болю і втратам. В основі стрічки нове прочитання української пісні "Вже сонце низенько" у виконанні Юлії Донченко, колишньої вокалістки культового гурту "Брати Гадюкіни".
"Стрічка часу"
Фільм української режисерки Катерини Горностай "Стрічка часу" був відібраний до основної програми Берлінського міжнародного кінофестивалю та змагався за нагороду "Золотий ведмідь". Проте нагороджений не був, але після кінопоказу 10 хвилин не вщухали овації.
Та й саме потрапляння в основну програму одного з найголовніших кінофестивалів світу — вже великий успіх, адже українські стрічки не були представлені в головному конкурсі цього фестивалю понад 25 років.
Наступний показ "Стрічки часу" відбувся в липні на фестивалі в Карлових Варах (Чехія).
Про що фільм?
Стрічка розповідає про шкільне навчання в Україні під час повномасштабної війни. У ній показане життя вчителів та школярів у Черкасах, Харкові, Бородянці, Бучі та Ромнах на Сумщині.
"Наш фільм не містить розповідей про наших героїв та інтерв'ю. Але натомість на півтори години занурює глядача в життя українських шкіл під час війни, що досі триває", — кажуть творці кінопроєкту.
"Стрічку часу" Катерина Горностай присвятила пам'яті свого молодшого брата Максима, який загинув на Сході України у 2023 році.
"Діти у вогні"
У червні документальна стрічка режисера Євгена Афінеєвського "Діти у вогні" на 64 Festival de Television de Monte-Carlo в Монако здобула дві престижні нагороди — від журі в категорії "Новини та документальні фільми" та премію AMADE у розділі "Спеціальні відзнаки".
Церемонію нагородження відвідали принц Монако Альберт та принцеса Шарлен.
Про що фільм?
"Діти у вогні" висвітлює трагічні долі українських дітей, які пережили війну, стали жертвами російських атак, зазнали депортацій, поранень та ув'язнень. Фільм показує не лише їхні страждання, але й силу духу та незламну віру в перемогу.
"Попіл, що осідає шарами на поверхні"
У квітні фільм Зої Лактіонової "Попіл, що осідає шарами на поверхні" отримав головну нагороду фестивалю документального кіно Visions du Réel у швейцарському Ньйоні. Стрічку відзначили премією Eurimages "За розбудову співпродюсерства", яку вручають міжнародним продюсерським командам, щоб підтримати фільми на етапі виробництва.
Про що фільм?
Стрічка є особистою реконструкцією життя однієї родини у воєнному Маріуполі — місті, де народилася авторка. Фільм поєднує особисті архіви, історичні документи та сучасні відео й показує життя однієї сім'ї на тлі зруйнованого та знову відбудованого Маріуполя.
"Я померла в Ірпені"
У лютому анімаційний фільм Анастасії Фалілеєвої "Я померла в Ірпені" визнали "Найкращою міжнародною анімацією" на найбільшому у світі фестивалі короткого метру у Франції.
Цей тонкий фільм занурює нас у подорож, яка досліджує емоційний, фізичний та духовний досвід переживання війни як з особистого фокусу, так і з ширшої суспільної перспективи, — пояснили своє рішення члени журі Міжнародного фестивалю.
А прем'єра "Я померла в Ірпені" відбулася на Annecy Animation Festival — найпрестижнішому у світі анімаційному фестивалі. Згодом стрічка здобула нагороду за найкращий сценарій на Ottawa International Animation Festival, перемогла на Корейському фестивалі Bucheon International Animation Festival і була кваліфікована на "Оскар-2026".
Чекаємо нових перемог!
Про що фільм?
У стрічці "Я померла в Ірпені" режисерка розповідає власну історію про те, як у ранок повномасштабного вторгнення з хлопцем поїхала до Ірпеня до його батьків.
"Мені важко чітко відновити хронологію тих днів, мозок блокує спогади, стирає з пам'яті. Єдине, що я знаю напевне — з кожним днем все стрімко ставало гірше. Іноді мені здається, що я померла в Ірпені", — розповідала Анастасія Фалілеєва.
Стрічка змонтована в жанрі документальної анімації й виконана в рідкісній техніці мальованої анімації вугіллям на папері.
"Катерина", "Червона зона", "Крихкий дім"
У червні на 49-му Міжнародному фестивалі анімаційного кіно в Ансі (Франція) проєкти мультфільмів трьох українських режисерок отримали нагороди на ринку анімаційного контенту Mifa Market.
Стрічка "Катерина" (Kateryna) режисерки Марі Янко отримала нагороду від ARTE France — ця документальна анімація розповідає про те, як російсько-українську війну показують у соцмережах — через історію вебкам-моделі, яка стає військовою.
Робота Ірини Цілик "Червона зона" (Red Zone) отримала нагороду Ciclic — у ній авторка демонструє типовий день у Києві посеред війни та акцентує на боротьбі українців у темні часи.
Проєкт Fragile Home ("Крихкий дім"), співрежисеркою якого стала українка Вікторія Лопухіна, отримав нагороду Cristal award за найкращу VR-роботу. Фільм є імерсивним досвідом змішаної реальності й дозволяє віртуально опинитися на місці українців, у життя яких увірвалась війна.
"Мілітантропос"
У травні український документальний фільм "Мілітантропос" (Militantropos) режисерів/-ок Аліни Горлової, Єлизавети Сміт та Семена Мозгового представив Україну на Каннському кінофестивалі у програмі "Двотижневик режисерів" — стрічка стала єдиним українським повнометражним проєктом, що представив нашу країну у програмі цього легендарного міжнародного кінофоруму.
Мені здається, наш фільм вийшов супервчасно: ми відчули, що європейці трошки налякались від того, що Америка відходить від їхнього захисту, тому сприйняли фільм добре. Дуже багато інтерв'ю в нас було більш політичних, ніж конкретно про фільм, тож ми відчули, що для них це важливо. Сподіваюсь, що мова мистецтва може емоційно донести щось, чого суха статистика не в змозі передати, — розповів один із режисерів фільму Семен Мозговий в інтерв'ю "ТиКиїв".
На стрічку чекає рік фестивальних прем'єр, а після — дистрибуції в країнах.
Про що фільм?
Назва "Мілітантропос" склалася від поєднання латинського milit (солдат) і грецького antropos (людина). Стрічка досліджує, як війна трансформує людську сутність і суспільство загалом.
У фільмі немає конкретного героя — це колективний портрет українців, які четвертий рік живуть в умовах війни та змінюються під її впливом, пристосовуючись до нових реалій.
Віримо, що ці здобутки українських кінематографістів — не останні цього року. Чекаємо на нові приємні новини!
Читай також: Режисери фільму "Мілітантропос": "Фіксувати наслідки воєнних злочинів страшніше, ніж знімати під час бою"
